22-річна дівчина з Тернопільщини більше року служила на сході у медичному батальйоні

22-річна Іванка Чобанюк з Великої Березовиці отримала орден «Народний герой України». 

– Я дуже терпляча й одночасно вперта. А ще вмію тримати себе в руках, до війни була морально готова, бо знала, куди їду і які там небезпеки.

Ця зовні тендітна дівчина більше року служила у складі медичного батальйону УДА “Госпітальєри”. За цей час вона врятувала життя та здоров’я багатьом пораненим бійцям, а нещодавно, 22 квітня, її нагородили орденом “Народний герой України”, пише Нова Тернопільська газета.

– Церемонія нагородження проходила в селі Великомихайлівка Дніпропетровської області, поблизу бази 5-го окремого батальйону Української добровольчої армії, – розповідає Іванка. – Місце нагородження вибрали не випадково, там уже два роки базуються добровольчі батальйони, а оскільки бійці, яких держава офіційно нікуди не посилала, не отримують заслужених нагород, виправити таку несправедливість взявся відомий волонтер і недавній голова Луганської ВЦА Георгій Тука. Він подав ідею заснувати недержавну нагороду “Народний герой України” та очолив відповідний комітет, до якого входять бійці й волонтери. З-поміж інших комітет вирішив нагородити й мене, а нагороди вручав Дмитро Ярош.

– Якою була твоя реакція, коли дізналася, що отримаєш нагороду?

– Не очікувала, звичайно, тому здивувалася. А ще більше зраділа за своїх батьків, бо ця нагорода, вважаю, важлива не так для мене, як для них – за їхнє терпіння, розуміння, підтримку, за їхні молитви.

– Коли ти поїхала добровольцем на Схід?

– У березні 2014-го. Я навчалася тоді на шостому курсі Тернопільського медичного університету і перед тим, як поїхати в зону АТО, пройшла навчання з тактичної медичної допомоги. Тоді переконалася, що тактична медицина кардинально відрізняється від звичайної. Отож, у березні ми поїхали до Києва проводити вишкіл для бійців, які мали вирушати на фронт, а згодом уже й сама зголосилася на передову. Наша база була поблизу села Піски, що на Донеччині. Там ми проводили для бійців інструктажі з надання першої домедичної допомоги, роздавали аптечки, пояснювали, як ними користуватися. Вивозили також поранених з поля бою у безпечну зону й доправляли до найближчих лікарень.

– Чому ти вирішила піти на фронт?

– Я не могла інакше, бо медиків там бракує. До того ж маю врівноважений характер, тому знала, що в екстремальних ситуаціях не буду панікувати і зроблю все, що потрібно. Крім того, війна дала мені багато нових знань, навчила бути сильнішою…

– Якою була реакція батьків, коли ти сказала, що їдеш на війну?

– Вони цього не сприйняли. Як і кожні батьки, хвилювалися, не хотіли відпускати, адже я їхала на передову. Але з часом змирилися… У мене ще є молодший брат Денис, йому 10 років, то він їх підтримував.

– Що тобі допомагало вистояти на війні, адже не кожен може справитися з побаченим і пережитим?

– Віра в те, що можу допомогти нашим хлопцям хоча б словом чи своєю присутністю, не кажучи вже про надання медичної допомоги, яка вкрай необхідна. Пригадую, одного разу мала виклик до бійця, якому відірвало кінцівки. Його поранення було несумісним з життям. Та хлопці не попередили, що він уже “двохсотий” і помер за кілька хвилин до мого приїзду. Першою  думкою було надавати допомогу, але я зрозуміла, що потрібно рятувати інших… До смерті потрібно бути готовим – це ж війна!.. А якось о 4-ій ранку виїхала за викликом у Піски і довелося зашивати пораненого просто в підвалі. Було страшно, але справилася.

– То ти за характером – боєць…

– Я б сказала інакше – я дуже терпляча й одночасно вперта. А ще вмію тримати себе в руках, до війни була морально готова, бо знала, куди їду і які там небезпеки.

– Торік у вересні ти повернулася до мирного життя і тепер проходиш інтернатуру… Як почуваєшся після всього пережитого?

– Найбільше проблем було зі сном. На передовій часто доводилося чергувати вночі й сидіти на рації, вставати о третій годині ночі, о п’ятій ранку… Коли повернулася додому, то довго адаптовувалася, але поступово все нормалізувалося. Нині я б дуже хотіла знову на фронт, але розумію, що потрібно закінчити навчання. Проте якщо, не дай Боже, на Сході загостриться конфлікт і буде потреба в медиках, я все покину і поїду туди без вагань.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!