• Головна
  • Як тернопільський співак підкорював телешоу «Голос Країни»?
09:30, 28 квітня 2016 р.

Як тернопільський співак підкорював телешоу «Голос Країни»?

Про нього широка аудиторія слухачів дізналася після телешоу «Голос Країни». Стали впізнавати на вулицях, запрошувати на концерти та ефіри. Учасник п’ятого сезону Володимир Трач – ліричний, стриманий і надзвичайно професійний, відрізнявся новим «тонким» образом на сцені «Голосу…».

На першому ефірі він виконав пісню «Ніжно» Андрія Підлужного, – вони давні друзі, обоє тернополяни. І їхній творчий тандем далі триває.

Нещодавно Володимир Трач репрезентував кліп і нову пісню Андрія «Знаєш». А шоу «Голос Країни» стало для співака саме тим поштовхом у житті та музичній кар’єрі, на який так чекав. Володимир тісно співпрацює зі своїм тренером Олександром Пономарьовим і викладає у його Вокальній Академії. А ще має дуже талановитих власних учнів, шукає новий матеріал, працює у студії, пише Тернопільська липа.

Пісня «Знаєш» була написана ще шістнадцять років тому. Чому аж тепер дійшла до неї черга?

-В Андрія Підлужного, автора цієї пісні, надзвичайно багато пісень, і всі вони народжувалися в різні роки. Їх, можливо, ніхто й не чув. Для більшості «Знаєш» – це, звичайно, нова пісня, а те, що вона написана в 2000 році, якби Андрій не розповів, ніхто цього би й не знав.

Як так сталося, що ти її обрав?

-Просто прийшов до Андрія, ми почали співати його пісні. Він дістав свій записник. А там, ого-го! Просто безцінний клад пісень! Він як відкрив цей щоденник і почав співати, – одна пісня краща за другу. Я розгубився і не знав що сказати!

То це Андрій її для тебе обрав?

-Ми разом обирали. Він запитав, яка з усіх ближче мені до душі, що я зараз переживаю, який у мене стан? І я чомусь відчув саме цю пісню.

Андрій Підлужний як з виконавцями працює з Тонею Матвієнко, Тіною Кароль. Тепер і з тобою?

-Виходить, що так. Творчість Андрія для мене дуже близька за настроєм, мелодикою, ставленням до життя. Ми обоє – лірики. Андрій розповів мені, що коли він приніс пісню «Знаєш» додому і включив мамі, то вона сказала «Ой! Молодець! Ти так гарно заспівав. Це такий подарунок, синочку». Вона навіть не зрозуміла, що це не Андрій співає! Він потім пожартував: «Слухай, ти так заспівав цю пісню, що навіть рідна мама не впізнала, хто це!». Я дуже радий був такій оцінці. Але хочу сказати, що не так воно все і легко дається, як здається: пісню «Знаєш» я записував мінімум півроку. Спочатку не міг знайти цей звук. Крім того, щоб заспівати, її треба було записати в правильному «саунді»: як вона повинна звучати, які інструменти мають грати. Був не один варіант цієї пісні, поки я визначився з остаточним. Все переписувалося: як голос, так і аранжування. Поки не дійшло до того, що я зрозумів: «Вона має звучати саме так, а не інакше». І тоді почав думати про відео.

Можна сказати, що це не є проста пісня для осмислення?

-Не тільки ця пісня. Часом виходить так, що пісня народжується, записується і за два-три дні виходить в ефір. По-різному буває. Але, в основному, так і робляться пісні.

Кліп на пісню «Знаєш» вийшов стриманий за сценарієм і самою естетикою відеоряду. Ти таким його уявляв?

-Саме таким. Це була моя ідея – я йду-йду-йду… Нехай кожен собі додумує, куди я прихожу. Бо дехто каже: «Та як, ти в кінці кліпу кудись пішов!». А я кажу: «А ви що хочете, щоб я там прийшов у якусь «ізбушку», де сидить і чекає на мене дівчина?». Людям хочеться якоїсь конкретики. А я вважаю, – нехай кожен додумує цей сюжет.

