Місто у нас багате. Всі радіють, що долар росте,- мешканець Тернопільщини про масову міграцію

– У моєму класі було 28 учнів. Із них четверо залишилося у місті. Решта – на заробітках, – говорить 30-річний Володимир на зупинці в Чорткові.

Разом виходимо з тернопільської маршрутки. Володимир працює у Польщі. Перед цим були Київ і Чехія. У кожній третій чортківській родині хтось на заробітках, за статистикою. Таких більше, на думку мера міста: з майже 30 тис. мешканців – за кордоном 8–9 тис.

Чортків розташований за 90 км від Тернополя. Через місто йде траса на Чернівці. Робочі місця дають німецька перо-пухова фабрика Billerbeck, завод із виробництва комплектуючих до BMW, підприємства харчової промисловості. Є п'ять вузів.

У центрі Чорткова на Тернопільщині переважає стара малоповерхова забудова. Праворуч стоїть Домініканський костел початку XVII століття. За ним – стара ”швейцарська” ратуша, зроблена в архітектурній традиції Північної Європи

– У нас було багато підприємств харчової промисловості, швейна фабрика, горілчаний завод. Колись кожен голова колгоспу віз звідси у Москву три ящики ковбаси, три – горілки, а звідти – п'ять машин, – розповідає gazeta.ua у своєму кабінеті міський голова Володимир Шматько, 30 років. – Сьогодні Чортків – це малий і середній бізнес. З-за кордону привозимо долари. Чортків – це поважно, якщо запитаєте когось у Тернополі. Бо Чортків має гроші.

Володимир у темно-синьому костюмі сидить напроти мене за довгим столом. Показує у ноутбуці свіжий туристичний ролик про місто. Молода секретарка приносить чай, ставить на стіл цукерки у вазі.

– Йдіть, коли хочете, – каже міський голова. – Аби у вас не було проблем у медколеджі.

– Дякую, – дівчина виходить, цокаючи підборами.

– За що "дякую"? Будь ласка, – каже сам до себе мер. – Я лояльний керівник. Але змушую всіх думати творчо.

Володимир Шматько народився в сусідньому селі Біла. Батько – шофер, їздив на заробітки до Польщі. Син у 18 років став депутатом Чортківської райради. У 23 – головою свого села. Закінчив два вузи й столичний Інститут політичної освіти.

– Місто має освіту за пріоритет. У школах вимагаємо для дітей додаткові знання з англійської. Для працівників міськради також організували курси іноземної, – розповідає. – Маємо велику лікарню – випускники медичного коледжу влаштовуються туди. Молоді вчителі йдуть на місця старших педагогів, які виїжджають на заробітки.

Водночас у нас величезна проблема з кадрами. Не можу знайти двох архітекторів, земельника, толкового юриста. Страждає житлово-комунальна сфера. Великий недобір у поліцію. Бо зарплати не дуже.

На Тернопільщині найнижча середня зарплата по Україні – 4,8 тис. грн, за даними Держстату.

– У міськраді спеціаліст найменше отримує 2,8 тисячі. Продавець у магазині – 3–3,5 тисячі гривень. А з Польщі за місяць привезеш щонайменше 500 доларів (13,5 тис. грн. – Країна), – продовжує Володимир. – У нас відкрили німецьке підприємство. Возять людей із Хмельницької області. Бо за 4–5 тисяч, і постійно на ногах, наші йти не хочуть.

У нас взагалі проблема з людьми. Ті, кого бачимо в місті, здебільшого з села. Або працівники бюджетної сфери. На Варшаву з Тернополя ходять два автобуси щодня. До Польщі і до Росії їздять на сезонну роботу. До США – по грин-кардах і туристичних візах. Багато чортківчан у Лондоні.

Василь Батрин стоїть у дверях свого ресторану ”Пан Чортківський” у центрі Чорткова. Тримає його з компаньйоном. Також мають піцерію. Заклади – одні з найуспішніших у місті. З алкоголю продають лише пиво

Найгірше – закордон забирає молодь. Наша землячка Тоня 2013‑го емігрувала з сім'єю до Штатів. Вчиться безкоштовно на поліцейського. Настільки добре вчиться, що після закінчення держава не зобов'язує її працювати за фахом.

З Америки люди не повернуться сюди в найближчі 10 років, доки не побачать прозорі правила гри.

