Віртуальне вбивство. Агресія стає основним стилем інтернет-спілкування

Агресія і хамство стають домінантним стилем спілкування в інтернеті. Українці з розмаху б'ють один одного з будь-якого приводу, найчастіше – на ґрунті національних комплексів.

За підрахунками Максима Бутченка, топ-блогера інтернет-видання Корреспондент.net (входить в медіахолдинг UMH group, як і журнал Корреспондент), на кожні десять окремих коментарів до його публікацій припадає три образливих.

"Іди звідси, дегенерат-суржиконосець", "Що курив, коли дряпав ахінею?" – наводить Бутченко приклади надмірно критичних відгуків на його політичні пости.

Приблизно таке ж співвідношення конструктивних і деструктивно-агресивних коментарів, як і блогер Бутченко, в середньому отримують всі публікації сайту Корреспондент.net. І якщо, за словами Юлії Мак-Гаффі, головного редактора інтернет-видання, за день його відвідувачі залишають близько 15 тис. коментарів, то тільки один цей ресурс за добу отримує як мінімум кілька тисяч образ, непристойностей і навіть погроз. Якщо ж взяти весь української сегмент інтернету, то можна говорити про десятки тисяч випадків хамства на день, а можливо, і сотні.

За спостереженнями Мак-Гаффі, яка щодня стикається зі словесною агресією співвітчизників на адресу журналістських публікацій, частіше за інших таку реакцію викликають дві теми – відносини України з Росією і двомовність. Їх виявилося більше половини в двадцятці найбільш коментованих новин 2011 року. Трохи менший резонанс із застосуванням міцних виразів викликають новини та статті про НАТО, економіку, внутрішню політику, резонансні злочини та спорт.

Павло Фролов, завідувач лабораторії Інституту соціальної та політичної психології НАН України, пояснює вибухонебезпечність міжнаціональних тем негативною ідентифікацією багатьох жителів країни. Мовляв, співвітчизнику важливо не стільки бути українцем, скільки не бути росіянином, і навпаки.

В цілому ж ворожість в інтернеті відображає загальний стан суспільства, переконаний експерт. Виплеснувши гнів у Мережі, людина заспокоюється, але лише тимчасово. Насправді проблема лише поглиблюється: віртуальні перепалки починають сприйматися як норма, що призводить до зниження порогу чутливості до зростання агресивної поведінки в реальному житті.

"Одне провокує інше", – підсумовує Фролов.

Ця тенденція характерна не тільки для України, що роздирається етнічними протиріччями й економічними труднощами, а й для західного сегменту Всесвітньої павутини, хоча й меншою мірою. Міхала Потоцького, журналіста польського щоденника Dziennik Gazeta Prawna, турбує зростання негативу в коментарях інтернет-сегмента його країни.

"Причому не тільки під політичними статтями, – зазначає Потоцький. – Здається, що ми втратили вміння говорити одне з одним".

Зійти з розуму від ненависті

3 квітня журналіст інтернет-видання Українська правда Сергій Лещенко на своїй сторінці у Facebook написав емоційний пост: "Прихильники [екс-прем'єра] Юлії Тимошенко, ви можете хоч зійти з розуму від ненависті до мене, але це не змінить факту – Тимошенко під час виборів зловживала адмінресурсом, і ця нещирість в діалозі із суспільством і стала причиною її поразки".

У такій інтелігентній манері він відповів коментаторам своїх статей про діяльність лідера БЮТ, хоча самі вони у виразах не соромилися. Найбільш м'яке, що отримав Лещенко за свої статті про Тимошенко, – "трутень, який продався Партії регіонів".

Журналіст, відомий гострими політичними розслідуваннями, давно навчився ставитися до мережевих випадів на свою адресу з іронією. "Я просто розумію, що частина з них – найняті штабами [політичних партій інтернет-] тролі [коментатори, які пишуть провокаційні повідомлення з метою викликати конфлікт або образити автора поста], а частина – просто неврівноважені люди", – каже Лещенко.