Крім того, яким вийшов кліп, ти взагалі маєш свій стиль, що проявляється в логотипі, в тому, які банери виставляєш, просуваючи пісню «Знаєш». Довго над цим думав, чи це вийшло саме собою? У тебе є люди, які допомагають, це твоя нинішня команда?

-У мене нещодавно з’явилася людина, яка мені допомагає в тому, щоб все «по-людськи» виглядало в Інтернет-просторі. Донедавна я був один. Але розумію, що у кожного артиста має бути команда. Якщо ти її не маєш, то самому нереально все встигнути. Професіонали музичної галузі, з якими я зустрічаюсь, мені говорять про те, що мушу зібрати навколо себе хорошу команду, інакше нічого не вийде. Це, окрім того, що має бути творчий матеріал.

Але ти дійшов до розуміння того, що тобі потрібен продюсер і яким його бачиш?

-Продюсер, насамперед, має бути однодумцем, якому подобається моя творчість, і він буде йти разом зі мною, в тому ж напрямку, що і я.

Ти бачиш, що така людина є?

-Зараз не бачу. Але знаю, що вона знайдеться.

П’ять років тому ти пішов із вокального колективу «Man Sound». Говорив, що пішов в нікуди. Тоді ти думав, що все налагодиться саме собою?

-Зараз, слава Богу, все налагоджується.

Але ж п’ять років – це великий проміжок часу…

Так. Але в цьому немає нічого страшного. Головне – не стояти на місці. У мене так склалося, що великий поштовх стався після шоу «Голос Країни».

У плані творчості чи впізнаваності?

-Це був творчий поштовх. Я не кажу про впізнаваність. Вона, звичайно, з’явилася. Але для мене головне – творчість, бажання щось робити і нести людям свою музику.

Після «Голосу…» тебе помітили, ти знайшов якісь нові знайомства в музичному середовищі, тих людей, до яких іншим чином не міг би підійти?

-Швидше за все, це нові друзі. З багатьма я був знайомий, адже довго вже в шоу-бізнесі, і мене майже всі знають. До речі, про «Голос…». Коли пішов з «Man Sound», щоб якось трохи про себе нагадати, ходив на «Голос Країни» не раз. Був на кастингах усіх сезонів. Але мене не брали. І коли я сказав собі: «Все, не буду більше туди ходити», мені подзвонили з «1+1» і сказали: «Володя, ви не хотіли б до нас прийти, і ми вас послухаємо?». Ну , думаю, коли вже самі подзвонили, то треба йти, але ця спроба остаточно буде останньою. Але цей похід був вдалим, продюсери мене затвердили і далі все пішло…

Знову ж, на сліпих прослуховуваннях ти співав пісню Підлужного «Ніжно». Чому саме її обрав?

-Я співав на кастингу для продюсерів декілька пісень і навіть не брав із собою ніяких «мінусовок», – просто так прийшов, з «голими» руками. Запитав, чи є якийсь клавішний інструмент. Тоді сів і просто пограв декілька пісень. Усім дуже сподобалося, і мені дали зрозуміти, що все, я вже на зйомках, і сказали, що буду співати «Ніжно». Я відразу ж подзвонив до Підлужного і сказав: «Ти уявляєш! Мені дали твою пісню!».

Андрій тішився за тебе?

-Звичайно. Він за мене дуже радіє у всіх моїх успіхах. Ми давно дружимо, і він довго чекав, щоб я почав самостійно працювати.

Яке ставлення в середовищі артистів до всіх цих талант-шоу? Що ви думаєте про них, і що вони дають тим, хто став їх учасником?

-У нас прекрасне ставлення. Але зі всіх цих шоу я б виділив «Голос Країни». Тому що в ньому найбільше музики, найбільше голосів. Мені самому часом цікаво передивлятися «Voice» Британії чи США.

Ті, хто брав у них участь, наприклад, Тоня Матвієнко, що їй дав цей проект?

-А хто знав Тоню Матвієнко до цього шоу? Для співака це завжди поштовх, шанс. І ним потрібно користатися. Я, до речі, саме цим зараз і займаюся: записав дві пісні, зняв кліп.