У мене є друг, разом із пелюшок виросли. Він 10 років у Чикаго. Приїхав сюди на цей Новий рік. Кажу: "Віталію, лишайся. Відкриєш бізнес". – "Добре, – відповідає. – Кажи, з чого почати". І тут ступор. Якісь послуги, магазин, ресторан? Того повно. Почати виробництво – складно через високі податки.

На робочому столі дзвонить телефон. Володимир піднімає слухавку.

– Слухаю вас, бабусю! "Христос народився" треба казати, а не "Доброго дня".

Пару хвилин вислуховує навстоячки пенсіонерку, яка не має грошей на укол. Викликає соціального працівника. Просить взяти гроші й купити жінці ліки.

Із 56-річним Петром Сандуляком сідаємо за столик у порожньому ресторані готелю "Таня" в центрі міста. Його тримає молодший брат Петра Ярославовича. Під час розмови Сандуляк цитує Маркеса, чимало говорить про історію. 14 років жив у США. Після повернення відкрив фірму, яка будує й продає нерухомість у Тернополі й Чорткові.

– Ціни попадали, відколи долар підскочив. У Тернополі в хорошій квартирі квадратний метр коштував 600 доларів. І добре продавалося. Зараз за 400 трудно, – Петро Ярославович викладає на стіл ключі від машини. Офіціантка приносить каву. – Хотів побудувати на стадіоні торговельно-розважальний комплекс. Депутати не дали. Так і сказав їм: "За 25 років у Чорткові нічого не побудувалося, крім церков і капличок на кожному кроці". Мають бути робочі місця, виробництво. Бо молоді люди про одне запитують: як виїхати за границю?

Після школи йдуть навчатися. Перший-другий рік цікаво: нові друзі, гуртожиток, двіж. Потім починають розуміти – їм тут нічого робити.

Знайома працює у центрі зайнятості. Каже, раніше були місця, за які давали 3 тисячі доларів, щоб їх отримати. Зараз усі рвуться до Польщі.

Найпопулярніша робота для українських чоловіків у США – далекобійник. Непогано заробляють за рахунок того, що порушують правила. Їдуть 17–18 годин без перерви. За законами, можна тільки вісім. Але так більше 3 тисяч доларів у місяць не заробить. Доларів 800 треба платити за житло, якщо приїхав із родиною.

Петро Сандуляк перебрався до Штатів 1993-го. Дев'ять років не міг продовжити візу. Був депортований як нелегал.

– Поїхав до колєги. Те, що побачив, виглядало раєм. Потрапив у безподоб­ний штат – Північну Кароліну, на південь. Швидко там обжився, – розповідає Петро Ярославович. – На початках в одній фірмі косив траву. Це була найгірша моя робота за увесь час там. Ходиш постійно грязний із тою косаркою, а навколо – дівчата позбирані. Я молодий був – 33 роки. Мав важкі психологічні періоди, щоб себе зламати, бо вдома займався бізнесом. А ще був музикантом. Закінчив Рівненський інститут культури. Знав напам'ять пісні Beatles, Rolling Stones. Думав, трохи можу говорити англійською. В Америці зрозумів – моя англійська ніяка. Перестав брати в руки російські чи українські книжки. Так само з телебаченням – лише американське. Постійно у навушниках слухав мову. За півтора місяця пішов здавати на права. Хоча треба було тричі повторювати сказане, щоб розуміли.

Через півтора року відкрив бізнес із прибирання супермаркетів.

– Усе пішло швидко й бурно, – каже. – Через чотири забрав дружину і двох дітей. Отримав золоту медаль за здобутки у бізнесі від тодішнього Джорджа Буша. Раз навіть на вечерю до нього запросили. Не поїхав, бо могли пробити, що я тут нелегально.

Стало прибувати багато українців мого покоління. Брав їх на роботу. За два-три роки заробляли на будинки. З ними горя не знав. Працювали відмінно.

Потім стали їхати люди покоління мого сина. Місяць вчиш, а йому нічого не відкладається. За два-три дні менеджер каже: забери того ідіота.

Це хлопці й дівчата, батьки яких здебільшого вже працювали за кордоном. Могли купити їм грин-карду за 10 тисяч доларів. Вони при дідові-бабі виросли, в руках ніколи не тримали ґралі (вила. – Країна), балувані. Такі досі в Штатах не пристроєні, їх виганяють з кожної роботи.

Нове житло зводять на околиці Чорткова. Будують переважно за зароблені за кордоном гроші. Чортківчани їздять працювати до Польщі, Чехії, Англії, США, Росії

Діти Петра Ярославовича залишилися у США. Старший син закінчив приватний університет Бентлі. Композитор. Донька працює у медіа-компанії.