Автори більшості злих і нецензурних коментарів – це невмотивовані агресори, яких більше цікавить не стільки тема статті, скільки можливість висловлювати своє "фе" з будь-якого приводу, переконані й фахівці.

З таким ставленням зіткнулася співачка і письменниця Ірена Карпа. Вона розповідає, як під її колонкою про письменника Василя Шкляра на сайті інформаційного агентства УНІАН "якийсь мачо" написав: "Дєвачька, ти такая страшнєнькая, я панімаю, што тібя нікто нє е..т, дай я хоть пацелую, так і бить".

Спочатку Карпа читала всі коментарі, адресовані їй, обурювалася і навіть пробувала відповідати. Однак, переконавшись, що та сама доля спіткала і шанованих нею колег, письменників Тараса Прохаська і Ліну Костенко, вирішила відпустити ситуацію. "Зрозуміла, що nothing personal [нічого особистого]", – каже Карпа.

Тетяна Кремень, власниця бутика одягу Пюре й активний блогер, називає інтернет-агресорів "мережевими відморозками", а найефективнішим способом боротьби з ними вважає ігнорування.

Бан (від англ. Ban – заборонити) – позбавлення користувача права коментувати пост –

Кремень перетворила на розвагу. "Банила всіляких хамів з формулюванням "за низький інтелектуальний рівень", – додає вона.

Ще більш радикальною виявилася тактика Михайла Бродського, епатажного українського політика, який одним з перших серед колег створив блог в інтернеті. Натерпівшись свого часу антисемітських образ від анонімних коментаторів в Живому журналі, він просто видалив звідти свій акаунт, який вів п'ять років. Тепер Бродський пише винятково на Facebook, вважаючи його більш безпечним місцем.

Інтернет-виданням, зі свого боку, залишається лише модерувати потік бруду, що ллється на них, – переглядати коментарі і видаляти ті, які не відповідають стандарту. Проте поки що лише деякі українські сайти спроможні скрупульозно фільтрувати висловлювання своїх відвідувачів.

"Ми з огляду на наші обсяги – у гарячий час це може бути до 14-15 тис. коментарів на день – не можемо собі цього дозволити", – пояснює Мак-Гаффі.

Тим часом західноєвропейські інтернет-видання активно використовують цей інструмент, чим успішно протистоять агресії. Ірина Штогрін, шеф-редактор української редакції Радіо Свобода, яка виробляє понад 15 годин оригінального мовлення на день, а також забезпечує роботу новинного інтернет-ресурсу, дотримується редакційної політики, прийнятої головним офісом у Празі.

"Ми не можемо дозволити публікувати що завгодно, – каже Штогрін про коментарі, які відвідувачі залишають на її сайті. – Тому те, що принижує людську гідність чи порушує права людини, є ксенофобською, фашистською чи расистською заявою або розпалює міжнаціональну ворожнечу, ми просто не публікуємо".

Набір тем, що викликають найбільше озлоблення в інтернет-сегментах інших країн, приблизно збігається з вітчизняним. Так, у Польщі полум'я спалахує переважно на політичному і національному ґрунті. І журналіст Потоцький місцевих мережевих хамів ділить на дві групи: це "лемінги" – прихильники правлячої партії Громадянська платформа, які "йдуть у прірву, як лемінги, за своєю партією зрадників і російських агентів", і їхні опоненти "бовдури" – чужі європейським цінностям вихідці з глибинки, констатує журналіст.

Загалом західну інтернет-публіку Кремень вважає більш вихованою. "Рівень агресії там поменше – це відображає загальний рівень культури, – зазначає вона. – А у нас він, скажімо прямо, стрімко падає".

