“Картопля коштує до 20, а гречка – 70 грн.” – донеччанка розповіла тернополянину, як живуть люди у зоні бойових дій

Поїзд «Львів-Маріуполь» знову несе мене у Дніпро, а вже звідти я доберуся на передову, де нині особливо гаряче.

Після кількох днів перебування на мирній території України повертаюсь у зону бойових дій, де свистять кулі й  зриваються міни, з неоднозначними враженнями. Адже під мирним небом усе по-іншому. Чим глибший тил, тим холодніше і байдужіше ставлення людей до війни.

Спілкуючись із людьми зі Східної, Південної України, починаю бачити їх по-іншому. “Ми не знаємо, що таке патріотизм, – кажуть вони російською мовою, – не носимо вишиванок, а просто ідемо на фронт і воюємо за Україну, адже це – наша земля, за яку гинули наші діди, і тепер, коли російський фашист ступив на неї, ми все зробимо, щоби вибити його звідси”.

Приїжджаю до Дніпра ввечері. Купую квиток до Покровська (колишній Красноармійськ), до відправлення поїзда ще три години, тож іду гуляти. Щойно вийшов із приміщення вокзалу, як до мене підійшла жінка і попросила допомогти занести сумки до камери схову. Я взяв вантаж, і ми пішли, розмовляючи. З’ясувалося, що вона живе в Донецьку, а приїжджала в гості до дочки, яка переселилась у Вінницю, коли розпочалися бойові дії. Я зрадів цій зустрічі, адже давно хотів поспілкуватися з людиною, яка живе на окупованій території, пише Свобода.

– Що я тобі можу розказати, синочку? – сумно промовила вона. – Скажу одне: жити тепер набагато гірше, ніж це було за України. Тут я тобі це можу сказати, а там мовчу. Там усі мовчать. І каються, що так сталося. Навіть більшість тих, хто хотів Росію і ДНР, теж шкодують за Україною. Так звану республіку підтримують зеки, нероби, різні виродки, які живуть криміналом. Їм ситуація на руку. А також старі бабусі, які марять СРСР, і для котрих все українське ненависне.

– У мене одна дочка живе в Одесі, інша – у Вінниці. А я залишилася в Донецьку. Ми ще перед війною продали двокімнатну квартиру і купили приватний будинок, тож мушу тепер там жити, інакше переоформлять документи і продадуть приїжджим людям за півціни. Маю пенсію, та вона нічого не варта. М’ясо коштує більше ста гривень за кілограм. Це ціна за поганеньке, а за хороше – всі 150. Картопля – до 20, помідори – 27-30, гречка – 70 гривень. Ціни московські, а зарплата – ніяка. Роботи ніякої немає. Нині дуже популярно бути лікаркою, медсестрою чи технічним робітником, але навіть за неї платять не більше 2000 гривень, яких ледве вистачає на продукти. Одягу в Донецьку майже ніхто не купує – доношують старе або користуються вживаним. Колись повсюди були хороші магазини з різними видами продукції, а тепер замість них відчиняють пивні забігайлівки. Ти знаєш, я можу про це розповідати до безкінечності, та, на жаль, від цього нічого не зміниться. Люди просто бояться щось сказати, адже у нас нині, як було за НКВС: доноси, наклепи, приходять уночі, забирають з дому, і людина може більше не повернутися. Недавно до мого сусіда, 20-річного хлопця, прийшли деенерівські виродки, заламали руки і повели в невідомому напрямку. Мати його посивіла за ці дні. Куди вона тільки не зверталась – ніхто їй не допоміг, ще й лякали, мовляв, припиняй ходити, а то сама пропадеш. Через два тижні ці кати відпустили хлопця, бачте, вони помилилися. Хоч би вибачилися. Таких випадків – тисячі. Люди плачуть, мовчать, не живуть, а існують, і всі хочуть України. Ходять чутки, що багато хто готовий підтримати ЗСУ, якщо буде наступ. Адже жити за радянським способом більше не має сил.

Ми розмовляли майже дві години. Мені було шкода її, та водночас розумію, що своєю недалекоглядністю, немудрістю, прагненням бути з Росією такі люди згубили життя і скалічили долі тисяч наших і своїх людей. Тепер, коли зрозуміли, що Росії на них наплювати, нарікають.

Господь заповів нам прощати ворогів, можливо, і зможемо простити. Та надто кривава ця жертва, дуже гірке прощення, скроплене кров’ю і сльозами. Боже, дай нам сил нести свій хрест, пережити тяжкі часи і здобути волю для себе, дітей і нащадків!

P.S. Саме під час написання цього матеріалу отримав повідомлення, що під Мар’їнкою мінометним вогнем був важко поранений боєць ДУК – «Сварог». Друже, ти героїчно воював і зробив усе, щоб наблизити нас до перемоги. Видужуй, а ми будемо молитися за тебе.

Автор
( 0 оцінок )
Викладення
( 0 оцінок )
Актуальність
( 0 оцінок )

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образи; пряме порівняння з іншими конкуруючими компаніями; розміщення посилань на сторонні ресурси Інтернету; реклама та самореклама, заяви, пов'язані з діяльністю компанії.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!