– Синові намагався прищепити любов до України, але він спілкується тільки з американцями. Сумніваюся, що жениться з нашою, хоча я дуже того хотів би. Щоб традиції збереглися, а від онуків міг почути українське слово. Донька молодша, приїхала до Америки 6-річною. Їй теж завжди було цікавіше з американцями, – говорить Сандуляк. – Ні вони, ні інші українці сюди не повернуться. Є сумний анекдот. 1991 року, коли отримали незалежність, ми кричали: "Заживемо, як у Канаді". Коли настала помаранчева революція, говорили: "Тепер будемо жити, як у Польщі". А зараз кажемо: "Через п'ять років житимемо, як при Януковичу".

– І в Чорткові можна стати успішним. Просто треба працювати, – говорить 35-річний Василь Батрин, співвласник сімейної піцерії "Престо" й ресторану "Пан Чортківський".

Він чорнявий, міцної статури. ­Сидить за столиком у найдальшому залі свого ресторану. Заклад розташований у центрі, між головною площею та костелом. Із нами – Василів компаньйон по бізнесу 38-річний Андрій Вітюк. У залі напівтемрява.

– Піцерії шість років, ресторану – два, – каже Андрій, худорлявий, з блакитними очима та русявим чубом. – Мали задум зробити місце, де можна не лише поїсти, а показати його як міську туристичну принаду, зробити тут екскурсію.

Ресторан має кілька залів. Оформлені старими фотографіями, антикварними предметами – все розповідає про історію Чорткова. На горі над містом чоловіки будують заклад з оздоров­чими чанами. На відкритій терасі третього поверху влаштують ресторан. Там на висоті пташиного польоту відкриватиметься вид на місто.

Офіціантка приносить страви для перекусу: салати й узвар. Андрій замовляє пельмені по-гуцульськи. У "Пану Чортківському", як і в піцерії, з ­алкоголю продають тільки пиво. ­Однак заклади – одні з найпопулярніших у місті. Середній чек тут – 140‑180 грн.

– Місто заможне завдяки заробітчанам. Кафе заповнені. Всі радіють, що долар росте. Малий і середній бізнес тримається на валюті, привезеній з-за кордону, – продовжує Василь. – Тут лишаються люди, які або не хочуть працювати, або мають за кордоном рідних, котрі щомісяця пришлють 300–400 доларів. Тому в нас багато таксі. Вистачає платоспроможних клієнтів.

Запитую, чому не поїхав за кордон.

– Батьки боялися відпускати далеко від себе, – каже Василь Батрин. – "Не треба вам у Тернополі чи Києві вчитися, бо там і лишитеся. Сім'я має бути разом". Може, й добре, що так сталося. Часто шукаєш щастя далеко, а воно під ногами.

Після обіду на машині з Володимиром Шматьком петляємо старими вуличками у центрі. Минаємо високий костел, стару ратушу з флюгером у вигляді півня.

– Купили службову машину недавно. Це єдиний автомобіль у міській раді. До цього ходив пішки, – говорить мер. – Віддали 700 тисяч гривень. Із них 300 тисяч заробили на депозиті. Я про це сказав громаді. Перед цим придбали екскаватор, два трактори.

За 10 хв. опиняємося на околиці. Це район новобудов, зведених на зароблені за кордоном гроші. Широкі вулиці. Обабіч – дво- та триповерхові будинки за суцільними парканами. Частина – ще будуються.

– На вулиці заробітчанку легко відрізнити від решти, – каже Володимир. – Жінки з Італії поприїжджали всі у джинсах. Чи кросівки. Хто тут коли у 50 років взував їх? Чоловіки теж мають вільний, яскравіший, спортивний одяг, кращу зачіску.

Після закордону люди стають закритішими, скупішими. У ресторані кожен за себе платить. Раніше родиною одне до одного ходили садити картоплю, потім – сапати, копати. Зараз рідному брату помагають за 200 гривень.

У Чорткові поменшало шлюбів. Падає народжуваність. Побільшало розлучень. Люди наслідують вільні стосунки, які є у Європі. З хорошого – переймають повагу до порядку, закону й дисципліни.

Володимир гальмує посеред дороги. Опускає віконне скло.

– Перехід за 50 метрів! – гукає до школярки, що перебігає дорогу не по зебрі.