Сором'язливі агресори

Медіа, фокусуючись на криміналі і чорній хроніці, є одними з головних каталізаторів зростання ворожості в сучасному суспільстві, вважають вчені. "Моделі агресивної поведінки і способи насильницького вирішення конфліктів тиражуються [за допомогою ЗМІ та кіно], поступово стають нормою", – пояснює Фролов.

Так, за оцінкою психологів, кількість гіперактивних та озлоблених дітей та підлітків сьогодні в кілька разів вища, ніж 10-15 років тому. Саме вони і складають чималу частину численної армії користувачів, і кандидатів в інтернет-тролі серед них хоч греблю гати.

На думку психологів, до мережевої ворожості найбільше схильні люди, які намагаються звернути на себе увагу негативною поведінкою, які вважають, що сказати гидоту краще, ніж промовчати.

Анонімність інтернету лише погіршує ситуацію. Існує сильна спокуса сховатися за ніком – вигаданим ім'ям користувача і аватаром – картинкою, що відбиває його образ.

"Чим більше інстинкти придушуються в житті, тим більше їх вихлюпують в віртуалі, – вважає Алла Ярошенко, керівник Інституту гендерної психології. – І тихий "ботанік" знищує відвідувачів форуму агресивними нападками".

Найактивніші тролі часто бояться отримати фізичну відсіч від своїх віртуальних жертв, стверджують експерти. За спостереженням Кремень, якій доводилося спілкуватися з такими завзятими коментаторами наживо, всі вони, як правило, скромні й сором'язливі. "Дуже смішний контраст з образом у Мережі", – посміхається вона.

Однак на території інтернету шлагбаум у вигляді модерації або жорстких правил форумів не гарантує повного захисту від словесних нападок, стверджують експерти. На думку багатьох, це нормально, адже один з найважливіших принципів Всесвітньої павутини – свобода від заборон, в тому числі й агресії.

До того ж досить жорсткі правила модерації, які панують на багатьох сайтах англомовного сегменту, – коли коментар з'являється лише після перевірки адміністратором або редактором – у підсумку, на думку аналітиків, ведуть до спроб встановити контроль над інтернетом з боку держави.

Наприклад, в американському штаті Теннесі, якщо опубліковане в інтернеті викликало у когось емоційне потрясіння, автору публікації загрожує штраф в сумі $ 2,5 тис. або тюремне ув'язнення строком на один рік.

У Китаї закон ще більш суворий: під час реєстрації у провайдера і в соціальних мережах з березня тут необхідно вводити свої паспортні дані. Схожі заходи пропонує ввести і влада Росії. У цій сусідній країні, як і в Україні, образи в Мережі вже стали предметом кількох судових позовів.

За словами Олександра Суботіна, партнера юридичної компанії Тарасов і партнери, в разі образи з боку іншого інтернет-користувача людина має право вимагати захисту в суді честі і гідності.

Згідно з українським законодавством, за просту лайку можна отримати до 15 діб арешту або сплатити штраф до 119 грн., а за образи на ґрунті національності, релігійних переконань, раси, статі, етнічного походження можна сісти у в'язницю на строк до п'яти років. Але масовою практикою такі процеси не стануть, упевнений Субботін.

"Складно довести саме факт висловлювання образи конкретною людиною, – пояснює юрист. – Навіть, якщо під "образою" є ім'я".

Тому фахівці радять знаходити в мережевих інцидентах свої позитивні моменти – наприклад, тренувати психологічну стійкість.

"У віртуалі все вирішує вміння відбивати емоційні удари, фехтувати словами, не опускаючись до грубості, – резюмує Ярошенко. – Тому хтось перестає спілкуватися в інтернеті, а хтось загартовується і стає сильнішим".

Автор
( 0 оцінок )
Викладення
( 0 оцінок )
Актуальність
( 0 оцінок )

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образи; пряме порівняння з іншими конкуруючими компаніями; розміщення посилань на сторонні ресурси Інтернету; реклама та самореклама, заяви, пов'язані з діяльністю компанії.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!