Сьогодні, 9 квітня, християни відзначають вхід Господній в Єрусалим, який є одним з 12-ти головних свят. У народі це свято називають Вербною неділею.

В останню неділю Великого Посту Церква святкує урочистий вхід Ісуса Христа в Єрусалим. А напередодні, в суботу, велике чудо сотворив Господь у Віфанії – воскресив Лазаря, який уже чотири дні лежав у гробу. Більшість людей знали і вірували в чудо й чекали приходу Його в Єрусалим до свята Пасхи.


Начальники іудейські, фарисеї і книжники, сповнені злості й заздрості, вирішили вбити Ісуса Христа. Вони дали розпорядження повідомити, коли Він прибуде в Єрусалим.

Відаючи, яка участь чекає на Нього в Єрусалимі, Господь повідомив учням своїм, що скоро почнуться Його страждання, проте разом з ними вирушив до Єрусалима. Наблизившись до міста, де на нього чекала смерть, Господь сказав своїм учням: «Ідіть у село, яке перед вами; знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто з людей не сідав. Відв'яжіть його і приведіть. Коли ж вас хто спитає: «Нащо відв'язуєте?», відкажіть йому так: «Господь потребує його» (Лук. XIX, 30, 31).

Вони виконали Його прохання і, пославши свій одяг на осля, посадили на нього Ісуса.

Його зустрічало багато народу. Люди з пальмовим віттям вийшли до Нього й вітали: «Осанна! Благословенний, хто йде в ім'я Господнє! Цар Ізраїлів!»

Вперше навесні худобу виганяють на пасовисько освяченою вербою, «щоб нечисть не чіплялась до тварин. Освячену вербу разом з цілющими травами використовують у народній медицині для лікування від головного болю, пропасниці, ревматизму, гарячки. Від того, очевидно, вкраїнські села завжди потопали у вербах. Перед тим, як посадити, казали:

- Щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на виситок!

Неділя за тиждень перед Великоднем називається «Вербною», «шутковою» або «квітною», а тиждень перед цією неділею – «вербним».

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі – старі й малі, – бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти – одне поперед одного – стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька «котиків» – «щоб горло не боліло».

Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або – якщо було близько – то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи: Не я б'ю – верба б'є, за тиждень Великдень, вже недалечко червоне яєчко!

Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, а б'ючись, примовляли: Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, і багатий, як земля!

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скотину на пасовисько, то конче свяченою вербою – «щоб нечисть не чіплялася до тварин». Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду – «щоб град зупинився».

Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим' варивом хвору людину чи тварину – у повній надії, що «поможе». Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку.

Товчене листя зі свяченої верби кладуть на рани, а горшку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворювань. Верба має неабияке значення і в науковій медицині Ось як пише про це Юрій Липа в книзі «Ліки під ногами»: «Кора верби в легких напарах прдається в ревматичних хворобах суглобів і болях м'язів. Найліпше пити її в мішанці, і то впродовж багатьох тижнів. Відвари з кори давати треба в гарячкових станах і пропасниці, зв'язаних з побільшеною нервовістю.

0352.ua

«Не я б’ю, верба б’є!»: сьогодні християни святкують Вербну неділю

Сьогодні, 9 квітня, християни відзначають вхід Господній в Єрусалим, який є одним з 12-ти головних свят. У народі це свято називають Вербною неділею.

В останню неділю Великого Посту Церква святкує урочистий вхід Ісуса Христа в Єрусалим. А напередодні, в суботу, велике чудо сотворив Господь у Віфанії – воскресив Лазаря, який уже чотири дні лежав у гробу. Більшість людей знали і вірували в чудо й чекали приходу Його в Єрусалим до свята Пасхи.


Начальники іудейські, фарисеї і книжники, сповнені злості й заздрості, вирішили вбити Ісуса Христа. Вони дали розпорядження повідомити, коли Він прибуде в Єрусалим.

Відаючи, яка участь чекає на Нього в Єрусалимі, Господь повідомив учням своїм, що скоро почнуться Його страждання, проте разом з ними вирушив до Єрусалима. Наблизившись до міста, де на нього чекала смерть, Господь сказав своїм учням: «Ідіть у село, яке перед вами; знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто з людей не сідав. Відв'яжіть його і приведіть. Коли ж вас хто спитає: «Нащо відв'язуєте?», відкажіть йому так: «Господь потребує його» (Лук. XIX, 30, 31).

Вони виконали Його прохання і, пославши свій одяг на осля, посадили на нього Ісуса.

Його зустрічало багато народу. Люди з пальмовим віттям вийшли до Нього й вітали: «Осанна! Благословенний, хто йде в ім'я Господнє! Цар Ізраїлів!»

Вперше навесні худобу виганяють на пасовисько освяченою вербою, «щоб нечисть не чіплялась до тварин. Освячену вербу разом з цілющими травами використовують у народній медицині для лікування від головного болю, пропасниці, ревматизму, гарячки. Від того, очевидно, вкраїнські села завжди потопали у вербах. Перед тим, як посадити, казали:

- Щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на виситок!

Неділя за тиждень перед Великоднем називається «Вербною», «шутковою» або «квітною», а тиждень перед цією неділею – «вербним».

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі – старі й малі, – бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти – одне поперед одного – стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька «котиків» – «щоб горло не боліло».

Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або – якщо було близько – то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи: Не я б'ю – верба б'є, за тиждень Великдень, вже недалечко червоне яєчко!

Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, а б'ючись, примовляли: Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, і багатий, як земля!

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скотину на пасовисько, то конче свяченою вербою – «щоб нечисть не чіплялася до тварин». Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду – «щоб град зупинився».

Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим' варивом хвору людину чи тварину – у повній надії, що «поможе». Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку.

Товчене листя зі свяченої верби кладуть на рани, а горшку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворювань. Верба має неабияке значення і в науковій медицині Ось як пише про це Юрій Липа в книзі «Ліки під ногами»: «Кора верби в легких напарах прдається в ревматичних хворобах суглобів і болях м'язів. Найліпше пити її в мішанці, і то впродовж багатьох тижнів. Відвари з кори давати треба в гарячкових станах і пропасниці, зв'язаних з побільшеною нервовістю.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!