“У мене п'ятеро внуків, але я не можу їх бачити”, - тернополянка, яка втратила зір

65-річна Леся Сушко майже 50 років пропрацювала медсестрою. Має двох синів та п’ятьох онуків. Зір жінка втратила близько півроку тому і тепер вчиться жити по-іншому.

Прокинутись, зібратись, вийти з дому, дійти до зупинки, сісти в маршрутку чи тролейбус, зійти на потрібній зупинці, дійти до місця призначення. Звичайні дії, які ми виконуємо щодня. Та для людей, які не можуть бачити цей світ, це щоденні маленькі перемоги. У Тернопільській обласній організації "Українське товариство сліпих" (далі УТОС – прим. ред) на обліку є близько 1000 незрячих. У кожного своя історія, яка не залишає байдужим нікого. Про них ми розкажемо у серії публікацій в “RIA плюс”.Тернополянці Лесі Сушко - 65 років. За спеціальністю вона фельдшер. Має майже 50 років стажу: спершу 25 років пропрацювала старшою медсестрою в садочку, а потім 21 рік медсестрою у школі допризивної підготовки. Також паралельно протягом 14-ти років викладала там основи медичних знань. Там працювала до вересня 2017-ого року. Жінка з дитинства мала тяжку форму короткозорості, а повністю втратила зір у 2017-ому році. Тепер вчиться жити по-іншому і пристосовується до цього світу заново. Але, як би не було складно, жінка йде вперед, продовжує активне життя і чи не єдине про що шкодує, що не бачить як ростуть її внуки.

Співає в хорі

- Я впала і на одне око повністю втратила зір, було відшарування сітківки ока, - розповідає Леся Сушко. - А друге око було слабким і не витримало навантаження. Зараз я зовсім не бачу. Мені дуже важко. У мене чоловік, два сини і п’ятеро внуків. Найстаршій онуці уже 22 роки. Але я зараз не можу їх бачити, я не знаю, якими ростуть мої внуки. Жінка каже, що до нового життя пристосуватись їй дуже тяжко. Але вона жінка активна і продовжує займатись улюбленою справою - співати у “Хорі союзу українок”. Але і тут не без труднощів. - Добратись на репетицію самостійно не можу, - каже жінка. - От чоловік мене заведе на зупинку, там мене "підбирають" дівчата. Без когось я не поїду, бо не бачу.

Допоміг незнайомець

Радість у житті пані Лесі приносить не лише сім’я та хор, а також небайдужі до чужих бід люди. - Був такий випадок, коли син мене мав зустріти з автобуса, - пригадує Леся Сушко. - Я виходжу з транспорту і подаю руку синові, а його руки немає. Я вийшла і стою. А якийсь мужчина, не знаю молодий чи старший, бо не бачу, запропонував допомогти. Він подав жінці руку, сказав, щоб та високо ногу підносила, бо там бордюр. - Я йому кажу, що мене син мав зустріти і якраз він подзвонив в той момент, - продовжує жінка. - Сказав, що біля світлофора, зараз буде. А якраз приїхав тролейбус і цей мужчина запитує, чи я їду, хотів допомогти. А я сказала, що син приїде і мужчина залишився зі мною, щоб "віддати" сину. Наскільки мені тоді було приємно, що людина не залишила мене. Хоча я йому чужа. Я йому подякувала і дай йому Боже здоров’я. Може побачить цю статтю.

Потрібно озвучувати зупинки

Одною з найбільших проблем для незрячих є те, що в тернопільських маршрутках досі не має озвучення зупинок. - Їду я один раз без супроводу, бо не завжди може хтось зі мною бути, - продовжує пан Леся. - Рахую зупинки. А їду з Симоненка. Знаю, що після “шостого” наступна зупинка має бути біля податкової. Я виходжу, а це не та зупинка. Хтось попросив зупинитись раніше. А це вечір і я не бачу. Знаєте, як складно і страшно? Бо подзвонити, не можу, бо не бачу і люди не йдуть по тій вулиці. Стою і не знаю, що робити. І думаю, що такі труднощі у багатьох незрячих людей. Бо сівши в автобус, людина уже напружена, бо змушена рахувати зупинки, повороти, щоб знати, де вона є. - Можна запитати у когось, де ми є, - продовжує жінка. - Раз тобі відповіли, другий, а третій раз вже незручно людину турбувати. Озвучка зупинок, як каже пані Леся, є лише у одній маршрутці №5 і то дуже тиха. А водії зупинок не оголошують. А, якщо і попросити водія, щоб сказав, коли буде потрібна зупинка, то він все одно може забути. - Я в Тернополі живу від 1972-го року, місто добре знаю, - каже Леся Сушко. - А уявіть як складно незрячій людині у нашому місті, яка приїхала з іншого міста, чи села. У Тернополі є ще такі проблеми, як стан доріг та каналізації без люків. Це небезпечно для зрячих людей, а що вже казати про таких, як я.

Потрібні супроводжуючі

Коли жінка була в Києві, то приємно здивувалась, що там на залізничному вокзалі є зал очікування для людей з інвалідністю. У Тернополі такого немає і це погано. - Ми прийшли, показали посвідчення, - розповідає співрозмовниця. - У тому залі очікування є окремі туалети, є супроводжуючий, якщо потрібно. Він може завести до потяга. Мій чоловік теж не є здоровим, у нього цукровий діабет. А часом є якийсь тяжчий багаж, то супроводжуючий може допомогти. В Тернополі такого немає. І людей, які б могли ось так супроводжувати кудись, теж немає. Потрібна незрячим і людина, яка б могла навіть прийти додому і допомогти з прибиранням. - Така людина може зробити те, що ми - незрячі, не можемо, - каже пані Леся. - Бо я от можу взяти ганчірку, але звідки я знаю, чи я добре витерла той пил. Думаю, що якісь кошти ми б могли платити за такі послуги. Жінка додає, що у незрячих в житті є чимало труднощів і перешкод. Але вони мусять пристосовуватись і жити. І дуже надіються, що про них не забудуть небайдужі люди та влада, які справді можуть допомогти, пише "20 хвилин".

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!