Житель Тернопільщини поїхав в Росію на заробітки через москвичку, яка сподобалася

— Працював у Польщі на садах. Як повернувся — все тіло горіло. Драбинки, гектари садів. І подумав — то тільки Польща є? А давай попробую Росію, — каже — 35-річний Ярослав із Бучацького району на Тернопільщині.

Своє прізвище й село не називає. 2012-го поїхав на заробітки в Росію через москвичку, яка сподобалася. Познайомилися в інтернеті. – пише «Газета по-українськи».

Ярослав запрошує до веранди цегляного будинку. Тут є стіл, газова плита й груба. Все чисте, акуратне. Пропонує сісти на стілець. Сам у джинсах і темно-синьому светрі. На ногах — чорні капці.

— Люблю скачувати з інтернету музику, — розповідає. — Зайшов на сайт “Спроси Алену”. Там був розділ “Знакомства”. Думаю, а зайду, подивлюся фото. Кинулася в очі чорно-біла фотографія. Написав тій дівчині. Так і познайомилися.

Анна — мого віку. Подумав — може, це доля. Переписувалися три-чотири місяці. Доки не сказав, що не мучитиму її листами, краще приїду в Москву. Вона — ха, ха, ха.

Поїхав, познайомилися. Зустрілися раз, удруге. Сподобалася мені. Працювала в освіті.

Потім стосунки стали незрозумілі. Анна почала від мене ніби тікати. Постійно повторювала, що зайнята роботою. Раз попросив якісь речі в неї залишити, хоч на балконі. Отримав відповідь: “Нема часу й балкон зайнятий”. Почалися відмазки.

За спиною щось стукнуло у вхідні двері.

— То кіт, — пояснює Ярослав. — Хочете чаю з прутиків малини?

Наливає ароматний напій у велике горня. Під столом стоять 5-літрові банки з квашеними помідорами.

— Сам квасив. Кладу петрушку, смородину. Хрону не давав. Помітив, якщо покласти, стають каламутні.

Ярослав живе сам. Батько помер 10 років тому. Мати і старший брат — на заробітках у США. Молодший працює в райцентрі. Сестра — у Португалії. Сам їздив працювати до Росії з 2012 по 2016 роки.

— Не дозволено перебувати там довше трьох місяців. Їздив на певний час, — говорить Ярослав. — Кілька разів добирався через Білорусь. Так найпростіше. Потім вони закрили транзитний перетин кордону. Через Харків? Там стали більше шмагати. Перевіряють сумки, довго тримають автобуси. Поїздом їхати небезпечно — можуть наркотики підкинути.

Наші самі себе видають. Говорять українською, вдягнені по-простому. Переважно їдуть хлопці із сіл.

Я перед Москвою вдома налаштовувався. Мав бути в хорошій фізичній формі. Бажано поспати перед дорогою. Намагався якусь музику послухати. Готувався до психологічної атаки. Бо попадаю на роботу, а там люди, які можуть грузити: “Ти українець? А звідки? Тернопільщина?” Я кажу: “Хлопці, стоп. Політика убік. Я проста робоча людина. Не подобається, розходимося”.

Бувало, зупиняла у метро поліція. Хоча я нормально вдягався. Завжди намагався носити з собою російську газету або журнал. Ще й відкривав сторінки так, аби було видно заголовок — “Известия” або щось таке.

Тоді перевіряли документи. Ставили до стінки, руки за голову. Проходили металошукачем — шукали зброю, ножа. Запитували мету приїзду. “Приїхав до друзів”, — відповідаю. — “Ні, ви брешете. Ви приїжджаєте заради московських дівчат. Розкручуєте на гроші, бо вони їх мають”.

До 2014 року в Росії було безпечніше. Ніхто не звертав увагу на українців. Зараз тиск на всіх фронтах. Якось у супермаркеті придбав макарони. Італійських не куплю. Брав дешеві. На касі продавщиці сказали: “Это еда иммигранта”. І стали сміятися.

Москва — велике місто, слабких поїдає. Більшість новоприбулих там ризикує. Пристанища немає, роботу знайти нормальну не виходить. ­Можуть викинути, не заплативши грошей. Стаєш бомжем. Переважно кидають на будовах.

Та найважче в Москві було працювати саме з українцями. То щось вкрадуть, то зарплату затримують. Могло дійти до конфлікту з ножами. Тоді намагався просто відійти: “Хлопці, я втомився, хочу поспати”. Вони приходять, будять. Це було, переважно, з українцями зі східних областей. Думаю — помста. Звинувачують нас, західняків, у тому, що вони втратили роботу, “бо ви прийшли й такого наробили”.

Або кажу до нього на будові: “Олеже”. Нічого ж поганого. А він: “Нє говорі так. Говорі мнє — Алєґ”. Мене це заїло, що вже на таке увагу звертає.

У Росії Ярослав заробляв на місяць $1,1–1,3 тис. — 29–35 тис. грн.

— І часом мені не вистачало, — додає. — Можна жити в районі з дешевими магазинами, можна потрапити з дорожчими. Доводиться кожен день викидати від 400–600 рублів (180–270 грн. — ГПУ). Але гроші для мене мало значили. Цікавіше було дослідити росіян. Хочу поїхати туди більше, ніж кудись до Європи. Навіть якщо не зможу знову знайти ту дівчину.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!