Тернополянин Ісус: «Я звик, що всі розпитують про моє ім’я»

Він не зцілює хворих, не ходить по воді й не вважає себе месією, хоча при знайомстві з цим 18-річним тернопільським студентом такі асоціації - перше, що може спасти на думку - бо звати його Ісус.

- Я звик до свого імені. Воно мені подобається і я з ним багато чого пережив, - каже юнак. – Ім’я – це свого роду обгортка людини. І як ти будеш поводитися та які вчинки робитимеш, то відповідно й судитимуть про тебе.

Онбаши Іса Бейган – ось повне ймення цього направду щирого, завжди усміхненого й позитивного юнака. Мешкає хлопець з дідусем Романом у двохкімнатній хрущовці, що на Східному масиві. Мама Світлана наразі працює за кордоном.

Іса навчається у Тернопільському технічному університеті, де здобуває фах інженера-зварювальника. Хлопець переконує, що це його покликання: Мій дідусь працював зварником 6-ї категорії. Я його дуже поважаю і завжди прислухаюся до його думки. Ще змалку я спостерігав за працею дідуся. Мені це сподобалося і я вирішив займатися подібним, коли виросту. Попри навчання, Ісус опановує греко-римську боротьбу й відвідує драматичний гурток Багато галасу. Юнак пояснює, що одне другому не лише не заважає, а навпаки - допомагає всебічно розвиватися.

Чому його назвали біблійним ім’ям Ісусові розповіли ще в дитинстві. Хлопець пригадує, що це була воля його покійної старшої сестрички, про яку він знає лишень з маминих розповідей.

- До мене у мами була донька Лариса. Ще у дитинстві вона захворіла на рак. На той час їй було лише пять з половиною рочків. Вона знаходилася у важкому стані… Перед смертю Лариса сказала мамі, що у неї буде син, і попросила, щоб назвала його Ісусом, - каже вісімнадцятирічний юнак. – Мені пояснювали, що у сестрички нібито був дар до пророцтва.

Зі слів Іси, пані Світлана важко переживала втрату доньки. Аби відпочити від настирливих думок, жінка поїхала до Туреччини, де й зустріла майбутнього батька Ісуса.

- Коли моя мама завагітніла, то поставила тата перед фактом, що дитина повинна народитися в Україні. Після моєї появи на світ, батько стояв під вікнами пологового будинку й гукав до мами: «Як же ми назвемо сина?». На що вона відповіла: «Ісусом!». Тато Явуз сперечатися не став. Бо, хоча він за національністю -  турок і віросповіданням - мусульманин, проте Ісус у їхній релігії також вважається пророком, - пояснює хлопець.

Через неординарне ім’я новонародженого не хотіли реєструвати в РАЦСі. Та й знайомі батьків частенько дивувалися, мовляв, де ж таке бачено, аби дитину так назвати. Неприємність трапилася й під час таїнства хрещення. Коли мене хрестили, священик неправильно вимовляв ім’я, кажучи не Ісус, а Ісак. Мама його виправляла, через що мене наче б то врекли. Мені розповідали, що я просто млів у неї на руках…, - пригадує Іса.

Турецькі корені далися взнаки

- У дошкільному віці я розмовляв тільки турецькою мовою. Українську я трошки розумів, але говорити нею не міг. Відповідно, траплялися різні казуси з вихователями у дитсадку. Наприклад, я казав екмек-екмек (турецькою це означає хліб), а няня тільки й здогадувалася, що я таке мелю… Проте  я доволі швидко адаптувався і десь за три місяці вже говорив українською, - зізнається парубок.

Розмовляючи про батька, юнак помітно ніяковіє. Хлопець каже, що тато жив у сім’ї, поки йому не виповнилося п’ять чи шість років. Потім батьки розлучилися й тато повернувся до Туреччини. Іса запевняє, що не тримає на нього зла і зустрічається з татом, коли той приїжджає в Україну.

Своєю відкритістю та щирістю герой статті зумів знайти чимало справжніх товаришів, з якими весело коротає вільний від роботи та навчання час: Буває, що друзі, провинившись в чомусь, по-доброму жартують: «О, Ісусе, прости гріхи мої». Звісно, це ніяке не богохульство, а просто невинні приколи. Таке у нашій компанії трапляється частенько, - крізь посмішку зізнається юнак.

- Іса саме із тих людей, котрі своєю позитивною енергетикою заряджають світ навколо. Він помітний усюди й завжди. Надзвичайно відкритий хлопець, дуже надійний, і, не дивлячись на молоді роки, на диво відповідальний, - доброзичливо відкликається про свого друга 15-річна Реґіна Міщенко.

- Для мого онука я б хотів одного - щоб він був справедливим. І не лише в сім’ї, а й серед друзів, знайомих, - з приємністю зауважує дідусь Ісуса Роман Петрович. – Бо, якщо він буде справедливим, то до нього й відповідно ставитимуться. А це - доволі важливо.

Наразі 18-річний Іса Онбаши має єдину мрію – поїхати до Туреччини, аби провідати родичів по батьковій лінії й, найголовніше, побачитися вкотре з татом.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!