Як тернополяни рятували людей після вибуху і кому вдалося вижити у чорнобильському пеклі

Мирна, щаслива весна перестала існувати для українського народу 1986 року. Тоді, 26 квітня 1 годині 23 хвилини, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я від Чорнобильської атомної електростанції. Страшні наслідки залишила по собі та ніч – не одна сотня загиблих, майже 600 000 людей постраждали від радіації. У мертвій зоні «відчуження» опинилася тридцятикілометрова територія –  це сільськогосподарські землі, лісові масиви та водоймища.

Ті, кому вдалося вийти живими із території опромінення, сьогодні ледь стримують сльози та важко тримаються на ногах.

Через два тижні після аварії, а саме 10 травня, в Чорнобиль потрапив майор міліції у відставці Василь Бойчук.  Тоді чоловік працював інспектором окремого дивізіону дорожнього нагляду міліції УВС Тернопільського облвиконкому. Його екіпаж, а це 25 людей на п’яти автівках, вдень регулювали дорожній рух, а ввечері охороняли громадський порядок.

-  Ми були не захищені, – пригадує Василь Бойчук. – Нам видали лише по дві марлевих пов’язки та дзеркало, дивлячись в яке ми мали стежити, коли почервоніє тканина. Зміна кольору означала, що виступає радіаційний йод і потрібно її міняти.

Не може забути пан Василь і безкінечні колони людей, які покидали домівки та все нажите добро. Вулицями у «зоні відчуження» тинялися лише свійські тварини.

Їхав на практику, а потрапив у зону екологічного лиха Іван Надвернюк. Коли трапилася аварія на ЧАЕС хлопець був курсантом Львівської школи міліції. Тоді він та ще 360 студентів потрапили у Житомир, а вже звідти у Народичі. Про небезпеку юнакам нічого не сказали. Рівень радіації ніхто не перевіряв. Спочатку видали дозиметри, а через тиждень їх забрали і не повернули. Про зміну одягу теж мова не йшла. Зняли форму, просякнуту радіацією лише після повернення у Львів. Завдання, яке ставили перед курсантами, це виселення людей.

-  Ми ходили в Чорнобилі від хати до хати та просили їхати геть. Багатьох доводилося вивозити силоміць. В новинах йшлося про невелику поломку на АЕС, тому люди брали лише гроші, цінності, документи та їжу на кілька днів, які переросли в не один рік. Під час «зачистки» ми натрапили під лікарнею на цинкову труну – очевидно у метушні про неї забули і батьки не поховали сина-афганця.

Іван Надвернюк каже, що їм, молодим курсантам, було надзвичайно складно. Їсти не було де та й не було що. Того року, пригадує чоловік, дуже рясно вродили полуниці, але вони були «орошені» радіацією. Хлопці стріляли птицю, а готувала її старша жінка, яка все-ж-таки вирішила залишитися дома.

Другий місяць служби чоловік працював уже в Прип’яті і харчувався в їдальні заводу, що виробляв ядерне паливо.

-  Тут ми уже від’їдалися: шоколад, згущене молоко, мандарини та інші делікатеси. Про таку їжу простий люд і не мріяв в той час. Завод був великим, в їдальні за столи одночасно сідало 1,5 тисячі людей.

Вижив у чорнобильському пеклі, бо був молодим та сильним, -  саме так вважає міліціонер у відставці Ярослав Стефінка. Він у Прип’яті зустрічав 1988 рік. Його казарма на п’ятисот людей була розташована у селі Поліське. Саме тут розмістилися райвідділ та відділення охорони.

-  До нашого здоров’я уже ставилися дещо уважніше. Щоранку нам робили чай, роздавали таблетки. Заставляли багато пити. Ми мали два комплекти форми – для казарми і для несення вахти. У будинках в Прип’яті на той час вже нікого не було, але інколи спрацьовували сигналізації і ми мусили виїжджати та перевіряти кожну квартиру. Втомлювалися, адже інколи доводилося оббігати шістнадцятиповерхові будинки.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!