Комісійні магазини, секонд-хенди: як на Тернопільщині живе сім’я, в якій дев’ятеро діточок

У родині Сердинських, що у селі Високе Монастириського району, дев’ятеро діточок. Їхній дім наповнений веселим щебетом. Усі дітки — веселі, привітні, слухняні, охайно вдягнуті. Під час понад годинного інтерв’ю, коли усі дев’ятеро гралися в одній кімнаті, жодного разу не було чути між ними ані сварки, ані суперечки.

В оселі першими нас зустрічають допитливі двійнятка Ярослав і Миколка. Їм за кілька тижнів чотири рочки, і наразі в багатодітній сім’ї вони — наймолодші.  Хоча, хтозна, може, за кілька років у родині на світ з’являться ще малята? Надія та Іван Сердинські переконані — дасть Бог дитину, дасть і на дитину. І це в наш-то непростий час, коли багато хто і на другу дитину не хоче наважитися, пише Нова Тернопільська газета.

Ще 13 років тому Надя і уявити собі не могла, що у неї вдома буде таке багатство — три доньки і аж шестеро синів! Хоча і вона, і її чоловік родом теж із багатодітних родин. “Нас у сім’ї було п’ятеро, а в Івановій родині — четверо, а у нас якраз дев’ятеро діток — ніби склали усіх докупи”, — жартує жінка. У свої 35-ть вона є берегинею чималого сімейного вогнища, і на її плечі, звісно, лягає найбільше клопотів у цьому домі. Запитую, як воно – доглядати за дитячою “армією”? “Я і вчитель, і вихователь, і прибиральниця, – відповідає Надія. – Сил для всього дає Бог і щоденна молитва”.

Надія та Іван обоє родом із Монастирищини. Жінка розповідає, що вона сама із Залісся, а вже у старші класи в школі пішла у Високому. З майбутнім чоловіком в один клас ходили,  приятелювали змалечку. Коли ж подорослішали, симпатія перейшла в глибші почуття, які згодом привели молодих людей до вінця. З тих пір, як зізнається подружжя, вони — одне ціле.

«У нас є все, але зайвого не буває»

Жінка зізнається: не планували мати стількох дітей, але Бог розпорядився по-своєму. Першою народилася Марічка, нині їй 13. Через рік з “копійками” – Михайлик, ще через два – Павло. Потім з’явилися на світ двійнята Богдан і Вероніка — їм нині по 9 років. А невдовзі — за рік — “знайшли у капусті”  донечку Надю, ще за два — сина Руслана. Коли Надія завагітніла всьоме, лікарі ошелешили її новиною – знову матиме двійню. Народжувати Ярослава і Колю поїхала до Тернополя. Жінка зізнається: “Траплялося, “добрі” лікарі радили їй: “І не набридло ото народжувати і народжувати?.. Давай ми “допоможемо”, щоб більше діток не було…”  Я відмовилася. Я ніколи на шкодувала, що нас так багато. Всі дають собі раду. Важко було тільки з першими дітьми, коли доводилося вчитися і доглядати, і пеленати, і годувати… Це було ще не до ери памперсів і пральки-автомата, турбот вистачало… Нині ж усі — і дівчатка, і хлопці, допомагають по хаті, вчу праці на кухні і на господарці. Привчаю прибирати у своїх кімнатах, підтримувати порядок. Я коли згадую своє дитинство — тоді важче було з одягом. А нині є комісійні магазини, секонд-хенди. Звісно, я не можу зайти у будь-який магазин і купити дітям усе, що хочу. Шукаю знижки, розпродажі. Хтось думає, що діти одяг одне за одним доношують. Це рідко буває, бо у кожної дитини своя комплекція.”

Надія — мама на всі руки. І зварить діткам, і спече щось смачненьке. “Я люблю на кухні працювати, — каже. — Все стараюся їм щось придумати. Мене часто запитують, як даю собі раду з дітьми, скільки літрів борщу варю, скільки буханців хліба печу… Не лічу того, — зізнається жінка. — Ставлю великий баняк на плиту і варю стільки, щоб на обід вистачило. А хліба як забракне, докуповую у магазині. А ось вареників сто штук для нас усіх замало, треба, як мінімум, півтори сотні…

Живемо з городу, 60 соток маємо. Годує нас худоба: корова, кури, кролі, свині…   Тому я завжди кажу, що у нас є все, але не буває нічого зайвого. У побуті діти невибагливі: їдять і носять те, що Бог дасть. Найбільша потреба – у теплому одязі та взутті.  Дорогих телефонів не мають і не просять купити. Без потреби. Але є у них мрія — комп’ютер, вони його ну ду-у-же хочуть. Зважаючи на тотальну “комп’ютеризацію” та “інтернетизацію”, їхнє бажання “вибадами” аж ніяк не назвеш. От тільки до нього ми ще не “доробилися” — чекаємо, може, хтось небайдужий би допоміг…”

Три кути хати — на жінці, один — на чоловікові

До слова, звання матері-героїні у Наді Сердинської поки що немає. Каже, їй просто ніколи займатися паперовою тяганиною. З героїчного хіба що — щоденна праця. Жінка звикла вставати рано-вранці, виряджати малюків до школи і дитсадка, готувати їжу, прибирати і прати одяг по кілька разів на день, не спускаючи при цьому очей з найменших. Повертаючись зі школи, за найменшими доглядають старші діти. Допомагають вони матері й в усіх інших хатніх справах. Слів “не буду”, “не хочу” у цій сім’ї не почуєш. Любов до дітей тут ґрунтується на вихованні у них почуття обов’язку і відповідальності одне перед одним.

Із малечею нескладно, каже мама Надя, адже діти їй у всьому допомагають. Старша донька Марічка у свої тринадцять — господиня на всі руки. І за меншими пригляне, і прибере, і їсти приготує. “Уже й пляцки, і бісквіти умію сама пекти”, — зізнається дівчина. Лаври “майстер-шефа” не дають спокою і 12-річному Михайлу — теж рветься до кухні, хоче навчитися готувати. А ще — рубає та складає дрова, годує кролів, словом, без роботи не сидить!

“Кажуть, що три кути хати на жінці, а один — на чоловікові, — говорить Надя. — Але такий чоловік, як мій, і всі чотири кути на собі “потягне”, — хвалить “другу половинку” жінка. І хвалить недаремно. Іван трудяга — на ньому і дім, і город, і  їсти приготувати, коли потрібно, може. Голова сім’ї, попри щоденні клопоти, намагається якнайбільше вільного часу присвячувати дітям. І як тягнуться до нього діти, як слухають тата!

“Найголовніше — навчити всіх жити в мирі з іншими, із собою, показати дітям, що разом вони — сила, — каже Іван. — Ми своїм прикладом показуємо дітям, що труднощів не боїмося. Недарма ж у нас така велика родина. З Божою допомогою поставимо усіх на ноги”.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!