Іван Марчук: “Йде до гіршого. Ми навіть не уявляємо, в якому болоті сидимо…”

Йде до гіршого і до гіршого. Ми навіть не уявляємо, в якому болоті сидимо… Мене пригнічує те, що влада робить із нашим народом.

«Шкодую, що приїхав з Америки до України… Сьогодні Україна — найгірша в Європі країна для життя», — нещодавнє інтерв’ю українського генія, художника Івана Марчука “Громадському Радіо” спричинило ефект бомби, що розірвалася. Жорсткі, навіть жорстокі, проте болісно правдиві слова… «У нас абсолютно правди немає, законів немає, порядку немає. А як немає законів і порядку, то і держави немає. Україна народжує найбільше талантів на квадратний метр у світі, але вона їх не поливає, вони їй не потрібні. Чому тікають люди з України? Тому що жити хочуть…». Це не гіпербола, не хвилинний імпульс-розчарування, це крик відчаю. Крик відчаю митця, котрий реалізовувався в Україні не «завдяки», а «всупереч».

Він мав тут зовсім небагато лаврів, достатньо терня на шляху і яскравий самобутній талант. Його обожнювали в Америці та Канаді, запрошували залишитися в Австралії, а в рідній Україні помітили тільки після того, коли став єдиним українцем, котрий потрапив до списку сотні геніїв сучасності, укладеного міжнародною консалтинговою компанією “Greator Synectics”. Зрештою, Бог з ними, з рейтингами: один Марчук робить для позитивного іміджу України за кордоном стільки, що заміняє собою не одну поважну державну інституцію. Але останнім часом від українських реалій митця дедалі частіше огортає сум… “НОВА…” зателефонувала Івану Степановичу, аби почути усе з перших вуст.

Батьківщина як територія

— Я прожив життя чисто, не написав жодної непотрібної, непотребної картини, й у мене, крім однокімнатної квартири, нічого немає: ні лімузинів, ні дач… Я взагалі не пристосований до життя. Як митець із певними регаліями маю найгіршу майстерню серед українських художників. У мене були президенти, мери й інші відомі люди, були на п’ятому поверсі в тісній майстерні, ледве піднімалися туди… Всі обіцяли допомогти з новим приміщенням, але нічого так і не зробили… Щоб я у своїй країні не заслужив ні на майстерню, ні на музей? Та якби я запропонував себе зі своїми роботами будь-якій іншій країні — з руками і ногами забрали б! А ця країна за 81 рік мого життя не зробила для мене нічогісінько, ані на копійку. Країна не готова, щоб до нас приїздили паломники до музею Марчука, як приїздять у Голландію до музею Ван Гога…

Я за останніх півтора року відвідав 11 країн, зробив 165 виставок. Був торік у листопаді у Таїланді: мав виставки у Королівській галереї і в художньому музеї. Бачили б ви, як мене там приймали! Черга на колінах йшла до мене — я навіть фото таке маю… Поїхав би туди років п’ятнадцять тому, — жив би нині, як у раю. А тут я тільки мучуся… Замість Батьківщини є болісна, вистраждана прив’язаність до землі.

Йде до гіршого і до гіршого. Ми навіть не уявляємо, в якому болоті сидимо… Мене пригнічує те, що влада робить із нашим народом. З найкращої країни в Європі зробили смітник. Тут панують зло, глупота, чорна заздрість, здирництво… Люди дуже розхристані, не люблять один одного. Нема того, що об’єднує. Як українці хочуть мати державу, якщо вони один одного з’їдають? Добрі люди не пропустять мене, щоб не привітатись, гарного слова не сказати, але загалом в країні панують злоба і заздрість.

Я жив у світі, де не знав, що це таке. Там немає такого. Там усі тішаться твоїм успіхом, більше того, — чужий успіх стає поштовхом до власного розвитку.

Розумієте — українська земля народжує найбільше талантів на квадратний метр планети. Але ж наша земля часто й поїдає багатьох, як кішка, яка поїдала своїх кошенят. У нас не може достойним чином проявити себе якийсь геніальний, великий талант: вони або в’януть, або повертаються в землю, або спиваються, чи змушені тікати в інші країни, де роблять славу для будь-якої нації, народу і світу, а Україні вони не потрібні…

«Жінка являється, як Бог»

— У Тернополі тепер майже не буваю: не стало мого друга (світлої пам’яті архівіста та краєзнавця Богдана Хаварівського —ред.), то й не маю до кого їхати… Був тут торік восени на його роковини, навідався у рідну Москалівку та й по всьому…

Зараз розмовляю з вами і стою в майстерні перед мольбертом. Новий цикл малювати почав, цікавий, але душа до роботи не лежить. Є що робити, а не хочеться. Пензлик до рук не лізе. Був би музей — був би стимул працювати, там влаштовував би майстер-класи. Шкодую, що за життя навіть учнів не підготував собі…

О 7-ій годині вранці я вже біля мольберта. Приходжу в студію, сідаю і розмовляю зі своїми картинами. У мене підхід до них, як до діточок, я з ними постійно спілкуюся. Вдома не маю з ким розмовляти, от і спілкуюся з картинами тут, у майстерні, де проводжу майже весь свій час. Додому не хочеться йти — ніхто мене тут не чекає. Може, якби була Жінка — але вона мені за все моє життя так і не явилася… Пригадую, мені колись одна панянка казала: «То шукайте собі самі жінку», а я їй: «Жінку не шукають, вона сама являється, як Бог…» А мене Бог, напевно, покарав: мені ніхто так і не явився…