Коли після шоу я поїхав у Львів на «Альфа-джаз», гуляв вулицями, то мені люди проходу не давали. У мене було лише три ефіри на «Голосі», і я не очікував такого ставлення: просто шарпали за руку і просили «Будь ласка, тільки не залишайте спів, співайте далі». Зустрів якось в той час Джамалу і запитую «Що відбувається?». Вона відповіла, що це швидко пройде, бо час такої пам’яті – буквально півроку. І порадила мені не розслаблятися, а випускати свою музику. Й справді, люди тебе пам’ятають, поки ти в «ящику», а потім – забувають.

Ти відчуваєш зараз сприятливу ситуацію для української музики?

-Зараз всі говорять про це. Попит відчувається. Але й далі важко пробитися на радіостанції.

А з піснею «Знаєш» ти пробував вже виходити на радіо?

-Пробував. Продюсери цікавляться. Хтось спочатку відповідає, а потім пропадає. Якось дивно ведуть себе наші провідні всеукраїнські ФМ-радіостанції. Але все ж, цікавляться.

Тобто, наступний хід до популярності – це радіо, щоб бути на слуху?

-Або радіо, або телебачення – музичний канал. Один канал мені, до речі, вже відмовив, –сказали, що це «неформат».

Можливо, ти й справді «неформат» для таких мас-медіа, які працюють для широкої аудиторії?

-Особливо підлаштовуватися під «формат» я не буду. Все ж таки, хочеться співати ту музику, яку відчуваю, яку ціную.

Але маємо приклад того ж Андрія Підлужного, в якого не склалося з кар’єрою популярного виконавця. І музика у нього інша, ніж прищеплюють нашому масовому слухачеві…

То що, в нього музика неформатна?! Але ж Тіна Кароль робить її форматною!? Завжди є час на те, щоб знову з’явитися. Я ходжу на інтерв’ю, в тому числі і на радіо, з цією піснею. І коли дізнаються, що Підлужний її написав, у всіх реакція така: «Сам Андрій Підлужний!». Він як автор про себе заявив дуже сильно. Про нього усі дуже високої думки, – він чудовий мелодист, у нього надзвичайно красиві пісні. Тобто, його зараз знають більше як автора пісень. А ті, хто пам’ятають Підлужного і як виконавця, то взагалі мені не дають проходу із запитаннями «Коли Андрій щось заспіває?». Я йому телефоную і розповідаю, що «всі просять тебе, повернись, запиши щось нове!».

Я теж помітила у Facebook під піснею «Знаєш» немало коментарів на зразок, «чому Андрій сам не заспівав її». Як ти ставишся до такої реакції його шанувальників?

-Я прекрасно все сприймаю! Дуже хочу, щоб він почав співати. У нього ж стільки пісень! А потім, його голос! Я вважаю, що таких голосів у нас в Україні більше немає. Тобто, все для повернення на сцену у нього є. Залишилося, щоб іще склалися зірки на небі.

Ти говорив, що співаєш пісні друзів. Чому свої не співаєш?

-Думаю, що це ще попереду. Якщо друзі мені допомагають і в них надзвичайно красиві пісні, то чому б їх не співати. Відчуваю, що мої пісні «не дотягують» до цього рівня.

Для співака обов’язково писати пісні самому?

-Бажано. Мені багато хто про це говорить, як і те, що в піснях інших авторів завжди буду «не я». Але я би так не сказав. Вважаю, що пісню Андрія знайшов і, в принципі, відчув та заспівав так, як вона має бути, як собі уявляю.

Як твої колеги сприйняли цю пісню?

-Усім дуже подобається. Взагалі, дивно, що так багато позитивних відгуків.

Ти зараз почуваєшся комфортно у ролі сольного співака?

-Мені дуже комфортно. Прекрасно себе відчуваю. Немає жодної ностальгії.

Отримав те, чого тобі бракувало?

-Якраз отримую, я в процесі. Тобто, у мене як у творчої людини, звичайно, є амбіції. У мене була амбіція сольного виконавця, і я цього не приховую.

Раніше їх у тебе не було?

-Були. Просто є такі моменти, коли ти живеш і в тебе, ніби все складається: «Man Sound», концерти, все добре, налагоджено… Нічого особливо робити не треба, усе є. Спочатку хотів паралельно займатися сольною діяльністю, але не зміг. Чому – не знаю. Почав це робити тільки тоді, коли пішов з колективу.

