0352.ua

Призваний на Тернопільщині до війська онкохворий з тромбофлібітом помер, сиротами лишилися двоє дітей

Не стало Івана Білінського з Підволочищини — замкомвзводу 95-ої бригади.

“Перестало битися серце нашого Івана, нашого Вані, замкомвзводу 95-ої бригади. Близькі називали його Вано… ” — таку сумну звістку повідомила 5 жовтня на своїй сторінці у соцмережі волонтерка Алла Борисенко (“Чонгар”).

33-річний Іван Білінський жив у селі Теклівка Підволочиського району. Там його і проводжали в останню путь побратими, рідні та друзі, пише Нова Тернопільська газета.

“Він був неймовірно добрий, величезного серця чоловік. Батьки його померли, із рідних — дружина і двоє дітей-школярів… Як вони тепер без нього? Вдома все трималося на ньому, він і в рідному селі усім допомагав, дуже багато всього робив, — розповідає Алла Борисенко. — Їхня благенька хатка в дві кімнатки не могла вмістити усіх, хто прийшов попрощатися з Іваном…

Скажу відверто: все могло бути по-іншому, якби мобілізовані проходили нормальну медкомісію. Іван, отримавши повістку, пішов служити зі страшним тромбофлебітом, ноги були, як валянки… Вочевидь, він вже і тоді був хворий, і якби недугу вчасно розгледіли, можна було б вилікувати. А так… Ні спосіб життя на передовій, ні тамтешнє харчування оздоровленню не сприяли… Івана прооперували раз, потім другий… Краще не ставало. Ми берегли його, про діагноз — онкологія — не казали… Уже коли він лежав в лікарні у Скалаті, ми провідали його разом з побратимами по службі — до Івана хлопці з’їхалися зі всієї України… Привезли йому нагороду “Ветеран війни”, яку довелося буквально “вигризати”, хоча Іван заслуговував на найвищі нагороди… Ви б це бачили: міцні, як дуби, двометрові хлопці, які не раз бачили смерть в обличчя, вибігали надвір з його палати і ридали один одному в плече…”

“З Іваном ми познайомилися в лютому 2015 року на полігоні, — розповідає товариш по службі Івана Білінського Микола Микитин. — З тих пір весь час — поруч. Боєць він був серйозний, хороший… Незважаючи на те, що він виконував обов’язки замкомвзводу, був старшим блокпоста на залізничному мосту біля Сиваша, був простий у спілкуванні. Іван на передовій врятував мені життя. Мене поранило, а БТР примчав під обстрілом. Вано був “на броні”. Уявляєте — “на броні” під обстрілом?! Разом зі мною Іван тоді вивіз ще одного побратима, зберігши два життя. На війні він ні за кого не ховався, але від хвороби броні нема…”

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Оголошення
20.02.18
Розмістити оголошення у цьому блоці Додати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!