51-річний боєць з Тернопільщини: «На війні хочу помститися тому, хто вбив мого сина…»

Олександр Мельник із Білокриниці Кременецького району близько 20 років жив і працював в Італії. Та коли у січні 2015-го в Донецькому аеропорту загинув його 26-річний син В’ячеслав, покинув усе і пішов воювати.

Пішов не заради пільг і привілеїв, не заради себе чи сина, а щоб помститися тим, хто вбив Славу, а тоді ще й безсовісно насміявся з його смерті. «Ми були готові до найгіршого, – зізнається Олександр Петрович, – але не були готові до того, що бойовики, вбивши нашого сина, зателефонують, щоб отримати задоволення від чужого болю… А таке не забувається…» Дзвінок того сумного 20 січня назавжди змінив життя чоловіка, й нині він – боєць 5-го окремого батальйону Української добровольчої армії, пише Нова Тернопільська газета

– На фронт я потрапив не відразу після загибелі сина, – розповідає Олександр Петрович. – Пішов служити лише в лютому цього року. Чому так? У військкоматі відмовлялися мене мобілізовувати, та й у сім’ї не було розуміння. А я хотів, щоб мама благословила й щоб дружина була не проти, бо якщо нема благословення й розуміння, то навіть нема чого йти. І вони зрозуміли… Тепер от служу в Українській добровольчій армії.

– Але чому УДА, чому не бригади Збройних сил України? Адже відомо, що бійці Української добровольчої армії не отримують зарплат, не мають жодних пільг…

– Мене часто запитують, на що я проміняв Італію, бо думають, напевно, що на війні отримую шалені гроші. То в Італії у мене була робота, хороша зарплата, а йдучи на фронт, я навіть не розраховував на якісь пільги. Батальйони УДА – це батальйони Дмитра Яроша і ми воюємо лише на передових позиціях. Тут служать свідомі й мотивовані люди, які знають свою справу й виконують її на совість. Бо скажіть, який толк із бійця, який іде на фронт лише заради пільг і зарплати, якого виловлюють десь по городах, якого силою відправляють на війну? Інша справа – якщо боєць іде служити добровільно. Цим вчинком він автоматично дає згоду на те, що в будь-який момент його можуть скерувати у гарячу точку, а там уже ніхто не знає, що кого чекає… На те, щоб свідомо йти і ризикувати своїм життям, потрібні вагомі причини, і вони у мене були. Я не пішов служити заради Порошенка-Яценюка-Гройсмана та їхніх олігархічних інтересів, а пішов заради своїх доньок Олі та Анжели, за тих, хто в тилу, щоб вони почувалися в безпеці. Ми – як захисний щит на першій лінії фронту, який не дозволяє їй просунутися вперед на нашу територію. Не хотілося б нікого образити, але ті, хто каже «нам війна непотрібна, бо у нас усе спокійно», не розуміють, що те «спокійно» – лише завдяки бійцям на передовій.

– Ваш син служив у складі 80-ої окремої аеромобільної бригади, але, на жаль, сталася біда… Якби можна було повернути час назад, чи відпустили б ви його на фронт?

– Відпустив би, бо вважаю, що не можна прожити життя за іншу людину, у кожного свій вибір і своя стежина. А страх… Чого боятися? Рано чи пізно ми всі помремо, головне – залишатися людиною і гідно прожити стільки, скільки тобі відміряно.

– Кажуть, що на фронті, аби досягти успіху, всі – від керівництва до бійців, мають працювати злагоджено…

– І не помиляються. Тут не важливо, чи ти на передовій, чи на базі, головне – виконувати свою роботу на совість, не для людей, а для Бога, як то кажуть. Це як артилерійський розрахунок: одні подають снаряд, інші заряджають, ще інші наводять і стріляють. І якщо снаряд влучає точно в ціль, то це заслуга всіх, а не тільки того, хто стріляє. У нас є такі бійці, які взагалі не беруть участі в боях, але вони добре виконують інші покладені на них обов’язки. Я, наприклад, служу в роті забезпечення, по-іншому – автобат, і знаю, що машину потрібно відремонтувати так, щоб вона добре працювала, а не заглохла при першій же нагоді. І це стосується будь-якої роботи. Головне – не взяти лопатку й багнет і бігти на ворога з окопу в окоп, головне – виконувати свої обов’язки чесно й добросовісно, тоді й буде результат.

– Не раз доводилося чути, що війна розділяє життя на «до» і «після». А вас вона змінила?

– Кардинально. Коли я був в Італії, то дивувався, як боєць після важких поранень знову може рватися у бій. Дивувався, поки сам не прийшов на війну й не побачив. Тут зовсім інший світ, своя планета, тут бійці щирі й правдиві. У мирному житті важко розпізнати людину, для цього потрібно перейти через якісь випробування, а тут побратими ризикують заради тебе життям. Я дуже поважаю нашого комбата, він – Людина з великої літери, яка переживає за кожного бійця. У нас нема такого, як в армії, що у штабі щось вирішили, а тоді генерал віддав нікому незрозумілі і зовсім недоречні накази. Тому я для себе вирішив, що ніколи не піду служити до Збройних сил. Інша справа – наш комбат. У нас тут зовсім інші поняття, цінується людське життя, а в армії такого нема, там бюрократія. Знаєте, як кажуть? Прийшов наказ від генерала до майора, від майора – до лейтенанта, а сержант загинув...

– А що робить з бійцями війна?

– Зміцнює й загартовує, адже все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими, правда ж?! Проте не всім дано воювати. Багато хто просто не витримує морально, тоді краще не ризикувати такими бійцями в бою. Якщо вони хочуть допомогти, то хай краще займаються волонтерством.

– Що вам допомагає триматися морально?

– Капелани й побратими. Наш батальйон – як сім’я, ми одне одного підтримуємо, допомагаємо, й у нас, крім суворої дисципліни, ще й велика повага до кожного.

– Як на вашу думку, скільки ще триватиме війна?

– Довго. Це вже перетворюється у заморожений конфлікт, а влада просто-на-просто про все між собою домовилася. Якби хотіли звільнити Донецьк і Луганськ, то це не проблема, тим більше, з великим бажанням бійців, які служать у Добровольчій армії та Збройних силах, хай би тільки дали чим стріляти, щоб не з палицею йти у бій, а з нормальною зброєю. Але владі це невигідно, тому й морочить людям голови. Олігархам ніколи не болітиме Україна, їм головне – їхні статки й бізнесові інтереси. Вони потім між собою потиснуть руки і оголосять нічию, а бійці в окопах у цій великій грі – лише пішаки…

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!