Чортків міграція заробітчани
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Пригоди
Минулої ночі вовки заполонили село Матвіївці, що в Шумському районі. Власник одного з господарств, який о сьомій ранку прийшов до кошари, виявив розкидані рештки семи овець. Правоохоронці й представники ветеринарної та єгерської служби, яких виклика пан Михайло, приїхали до години часу. Більшість загиблих тварин має тільки прокус на шиї. Розтин дозволив встановити, що крові всередині мертвої худоби немає. Також не виявлено слідів крові і на траві поряд із...
Суспільство
Підготовка до школи включає не лише наповнення учнівського рюкзака. Тернополяни, які відправляють своїх дітей в школу, повинні знати про свої так звані права. Адже благодійні внески, додаткові зошити, підручники та шкільна форма певного виробника – стануть зайвою тратою грошей. Детальніше про це пише life.pravda.com.ua. Благодійні внески Благодійність не може бути обов’язковою. Якщо ж батьки такі ініціативні у плані допомоги школі, то школа у свою чергу по...
Суспільство
Небайдужих краян закликають долучитись до Всеукраїнського маршу за права тварин.  Захід стартує тридцятого вересня на Театральній площі. Таким чином активісти хочуть привернути увагу громадян до проблеми захисту чотирилапих від людської жорстокості та знущань, – повідомляє topnews.in.ua. Розпочнеться зоозахисна подія о дванадцятій годині дня. Її ініціаторами є представники громадської організації «UAnimals». Акція не містить будь-якого політичного спрямува...
Суспільство
В тернопільському парку ім. Т. Шевченка завершуються роботи з реконструкції пішохідної алеї в межах острівця «Чайка» (ділянка від колонади до площі ім. С.Бандери). Напередодні підрядники здійснили тут демонтаж старого асфальтобетонного покриття, влаштували щебеневу основу доріжки, замінили бордюри та облаштували алею фігурними елементами мощення. Окрім того, працівники підрядної організації пофарбували перильні огорожі мосту, що веде на острівець «Чайка»,...
Суспільство
Цьогоріч заходи з відзначення 75-ої річниці проведення ІІІ Надзвичайного Великого Збору ОУН та 27-ої річниці Незалежності України відбудуться у селі Золота Слобода Козівського району. Зокрема, у рамках програми відбудеться освячення криївки на подвір'ї родини Чарківських і меморіального знаку на хуторі Фостяки. На хуторі Веснівка освятять хату,в якій завершив свою роботу Збір ОУН. У сільському клубі села Золота Слобода пройде наукова конференція. 24 серпня...
Суспільство
Близько 750 загальноосвітніх шкіл нараховують на Тернопільщині. Проте опорних навчальних закладів у регіоні – 29. Ці школи отримають найбільше фінансування. В управлінні освіти і науки ОДА повідомляють, що школи з невеликою кількістю учнів понижуватимуться в ступені. Що стосується закриття навчальних закладів, то відповідні рішення прийматимуть представники влади на місцях. "В умовах децентралізації може відбутися оптимізація навчальних закладів через дост...
Суспільство
Тернопільська область долучилася до підписання угод з Національною службою здоров’я під час «другої хвилі» контрактування закладів, які надають послуги первинної медичної допомоги. Відтак, уже з жовтня цього року 21 медичний заклад нашої області почне отримувати оплату за надання медичних послуг сімейними лікарями, терапевтами і педіатрами від Нацслужби здоров’я. До цього часу вони продовжуватимуть фінансуватися за субвенцією. Як пояснив начальник управл...
Кримінал
Побачивши службовий автомобіль, близько 5-ї ранку 20 серпня, велосипедист пришвидшився і намагався змінити напрям руху. Інспекторам здалося це підозрілим і вони зупинили його на вулиці Перля. Охоронці порядку провели поверхневу перевірку особи згідно зі ст. 34 Закону України “Про Національну поліцію”. Патрульні виявили у нього згорток із речовиною, схожою на марихуану та поліетиленовий пакетик з білою речовиною, ймовірно, метамфетаміном. Перевіривши бази д...
Спорт
Бронзову нагороду у Міжнародному круговому турнірі отримала наша землячка Ольга Бабій. Турнір AICF International Women Chess Tournament відбувся у Хайдарабаді, що в Індії. Про це повідомляють у спільноті "Українські шахи". Шахістка з Тернополя Ольга Бабій набрала 6,5 очків з 11 можливих. З таким хорошим результатом тернополянка отримала заслужену бронзову нагороду і посіла третє місце у турнірі. Ще одна представниця України - Ольга Пруднікова - на 8-му міс...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!