0352.ua

На Тернопільщині завідувачка дитсадком зарізала свого «батрака»

Вони були майже ровесниками: пані Ользі Л. – 47 років, Юрію Б. – 45. Але жили у двох протилежних світах: вона – заможна газдиня, кохана дружина, любляча мати, він – нікому не потрібний приблуда, батрак, якому добрі господарі надали куток у коморі та шматок хліба.

За це він обходив їхню худобу, порався на городі, допомагав чоловікові-лісникові на роботі. Десять років Юрко прожив у родині Л-ів, але так і не став близькою людиною, був такою собі твариною, що говорить, однак вона потрібна у господарстві, відтак її годують і вдягають. А душа? Хіба у собаки вона є?

Любов втікала від Юрка

Справжнім відкриттям для очевидців стала розповідь однієї зі старших сестер вбитого.

«Нас у сім’ї було семеро братів і сестер, зараз лишилося тільки троє, – розповіла Світлана М. Номер один, витираючи неіснуючі сльози, – Ми жили в селі Ішків Козівського району. Коли батько помер, Юрко був зовсім дитиною, тож мама віддала його у Збараж, в інтернат. Після закінчення школи пішов в армію. Повернувся і пішов працювати електриком у рідний колгосп, потім перейшов на трактор. Десь у 1986 році брат одружився, однак через чотири місяці його дружина померла. Юрій почав пити, позбувся роботи, декілька років жив з того, що допомагав стареньким людям у селі. Аж поки не познайомився з її чоловіком, – жінка знервовано кивнула на арештовану Ольгу. – Спочатку допомагав йому у лісництві, а потім взагалі до них переїхав. Йому виділили кімнатку у літній кухні біля стодоли, давали їсти та дещо зі старого одягу її чоловіка».

Сестра зізналася, що останній раз брата бачила декілька років тому, але Юрій добре говорив про господарів, сміявся, мовляв, і годують, і сто грамів на свята наливають. Хоча за стіл разом не саджають.

«Не щастило йому у житті, – все повторювала Світлана. – У нас – сім’ї, діти, а він все сам та один, ні хатнього вогнища,ні кохання – любов втікала від нього».

«До чого тут щастя, коли сестри вигнали Юрія з батьківської хати», – зітхнула у відповідь пані Ганна Я., далека родичка загиблого.

П’яний ставав дурним

«Він хворів на туберкульоз, і ми постійно давали гроші на лікування у тубдиспансері», – вигороджуючи себе, розповіла у суді обвинувачена Ольга Л.

Як не дивно, але односельці беззастережно стали на сторону молодої жінки. Хоч і вбила, але ж з пересердя, не навмисно, але ж без матері лишилось троє дітей, двоє старших хоч уже дорослі, а молодшому так ще потрібна мама. До того ж вона місцева, якийсь час працювала завідувачкою дитячого садочка, декілька разів обиралась депутатом сільської ради, а він – чужак і пияк. До того ж у стані алкогольного сп’яніння ставав просто нестерпним – матюкався, чіплявся до всіх, розповів прокурор Теребовлянського району Вадим Миронов.

Водночас просто боготворив найменшого господарського сина, а той, поки був меншим, також «хвостиком» ходив за дядьком Юрком, але коли пішов до школи, почав соромитись його. Масла у вогонь підливали товариші хлопчини, чіплялись: «То твій раб? Накажи зробити те чи інше», вигадуючи дурні завдання. Побачивши Юрія на вулиці, дражнили: «Батрак» або «Раб» і кидали вслід каміння. Як хтось із сусідів питався, чому не пожаліється батькам, лише відмахувався: «Це діти, хай собі бавляться».

Сама привітала і пляшку дістала

Трагедія сталася 23 лютого ц.р. Традиційно чоловіки відзначають день захисника вітчизни. Але була середина тижня, до того у Л-ів захворіла корова, тож Ольга поїхала у Козову за ветеринаром, лишивши Юрка на господарстві. Не відомо, де той «хазяйнував», але коли жінка повернулась, робітник уже був напідпитку. Хазяйка наказала допомогти спеціалісту, але батрак щось буркнув і забрався геть. Ольга стрималась. Поки ветеринар оглядав корову, накрила на стіл, запросила пообідати. Поставила і пляшку. Тут звідкись взявся Юрій. Однак господиня не стала дорікати, а привітала зі святом, налила, чоловіки випили.

Зі слів очевидців, удвох вони випили півлітра горілки, і ветеринар забрався додому.

«Була майже сьома вечора, треба худобі їсти давати, тут усе реве, пищить, кричить, їсти хоче, а Юрій десь подівся», – з розпачем пригадала у суді події того фатального вечора обвинувачена.

Розсерджена, пішла у літню кухню, бачить: робітник, хитаючись, стоїть біля столу, як-то кажуть, ледь теплий.

– Юрію, ти що собі думаєш? Я тебе задурно годувати не буду. Ходи до стайні! – наказала.

– Я тобі не віл і не кричи на мене», – відрізав робітник.

– Ти мій наймит, не хочеш працювати, забирайся геть, я не буду з тобою панькатись, – кинула різко.

«Він хотів мене вбити»

У розпал сварки, стверджувала жінка, побачила у руках Юрія ніж, і він ніби, погрожуючи їй, почав наближатися до неї.

«Я злякалась, схопилася рукою за лезо та спробувала вирвати у нього зброю, але ж він сильніший, вищий за мене. Під час шарпанини він раптом зігнувся, схопився за груди і, хитаючись, пішов до сусідньої кімнати. Я трохи зачекала, а потім зазирнула туди. Він лежав на підлозі. Я покликала: «Юра», а він мовчить. Я подумала, що у нього приступ епілепсії, вилила на нього відро води, почала бити по щоках, та бачу – він не розплющує очей. Але крові не було! – переконувала вбивця. – Я кинулась надвір, де грався молодший син, наказала привести нашу фельдшерку, а сама почала робити йому непрямий масаж серця».

Насправді, розповів Вадим Анатолійович, жінка холоднокровно зняла із вбитого закривавлений одяг і змила кров. Коли прийшла медичка, збрехала їй, що робітник випив, у нього стався напад «чорної хвороби», він впав і вдарився головою об дрова. Та сказала викликати міліцію і констатувала смерть. Лише під час обстеження тіла в морзі анатом помітив зліва невелику ранку. Під час розтину він встановив, що Юрій Б. помер через внутрішню кровотечу. Удар виявився смертельним.

Зі смерті мала зиск

Теребовлянський районний суд визнав пані Ольгу Л. винною у вбивстві, а не у перевищенні самооборони. Однак врахував, що про жінку лише позитивно відгукуються у селі, та призначив покарання – сім років позбавлення волі.

Дивує інше. Як уже зазначалося, сестра вбитого зізналась, що останній раз бачила брати 3 роки тому, і то Юрко сам приїхав провідати рідню. Проте у суді вимагала у вбивці не з власної волі 100 тис. грн. моральної шкоди, мовляв, коли взнала про його загибель, підвищився тиск. Суд частково задовольнив цивільний позов, зменшивши до 45 тисяч. Обидві сторони процесу мають право оскаржити вирок.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!