На Тернопільщині діє центр для тих, хто живе в світі повної сліпоти

Вона подарувала надію тим, хто живе в світі повної сліпоти. Ім’я Рози Чацької, засновниці згромадження Сестер Францисканок Служебниць Хреста, тепер відоме не тільки в Європі, але і в нас на Тернопільщині. Її служіння продовжують сестери Францисканки в монастирі в Старому Скалаті. Вони організували Центр ранньої допомоги для незрячих дітей, таким чином дають їм надію пізнати світ. В Старий Скалат на реабілітацію приїжджає чимало сімей зі всієї України.

Центр для незрячих дітей у Старому Скалаті працює вже понад два роки. Опікуються ним сестри Францисканки, оскільки завданням їх згромадження є допомога незрячим фізична і духовна. Понад сто років тому їх настоятелька Роза Чацька, яка у 22 роки втратила зір, заснувала у Варшаві Товариство опіки над незрячими.

– Початково ми ці дітки возили до нашого осередку в Польщу, але зрозуміли, що в такий спосіб не зможемо допомогти всім дітям, які є на Україні, а потребують такого допомоги і в нас виникла ідея в нашому домі, який досить великий, тут у Старому Скалаті створити Центр ранньої допомоги для наймолодших дітей, яким ніхто не допомагає і таким чином також підтримати батьків, – розповідає тв4 відповідальна Центру ранньої допомоги для незрячих дітей сестра Марія.

Раз в місяць на лікування в Центр ранньої допомоги у Старий Скалат приїжджає 3-4 сім’ї з незрячими, слабозорими дітьми з різних куточків України. Для кожної дитини тут готують індивідуальну програму занять, в залежності від її потреб.

– Заняття дуже ефективні. Взагалі ми постійно їздим по різним центрам, але такого відношення, такого ставлення, такого прагнення допомогти діткам більше ніде не бачили, взагалі обладнання тут таке і в мене бажання ще приїхати, це вже другий раз і хочемо ще приїхати і рекомендуємо всім в чиїх діток є проблеми з зором, – каже мама незрячої дитини з Вінниці Наталія.

Центр ранньої допомоги для незрячих дітей облаштований спеціальними кабінетами, зокрема: реабілітації зору, фізичної реабілітації, масажу, тифлокабінет та психологічної підтримки. Тут є спеціальне обладнання: багато світлових елементів, за допомогою яких можна перевірити реакцію дитини на світло, також є звукові і дотикові елементи. Гроші на це виділили благодійники. Більшість обладнання привели з Польщі. Воно вкрай необхідне для реабілітації незрячих та слабозорих дітей, каже сестра Марія.

– Улюблене місце наших дітей, ( показує це місце) використовується кілька елементів, ми можемо виключити деякі з них, є світловоди котрі змінюють колір, для дітей котрі бачать колір, для дітей котрі реагують на світло і ми можемо регулювати наприклад залишити тільки світловодів, можемо підключити тільки ультрафіолетове світло, – говорить відповідальна Центру ранньої допомоги для незрячих дітей сестра Марія.

Частину занять в центрі проводять сестри, допомагають їм фахівці з Польщі, які працюють в таких осередках. Однією з них є пані Ядвіга, яка приїхала з Лясок, що біля Варшави.

– Важко працювати тому що треба розвивати уяву дитини і вчити кожен рух детально. Діти після неодноразового повторення рухів і вправ швидше реабілітуються, – розказує пані Ядвіга, що приїхала з Лясок /Польща/, аби допомогти сестрам.

Дмитро з раннього дитинства не бачить. Чоловік більше десяти років допомагає сестрам в Центрі для незрячих діток у Старому Скалаті, працює там масажистом. Дмитро каже: головне аби батьки не втрачали віру і надію в свою дитину. Кожен педагог-спеціаліст в Центрі в залежності від свого напрямку робити має власну методику занять і вправ для розвитку незрячої чи слабозорої дитини. Залежить це не тільки від віку, а й від поставленого діагнозу. Важливим елементом в роботі з незрячими дітьми є правильно знайдений підхід. Заняття відбуваються в першій половині дня і тривають впродовж 40 хв.

– Батьки присутні на заняттях є і це великий плюс, тому що вони бачать як дитина поводиться наприклад в перший день їхнього заїзду і які результати, і чи плюси в останній день. Вони можуть, мають можливість порівняти, тому що ми не хочемо нічого приховувати від батьків, щоб вони все бачили на яву, так як воно є і наш підхід до них, до дітей і до батьків, – каже психолог Центру ранньої допомоги для незрячих дітей Анна.

В сестер є певні плани на майбутнє. Вони хочуть проводити реабілітаційні заїзди щотижня впродовж року, аби допомогти якомога більшій кількості незрячих і слабозорих дітей, а охочих приїхати в Старий Скалат стає дедалі більше.