Після Перемоги

У минулому році Нобелівську премію з літератури отримала Світлана Алексієвич. Білоруська письменниця з українським корінням ще в 1983 році перевернула уявлення багатьох про Другу світову війну, і дуже добре, що хоч «нобелівка» змусила знову про неї заговорити, а деяких - вперше про неї почути.

Книгу Алексієвич «У війни не жіноче обличчя» радянські цензори звинувачували в «пацифізмі, натуралізмі і розвінчанні героїчного образу радянської жінки». Вся справа в тому, що це був чи не перший випадок, коли учасників (а якщо говорити саме про цю книгу, то швидше за учасниць) тієї війни зображує не штучними героями, зведеними в абсолют, а живими людьми, у яких були і страх, і хіть, і сумніви, і фізіологічні потреби. Щоб написати цю книгу, Алексієвич спілкувалася з сотнями жінок по всій території колишнього СРСР і записувала їх сповіді.

У наш час цю книгу вже можна знайти без скорочень і цензури. Крім іншого, в ній описано, як розправлявся Сталін з тими, кого мав нагороджувати. Наведемо тут лише два яскравих уривка: 

***

У нас була одна ніч. Всього одна ніч. На наступний день за ним прийшли, постукали в двері вранці. Він курив і чекав, вже знав, що прийдуть. Мені розповідав мало ... Не встиг ... Пройшов він Румунію, Чехію, нагороди привіз, а повертався в страху. Його вже допитували, вже було дві держперевірки. Поставили клеймо - перебував у полоні. У перші тижні війни ... Під Смоленськом потрапив в полон, а зобов'язаний був застрелитися. Він хотів, я знаю, він хотів ... У них патрони швидко скінчилися, не те що воювати, застрелитися було нічим. Його поранило в ногу, він поранений потрапив в полон. На його очах комісар розбив собі голову каменем ... Останній патрон дав осічку ... На його очах ... Радянський офіцер в полон не здається, у нас немає полонених, у нас є зрадники. Так говорив товариш Сталін, він від рідного сина відмовився, який був в полоні. Мій чоловік ... Мій ... Слідчі йому кричали: "Чому живий? Чому живий залишився? ". З полону він утік ... Біг в ліс до українських партизанів, коли звільнили Україну, попросився на фронт. У Чехії зустрів день Перемоги. Представили до нагороди ... У нас була одна ніч ... Якби я знала ... Я ще хотіла народити, дівчинку хотіла ... Вранці його забрали ... Підняли з ліжка ... Я сіла за стіл на кухні і чекала, коли прокинеться наш син. Синові виповнилося одинадцять років. Я знала, що він прокинеться і запитає, перше, про що він запитає: "Де наш папка?". Що я йому відповім? Як пояснити сусідам? Мамі? Чоловік повернувся через сім років ... Ми чекали його з сином чотири роки з війни, а після Перемоги ще сім років з Колими.

 ***

А ми разом з чоловіком працювали в підпіллі. Удвох. Це мужній, чесний чоловік. Я розумію, що на нього донос ... Наклеп ... "Ні, - кажу, - мій чоловік не може бути зрадником. Я вірю йому. Він - справжній комуніст ". Його слідчий ... Він як закричить на мене: "Мовчати, французька повія! Мовчати! ". Жив в окупації, потрапив в полон, відвезли до Німеччини, сидів у фашистському концтаборі - до всіх була підозра. Одне питання: як живий залишився? Чому не загинув? Навіть мертві були під підозрою ... І вони теж ... І до уваги не брали, що ми боролися, всім жертвували заради перемоги. Перемогли ... Народ переміг! А Сталін все одно народу не довіряв. Ось так нас віддячила батьківщина. За нашу любов, за нашу кров ... Я ходила ... Писала в усі інстанції. Чоловіка звільнили через півроку. Йому зламали одне ребро, відбили нирку ... Фашисти, коли він потрапив до них у в'язницю, розбили йому голову, зламали руку, він там посивів, а в сорок п'ятому в енкаведе його остаточно зробили інвалідом».

***

 Чим більше часу проходить з тієї війни, тим більше пафосу в промовах чиновників. Тренд останніх років для депутатів всіх мастей: обов'язково запостити в Фейсбуці, як вони раз на рік відвідали якогось з решти ветеранів та вручили йому проднабори - обов'язково в партійному пакетику. Фото - додаються, адже ходити без прес-служби по таким подіям - моветон.

Для кого вони постять всі ці однакові фотозвіти - незрозуміло. Фейсбучну молодь цим вже не зачепиш, вони не розуміють - чому, власне, радіти: Радянський Союз, а вже тим більше - Сталін, за якого воювали діди - далекий від них, та й теплих почуттів вже точно не викликають. Більш того - СРСР асоціюється з Росією, з якою ми на сьогоднішній день воюємо. Та й важко радіти Дню Перемоги над фашизмом, коли сусіди-росіяни все більше до цього фашизму наближаються, причому не на словах, а на ділі, ось же вони - під боком, де перемога-то?

Подібне ставлення - відстороненості і непорозуміння - у молодого покоління склалося невипадково. Роками всі ці урочисті ходи і шаблонні виступи були спрямовані не на неї, а на електорат. Той самий електорат, який чіпляв на машини георгіївські стрічки, але не читав Алексієвич. Ну, або читав, але, в унісон з радянськими цензорами, вимагав «Не розвінчувати героїчного образу» (так-так, сотні таких коментарів до сих пір можна побачити на будь-якому літературному форумі, де обговорюють цю книгу).

Причому, розвінчувати їм не хотілося швидше навіть не культ «героїчної жінки», а культ радянських вождів, завдяки рудиментів якого наше суспільство розколюється досі. І хоч культ самого Сталіна розвінчали вже давно, але на Другу світову ми донині продовжуємо описувати його риторикою: ніби не помічаючи, що безліч героїв, які повернулися з цієї війни, були репресовані керівництвом тієї ж країни, за яку вони боролися. Згадувати це було просто невигідно, на цьому не пропіаришся. Піаритися зручніше з позитивом і під фанфари, а не зі скорботою і жалем. Нічого особистого, просто політика.

Ветеранам (справжнім, а не тим, хто горів в радянських танках ще до народження) на сьогоднішній день вже від 90 і вище. Що нам залишиться, коли останні з них підуть? Чому ми будемо радіти в День Перемоги, так і не навчившись сумувати, що не усвідомивши, що Друга світова - це масштабна трагедія, а не Велике Торжество? Трагедія, яка тривала ще довго після того дня, який прийнято вважати переможним. 

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!