Без житла і з мізерними заробітками: чому тернопільські сироти часто опиняються на вулиці

На Тернопільщині шукають наставників для сиріт. Волонтери просять пожертвувати дітям свій час, а не гроші. – Коли дитина росте у сім’ї, то багато дізнається про життя від батьків. Вони можуть підказати, підтримати, коли важко, розділити разом радість. Хлопці й дівчата в інтернаті позбавлені цього.

Там один вчитель і 15-20 дітей. Усі вони живуть за спільним графіком, а коли завершують навчання, не знають, що робити далі, – Андрій Назаренко, голова благодійного фонду «Майбутнє сиріт», розповідає, чому для дітей з інтернатів важливіша підтримка, а не подарунки, пише Наш день

Повірити в сироту

Фонд «Майбутнє сиріт» уже десять років допомагає хлопцям і дівчатам в інтернатах. В організації працюють волонтери, більшість із них теж росли в державних закладах без батьків. Зараз фонд розвиває на Тернопільщині проект наставництва для сиріт. Люди, які зголошуються до участі у проекті, повинні допомогти їм адаптуватися у дорослому житті.

– Такий проект розвивається в Україні з 2009 року, – розповідає Андрій Назаренко. – Розпочала його в Києві міжнародна громадська організація «Одна надія», згодом він розповсюдився у регіонах. Щороку відбуваються зустрічі наставників, сьогодні це тисячі людей по всій Україні. У Тернопільській області ми тільки починаємо втілювати цю ідею. Зараз шукаємо наставників, які без жодних зобов’язань, як от всиновлення чи опікунство, будуть підтримувати дітей.

Андрій Назаренко з власного досвіду знає, як важливо мати доброго порадника в житті. Андрій теж виріс без батьків, спершу – у дитячому будинку в Тернополі, потім – у школі-інтернаті в Коропці Монастириського району. Під час навчання в п’ятому класі його разом з іншими сиротами відправили на оздоровлення у США. Діти жили в сім’ях. В одну з гостинних американських родин потрапив і Андрій. Тім і Карлін Лоіси, які запросили до себе українського хлопчика, підтримували з ним зв’язок і після того, як він повернувся в Україну. Упродовж багатьох років спершу з Коропця, а потім – з Тернополя, де він навчався, летіли у штат Вісконсин листи. Йому ніколи не забували відписати, питали, як у нього справи.

Вдруге він зміг приїхати у США через дванадцять років. Тім і Карлін зустріли його, як рідного, пропонували залишитись. Проте хлопець вирішив, що знову повернеться в Україну і спробує підтримувати дітей з інтернатів, як колись незнайома сім’я підтримала його.

Сьогодні Тіма й Карлін Андрій вважає своїми названими батьками. Завдяки їхній увазі до нього, каже, він зумів повірити у власні сили та уникнути участі, яка в Україні підстерігає вихованців інтернатів. Без підтримки, житла і прописки, з мізерними заробітками, дорослі сироти часто не можуть реалізувати себе в житті й опиняються на вулиці. Допомогти їм повірити в себе і є одним із головних завдань проекту.

«Не зовсім типовий благодійний проект»

– В інтернаті діти не мають можливості проявити свої таланти й ініціативу, – каже Андрій. – Якщо у них і виникає таке бажання, воно зазвичай не знаходить підтримки в адміністрації й учителів. Є режим, ти маєш жити у його рамках. Тім і Каролін офіційно не були моєю сім’єю, але спрямовували мене, підтримували мої задуми. У той час як в інтернаті, навпаки, дитина має дуже обмежені можливості для розвитку.

Робота наставника – щонайменше раз у місяць зустрічатися з підопічним, кілька годин у тиждень спілкуватися по телефону, а головне – мати бажання допомагати дитині. Перед тим, як передати сироту під опіку, для охочих проведуть тренінги, де розкажуть, як спілкуватися з сиротами.

– Наставників ми теж не залишимо наодинці з труднощами, які можуть виникати. Вони завжди можуть звернутися у наш фонд, поспілкуватися з психологом, – зауважує Андрій Назаренко. – Головне, на чому ми наголошуємо: наша програма не зовсім типовий благодійний проект. Ми просимо пожертвувати свій час, а не гроші. Якщо на дорослого спрацювали «жалібні очі», він не зміг втриматися і задовольнив прохання, купив те, що у нього попросили, то фінал неминучий. Дитина такого волонтера більше не чекає без подарунків.

Допомога без жалю

Зараз у фонді «Майбутнє сиріт» реєструють охочих стати наставниками для сиріт. Щоб долучитися до проекту, потрібно зателефонувати за номером 0964109004 або звернутися у фонд за адресою в Тернополі: вулиця Чумацька, 37 (за зупинкою «Економічний університет» у мікрорайоні «Дружба»).

Волонтери зауважують, що потребують наставників не лише з Тернополя, а й з області. Наприклад, у Бережанах є інтернат, у якому виховують 30 дітей, позбавлених батьківського піклування. Дитячі будинки є і в інших районах.

Триватиме реєстрація до квітня. До волонтерів фонду вже звернулося близько тридцяти охочих бути наставниками.

– У людей є бажання допомагати, але багато хто звик робити це із почуття жалю, – зауважує Андрій Назаренко. – Дав десять гривень – і вже є відчуття, що зробив добру справу. Бути наставником – це кропітка робота, але вона матиме добрі наслідки для дитини у майбутньому.

Наставники для сотні дітей

У Тернопільській області наставників чекають більше сотні сиріт віком від 10 і до 18 років. Саме на них розрахована програма, адже у такому віці дитина вже може спілкуватися про важливі для неї речі й прислухатися до порад.

Волонтери мріють забезпечити кожного вихованця інтернату таким порадником, який може стати добрим другом у майбутньому.

– Наставник може піти з дитиною в магазин, навчити готувати їжу, підказати, як поводитися в різних ситуаціях, – розповідає Андрій Назаренко. – Зателефонувати й спитати дитину: як минув день? Які сьогодні оцінки? Хтось тебе, можливо, образив? Дітям з інтернатів важливо знати, що вони у житті комусь потрібні.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!