У «Man Sound» тобі було комфортно, це був тоді успішний проект?

-Звичайно, успішний. Взагалі, вдячний долі, що туди потрапив. Не знаю, де б я був зараз і чим займався б в іншому випадку. Я прийшов у «Man Sound» майже з початку його існування, на третьому році. Вони довго шукали вокаліста такого плану і мене зразу взяли, послухавши кілька пісень. Перед тим у Тернополі, ще як вчився в музучилищі, співав в гурті «Літопис». Це були мої перші напівпрофесійні кроки. До Києва потрапив випадково: разом із «Літописом» ми виступали тут на концерті, і якась жіночка підійшла й запитала мене, чи не хочу я вступити до інституту культури. На той час мене не взяли на музпед Тернопільського педуніверситу, тому й погодився на таку пропозицію. Вступив до Київського інституту культури. І вже потім так склалося, що потрапив у «Man Sound». Хоча таких планів – жити та працювати в Києві, – на той час я не мав.

Після «Голосу…» у тебе склалися добрі стосунки з твоїм тренером Олександром Пономарьовим? Він тобі допомагає у творчості?

-Допомагає, звичайно. Мені завжди є з ким порадитися, бо Саша – не остання людина в шоу-бізнесі. Тому мені завжди цікава його порада. Я можу подзвонити до нього в будь-який час і завжди послухати його думку. Це дуже для мене важливо. Поки що у Саші на студії я ще нічого не записував. Але, сподіваюся, що скоро почну, – буваю тут часто, майже через день, і щоб не писав ніякої музики, такого не може бути. Все ж таки рано чи пізно має початися наша студійна співпраця…

Після «Голосу…» Саша Пономарьов до мене подзвонив і сказав: «У мене є до тебе пропозиція. Я відкриваю вокальну академію і хочу, щоб ти в мене викладав». Я відповів, що звичайно погоджуюся. Так туди й потрапив.

Туди приходять люди, які вміють співати, чи не тільки?

-Дуже різні люди приходять. І мені цікаво з ними працювати. По-перше, це певна тусовка: хто би не приходив в академію на «інтенсив», ти спілкуєшся з новими людьми. Крім того, всі вони творчі. І коли тебе оточує цей новий творчий простір, ти сам підзаряджаєшся емоційно. Саша не дарма зробив у себе в студії цю творчу атмосферу.

Для чого ж все це?

-Коли тебе оточують творчі люди, коли кипить робота, в повітрі творчість реально «літає». Її можна відчути «на нюх», і це відчуття дуже цінне: з тобою щось робиться, з’являється купа ідей. Саша розповів, як після першого чи другого «інтенсивну» у нього було таке бурхливе натхнення, що він пішов і написав три пісні. Ось тому це й потрібно, – надихатись чимось, іншими людьми, їхніми очима, які горять.

Я розумію, що ти життям ідеш більше інтуїтивно?

-Але зараз до мене доходить, що треба робити якесь розпланування. Потрібно розраховувати, що конкретно за рік виконати. Щоб артиста помітили і почали за ним слідкувати, повинно щось відбуватися: він має випустити пісню, зняти кліп, і невдовзі, за наступних три місяці, це повинно повторитися. Тому, що такі правила.

Андрій Підлужний писав, що ти не магнат, а простий хлопець, талановитий, і він має на тебе великі надії. Як тобі такому «простому хлопцеві» все вдається?

-Головне, мати бажання. Якщо воно є, то можна гори звернути. Незважаючи на те, є в тебе гроші чи немає. І добре, що в мене, впродовж багатьох років з’явилися такі друзі, які мені зараз допомагають.

Яка твоя найближча нова мрія?

-Записати альбом.

Це будуть пісні інших авторів, не твої?

-Так. А чому й ні? Ти ж все одно можеш одну й ту саму пісню виконати по-іншому. Я сідаю за фортепіано, і поки не відчую пісню, по-своєму не заспіваю, за неї не беруся.

Зараз у мене такий своєрідний інкубаційний період: накопичення матеріалу, пісень, студійна робота.

Що ж, будемо чекати твоєї нової музики…

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Тернопіль #співак #Андрій Підлужний #телешоу "Голос країни"
Оголошення
live comments feed...