Я завжди кажу: все моє життя — на полотні, а я ще не жив, я ще працюю. Я — вічний мандрівник, прикутий до мистецтва. Навіть жартував колись, що якби мене посадили до справжньої в’язниці, то я б намалював більше. Як я живу? Як раб, прикутий до мольберта. Живу за “чорним календарем”, де немає червоного кольору, а є 365 днів робочих! Вихідних у мене немає, я одержимий. Але живучи так, я зумів зробити п’ять тисяч мистецьких творів, які розсіяні по всьому світу…

Марчук Україна
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
1 людина рекомендує

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
19 серпня у Преображенському соборі м. Кременця, якраз на храмове свято, богослужіння прикрасило вражаюче панікадило. Вага його сягає 1 тонни, вартість становить 300 тисяч гривень. Панікадило підкреслило архітектурні особливості храму і не лишило байдужим жодного вірянина. Про це на своїй сторінці у Фейсбуці повідомила Людмила Свідинська.
Суспільство
21 серпня, близько 11 години ранку, на об’їзній дорозі водій, якому була потрібна допомога, спробував зупинити патрульний автомобіль, що проїжджав поряд, однак його жести проігнорували. На сторінці спільноти у Фейсбуці про цю подію повідомив очевидець Ivan Jak: "Сталось незначне ДТП... Водій намагався зупинити патрульну машину (із увімкненим синім проблисковим маячком) - державний номерний знак: 0760. Спочатку службовий автомобіль пригальмовує, але потім й...
Суспільство
Черги до магазинів із секонд-хендом починають формувати з самого ранку. Про це йдеться в матеріалі ПроТе. Подруга вміє спровокувати на роздуми. Надсилає мені це фото і пише: «Нова секта. Черга на секонд». Цікавлюся, чому у неї такі асоціації. – Подумала, що то якісь збори, – пояснює. – Люди між собою шепотілися, наче молились. Цю чергу дівчина сфотографувала у понеділок на вулиці Київській, приблизно о 8. 45 ранку. – Думаю, це перекупники, – додає. – Вони...
Суспільство
В рамках святкування Дня Незалежності України та Дня міста, 26 серпня у Тернополі на Театральному майдані відбудеться "Танцювальний фестиваль 2.0", під час якого виступатимуть найкращі місцеві хореографічні школи і колективи різних напрямків та стилів. Початок заходу о 15:00 год. У програмі фестивалю: парад танцювальних колективів центральною частиною міста, представлення кожного колективу на сцені, показові виступи, майстер-класи для відвідувачів заходу...
Політична новина
«Потенційний кандидат у президенти України, екс-міністр оборони Анатолій Гриценко нічого собою не представляє як політик, і не здатний що-небудь змінити в країні», - заявив голова української партії «Правий сектор» Андрій Тарасенко в ефірі YouTube-каналу «Guildhall» https://www.politnavigator.net/pravoseki-unizili-ehks-ministra-oborony-ukrainy.html Крім того, за словами Тарасенка, діяльність Гриценко на посаді міністра оборони обмежувалася лише замовленням...
Пригоди
20 серпня о 14:15 у селищі Козлів Козівського району на території приватного домогосподарства під час проведення земляних робіт виявлено мінометну міну часів Другої світової війни.    Небезпечну знахідку передано фахівцям групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління для подальшого знешкодження у безпечному місці шляхом контрольованого підриву
Суспільство
Жінка років 70-ти з двома господарськими сумками віднедавна оселилась на бульварі Данила Галицького. Тут вона днює і ночує, – про це написала читачка Ірина МедіаТОРа на Messenger. – Їсть на лавці, спить на лавці. Щоразу на іншій. Якось каже до мене: припильнуй мою сумку, я сходжу в туалет. І пішла на газон, – розповідає пані Ірина. Кажуть її вигнали з дому діти. По жінку приїжджали з «Карітасу», але вона відмовилась з ними їхати. Тож вже майже місяць, зран...
Суспільство
4 грудня 2017 року у Тернопільській міській дитячій поліклініці, що на Федьковича, 16, почала працювати електронна реєстратура. Єдина електронна інформаційна система обійшлася міському бюджету майже у 900 тис. гривень. Це мало позбавити установу довжелезних черг у коридорах і полегшити життя пацієнтам і лікарям. Однак до редакції сайту "0352.ua" звернулася наша читачка Ольга, яка обурена страшною невідповідністю у роботі поліклініки. "Електронна черга в ди...
Кримінал
Кримінальне провадження за вчинення крадіжки слідчі Теребовлянського відділу поліції розпочали щодо 36-річного жителя села Лозівка. Зловмисник обікрав сусіда. Потерпілий звернувся із заявою до правоохоронців про те, що з його автівки зникла магнітола. Машина стояла на подвір’ї незачинена і тим скористався невідомий крадій. Оперативними заходами поліцейські встановили, що до незаконного заволодіння майном причетний сусід потерпілого. У зловмисника вилучили...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!