“Був єдиним сином у матері”: 26-річний боєць з Тернопільщини загинув в зоні АТО внаслідок поранення в ногу

Як ми повідомляли, неоголошена війна забрала життя ще одного мешканця Тернопільщини.

За інформацією обласного військового комісаріату у зоні АТО загинув 26-річний Володимир Ігорович Гриценко із Осташівців Зборівського району. Під час виконання бойового завдання 30 липня  в зоні проведення антитерористичної операції біля смт. Новгородське Донецької області, Володимир отримав кульові поранення кінцівки. Смерть наступила внаслідок втрати крові, пише Topnews.

Сільська голова Осташівців Галина Котовська заледве стримує сльози.  Оповідає телефоном, що Володимир був єдиним сином у матері. Тепер вона залишилась сама самісінька на цілий світ.

“Володя був дуже доброю та  спокійною дитиною, - пригадує Галина Володимирівна. - Батько його давно помер. Мама сама піднімала хлопця  на ноги, виховала  його дуже порядним, роботящим,  щирим, відкритим. Повістку Володі вручили на самісіньку Провідну неділю. Зібрався й пішов служити. Коли ми проводжали його, то плакали, бажали щасливої дороги, а він заспокоював нас, просив:  “Не плачте, я повернусь”... і не повернувся...”

Галина Володимирівна каже, що страшну звістку про загибель Володимира отримала нині вранці. Телефоном. Воєнком сповістив, що “о п'ятій сорок Володя дістав бойове поранення в ногу, відкрилась артеріальна кровотеча, в лікарні він помер”.

Згодом до Осташівців приїхали воєнком,  представники районної держадміністрації, міліції. Спільно з пані Галиною та сільським фельдшером вони пішли до Володиної мами. Не дай, Боже, нікому відчути  ту біль втрати, що відчула вона.  Це так неправильно і несправедливо, коли матері хоронять своїх синів, коли неоголошена війна забирає тих, кому ще б жити і жити.

“Похорон Володимира відбудеться, напевно, в неділю, - каже сільська голова. - У районі мені сказали, що волонтери бусом  уже виїхали за тілом Володі. В Осташівці його привезуть або сьогодні ввечері, або в суботу вранці.  Ми всім селом зараз намагаємось допомогти та підтримати Володину маму. Адже вона, сама, як палець, тепер. Батьки її давно померли. Єдиний брат трагічно загинув ще малим”.

“І я розумію їх, бо то страшно, коли гинуть такі молоді, - зазначає - Але ми тієї війни не починали, і дуже хочу вірити, що ті, хто почав її, врешті спам'ятаються і перестануть вбивати та калічити наших дітей”.