19-річний боєць із Шумська: «Хлопці гинуть задля того, щоб Ви могли вільно жити та любити…»

Артура Ніколюка із Шумська призвали на строкову службу у 18 років. Згодом він підписав контракт зі ЗСУ на три роки. Після відповідних навчань влітку 2016 року юнак потрапив на передову в район Авдіївки Донецької області. Артур пише слова до пісень, музику і сам виконує їх на гітарі.

Артур Ніколюк з багатодітної родини, він має ще четверо братів і сестер, дуже любить життя та Україну. До армії навчався в шумському ПТУ, здобув спеціальність механізатора. Про його навчання розповіла колишній класний керівник, викладач Люба Лівар: «Артур, коли у нас навчався, був головою учнівського самоврядування, надзвичайно активним та здібним учнем. Про таких нерідко кажуть: «Його всюди було багато». Крім того, він займався спортом, хотів у всьому бути першим, і це йому вдавалося в повній мірі. Наприклад, серед усіх хлопців він найбільше разів міг підтягнутися на перекладині, віджатися від землі тощо. А ще він писав і пише вірші, музику і таким чином складає пісні, які сам і виконує на гітарі. До речі, хлопчина навчився грі на цьому музичному інструменті задля того, щоб співати своїх пісень, які надзвичайно мелодійні, приємні та змістовні. А в АТО він написав вірш для мами, яку надзвичайно любить і поважає. Також Артур понад усе любить Україну, свій рідний край. Про це він власноруч написав на подарованому нам державному прапорі, який зберігатиметься в училищі вічно. Ось його слова з того полотна: «Будьте завжди щирі та життєрадісні! Любіть щиро, радійте життю, воно у вас одне. Любіть свій рідний край. Ви вдома – за нас, а ми на війні – за вас. Багато наших хлопців полягло, щоб Ви могли вільно жити та любити, вони вже не зможуть обійняти своїх рідних та коханих, а Ви ще зможете… Тому любіть щиро і від усього серця!».

Свій вірш для мами Артур подав на Всеукраїнський конкурс, присвячений Уласу Самчуку, а коли був удома в відпустці, неждано-негадано отримав за нього друге престижне місце. Процитуємо декілька рядків із вірша: «Я виріс, пішов воювати. Війна, обстріли, страх. Твоє серце стало страждати, пробач за цей страшний жах. Я вже рік мами не бачив. Війна нас розлучила, дозволь, я приїду, заплачу…» 

Кажуть, що вірші – то частка душі поета, викладена на папері… Скоріш за все, так і є насправді, бо у римованих рядках відображається те потаємне, що зазвичай не можеш сказати привселюдно. Артур надзвичайно любить свою родину, батьків,  не дарма від цієї святої назви походить і термін «Батьківщина». А ще боєць Артур Ніколюк каже, що у московітів також є подібний термін – «родіна», тільки не знають ті варвари, що це їхнє слово походить від українського «родина». Також у бійця особлива думка про чоловіків, він вважає, що той, хто не служив, не може відчувати себе чоловіком у повній мірі: «Здавен так вже повелося, що кожен чоловік має пройти службу із захисту своєї Батьківщини, а якщо потрібно, то й «понюхати пороху». Про свої військові будні Артур розповів так: «Ми живемо у напівзруйнованих житлах мешканців Авдіївки, їх мало тут залишилося. Я особисто вже звик до холоду і навчився переносити всі умови війни. А це ворожі обстріли з  «Градів», мінометів, важкої артилерії і вдень, і вночі. Особливо ми і жителі Авдіївки відчули це у січні-лютому, коли було зруйновано більшість комунікацій міста, люди залишилися без світла, тепла, води, харчів. Навкруги розруха, смерті та каліцтва. До такого не можливо ніколи звикнути… А що вже говорити про мирних мешканців?, пише "Номер один".

У січні Артуру дали відпустку і він відвідав своє рідне училище. «Відпустку я та мої побратими заслужили за виконання одного із завдань. Пам’ятаю, тоді стояв лютий холод, але нашому підрозділу потрібно було виконати завдання будь-що. Довелося довгий час перебувати на морозі, повзти снігами, тоді наш командир відморозив собі ногу, але завдання ми виконали й отримали подяку від командування», – пригадує боєць.

Слід зазначити, що Артур – наймолодший у своєму військовому підрозділі, тому мимоволі всі інші піклуються про нього, але це йому мало подобається і він усьому намагається дати раду сам. До слова сказати, боєць із Шумська невеликого зросту, худорлявий. Його часто приймають за школяра і він через те раніше комплексував. Але ж велич людини не оцінюють за зростом чи зовнішністю, її судять за силою духу, а вона в Артура величезна. Про таких чоловіків, як він, говорять: справжній, зі сталевим незламним стержнем. Саме на таких і тримається Україна…  

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!