«Не влаштовувало те, що Росія окупувала Крим» – 30-річна кримчанка переїхала разом із сином до Тернополя

— Мене не влаштовувало те, що Росія окупувала Крим, не влаштовувала й політика, з якою я ніколи б не змирилася.

Нині з-поміж економічних, політичних і військових проблем особливе місце в країні посідають проблеми людей, які не з власної волі залишили свої домівки, часто зруйновані й розорені, залишили роботу і виїхали в нікуди. Навіть ті, хто має родичів, спроможних і готових допомогти, не можуть розраховувати на безкінечну підтримку. Так чи інакше треба вирішувати проблеми житла, працевлаштування, садочка або школи для дітей і, що страшно, – більшість навіть не має уявлення про своє майбутнє, пише Нова Тернопільська газета. 

«У Криму не бачили майбутнього ні для себе, ні для дитини…»

— Мене не влаштовувало те, що Росія окупувала Крим, не влаштовувала й політика, з якою я ніколи б не змирилася. Ми переїхали, бо не бачили там майбутнього ні для себе, ні для дитини. Дедалі більше почали стикатися з тим, що таким, як ми, повітря не вистачає вільного, українського, – розповідає 30-річна Юля Білецька.

Вона з синочком Костиком та батьками переїхала з Алушти до Тернополя в квітні 2014-го. Рішення прийняли спільно, бо бачили, що якщо залишаться в Алушті, нічого доброго не буде. У людей були ворожі настрої, всюди з’являлися російські прапори, білборди з пропагандою, а 16 березня відбувся так званий референдум, і Крим перейшов до Росії.

– Мені не страшно було переїжджати, – зізнається Юля. – Вибрали Тернопіль, бо тут у нас є далекі родичі по батьковій та материній лініях. На збори було два тижні. Взяла дитину, валізу, сіла у потяг і поїхала до Тернополя. Знала, що там нас зустрінуть родичі, але коли ми приїхали, вони… не прийшли.

Тоді ще не було організацій, які б займалися переселенцями, і куди йти, до кого звертатися, – не знали. В Юлі був номер телефону активістів з «Автомайдану». Зателефонувала. Вони відгукнулися. На два дні, то якраз були вихідні, їх з сином поселили в готелі, а в понеділок приїхали Юлині батьки.

– Я за фахом економіст і в Алушті працювала в одному із банків, – каже жінка. – Звідти мене перевели до Тернопільського відділення. Костика ми віддали в садочок, найняли квартиру. Все якось закрутилося і в нас не було часу на депресію, не було часу думати, що ми не такі, як усі. Костикові на той час було чотири рочки, але він швидко пристосувався до дітей у групі і навіть учив їх російської мови. Нині він уже навчається в першому класі, а я, крім того, що працюю, зайнялася вишивкою. Вишиваю картини, сорочки, рушники. Допомагає те, що в Тернополі я не сама, що в мене є син, що зі мною переїхали батьки. Вони мене дуже підтримують.

У планах – зламати стереотип про переселенців

Юля розуміє, що вона не сама, а скільки в Тернопільській області переселенців з Криму, Донецька, Луганська, які потребують допомоги і не знають куди звернутися. За два роки вона не раз чула, що переселенці дуже пасивні, і вирішила зламати цей стереотип.

– Торік у грудні в дружній ресторації «Мамонт» для внутріпереміщених осіб організували благодійну акцію, і я побачила, що насправді нас багато, – розповідає Юля. – Після різдвяних свят в інтернеті почала шукати інформацію про переселенців на Тернопільщині і не знайшла жодної організації, яка б займалася лише їхніми проблемами. Тоді, власне, й виникла ідея створити громадську організацію «Об’єднання вимушено переміщених осіб «Наше майбутнє». Мета організації – сформувати єдиний реєстр, щоб мати інформацію про кожного переселенця, бо наразі такої бази даних немає ні в кого. Червоний Хрест має дані про переселенців, які до них зверталися за гуманітарною допомогою, соціальні служби – тих, хто оформляв довідки, в Управлінні МНС у Тернопільській області є інформація про тих, кого вони зустрічали. Наша організація буде джерелом інформації – куди можна звернутися, де шукати допомоги. Будемо також співпрацювати з іншими організаціями, адже насправді у вимушено переміщених осіб є дуже багато проблем. Основні – відсутність житла, безробіття, отримання статусу переселенця. Є також проблема з помешканнями, які в людей залишилися на Сході і в Криму. Наприклад, у нас є квартира в Криму, але продати її ми не можемо. Виходить, що вона наша лише на папері і то поки що. У Криму приймають якісь свої закони й поширюються чутки, що якщо ми не переоформимо своє майно згідно з російськими законами, то воно буде передане державі. Для того, щоб переоформити на ті їхні кадастри, нам потрібно мати російський паспорт, а ми його не отримували. Нині повертатися до Криму за паспортом страшно. Ми не можемо почуватися там у безпеці… Сподіваємося, що все-таки Крим повернуть і ми повернемося, але наразі потрібно вирішувати проблеми, з якими ми стикаємося тут, і жити.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!