Уже 4 роки 77-річна бабуся виховує п’ятьох осиротілих онуків (ФОТО)

— У нашої мами сьогодні день народження! Понесемо їй букет… на могилку, — по-дитячому безпосередньо почали розповідати про свої справи наймолодші з багатодітної родини Трофименків із села Товстолуг Тернопільського району Юрчик та Вітя.

Їхня бабуся, 77-річна Дарія Олексіївна, того жовтневого дня зібрала найкращі жоржини для покійної доньки і передала онуками. Сама не здужає іти на цвинтар, а наодинці дала волю сльозам і молилася за упокій душі своєї Людочки. 

«Живу задля онуків, тому й Бог тримає мене…»

Уже чотири роки, як старенька залишилася сама з п’ятьма онуками. Дарія Олексіївна змушена була замінити їм і маму, і тата. Донька Людмила померла після жорстокого побиття, правди про яке рідні досі не знають. Їй було лише 36. Батько скоро відцурався від дітей, тому опіку над ними взяла на себе бабуся. 

— Тато приїжджав, ще коли ми ішли до першого класу, тепер ми у четвертому, — продовжують Юрчик і Вітя. — Обіцяв нам на день народження подарувати велосипед, ми так чекали...

Старші — Павло, Тарас і Василь — уникають розмов про батьків. Їм неприємно згадувати про ті події, але тішить те, що у них зовсім «не сидить» дитяча образа. І у цьому велика заслуга бабусі, адже вона зуміла в неймовірно важкі для родини хвилини обігріти онуків теплом своєї душі й іти з ними вперед.

— Павлові уже 20 років, Тарасові — 17, Василькові — 14, а двійняткам, Юрчику та Віті, — по 10, — каже старенька Новій Тернопільській газеті. — А коли осиротіли, були ще зовсім дрібними. Після смерті Люди я плакала, серце розривалося, але засукала рукави — і до роботи, бо хто, як не я, догляне онуків? Живу лише задля них, мабуть, тому Бог тримає мене на світі. Хлопці люблять мене, бережуть від надмірних хвилювань. Навіть відео з похорону Люди витерли, щоб я не плакала.

У Товстолузі усі знають сумну історію родини Трофименків. Сімейні розбірки, бійки, пиятики — все, чим жила Людмила та її чоловік упродовж десяти років. Від того потерпали маленькі діти, бабуся, не раз доводилося шукати порятунку у сусідів та міліції.

— Людочка була дуже доброю, господарською, але життя так закрутило, що не встигла й опам’ятатися, — каже Дарія Олексіївна. — У першому шлюбі довго не прожила: вийшла заміж у 18 років, згодом чоловік потрапив до в’язниці, так і розійшлися їхні дороги. Люда залишилася з маленьким Павликом на руках. За кілька років зустріла іншого. Спершу він був ніби добрий, масненький на слова, примовляв: «Мамунцю, які ви вареники смачні приготували!», а потім почав пити, бити… Так безжально бив, що навіть чужі люди казали: «Катюго, ти навіщо знущаєшся над Людою?!» Перепадало і дітям, підіймав руку й на мене. Мабуть, донька його любила, бо терпіла. День за днем біля нього втягнулася до плящини. А як могло бути інакше, якщо чоловік силоміць змушував її пити? То було справжнє пекло. Відчай, безпорадність… Діти голодні плачуть, а вони не можуть протверезіти. Зять занедбав господарку, коні стояли по коліна у гноївці, все валилося, руйнувалося... Згодом вони купили хатину на хуторі у Збаразькому районі і переїхали.

На Людмилі не було живого місця

Тиждень лікарі боролися за життя Людмили, але її стан був безнадійний. Дарія Олексіївна оповідає, що незадовго до тих страшних подій донька покинула чоловіка і перебралася з дітьми до неї. Але одного дня під’їхало таксі і вона пропала безслідно на цілий місяць. Повернулася до села побита й знесилена…

— Люда ще була в Павла на випускному, наступного дня планувала поїхати до Тернополя, аби здати його документи до інституту. Як поїхала, так і пропала, — згадує старенька. — Через місяць якісь два бритоголові привезли її додому напівживу. Донька була ніби схиблена, навіть не знала, де її домівка. Ще три дні вона просиділа у сусідки-пиячки. Я хотіла її забрати, але сусідка не впускала. Діти кажуть:«Бабусю, мама протверезіє і прийде, не робіть шуму, бо будуть з нас сміятися». «Мамо-мамо! Відчиніть!» — почула я уночі. Вибігаю, а під брамою Люда. «Дитино, де ти була?» — «Не запитуйте… Маєте ліки, бо я така слаба...» На доньці живого місця не було. Я викликала фельдшерку, вона з жахом оглянула Люду і наказала терміново везти до лікарні. «У неї все повідбивано…» — сумно сказав мені завідуючий відділенням. Через два дні донька впала у кому, а за кілька днів померла. Поки вона була при свідомості, з нею розмовляв слідчий. Люда запевняла, що її побив чоловік, та ми донині не знаємо, чи це так. Здається, зятя не притягували до криміналу… 

Як розповідає Дарія Олексіївна, зять провідував Люду у лікарні, був на похороні, купив труну, вінок. Коли востаннє приїжджав до дітей, то знову був п’яний і благав тещу налити «сто грам». «Мушу пити, бо Люда ходить за мною…» — виправдовувався. «Сину, припиняй пиятику, бо добра з того не буде…» — лише зітхнула старенька. 

— Ніколи й подумати не могла, що така нелегка доля випаде нам, — каже Дарія Олексіївна. — Люда була наймолодшою, четвертою, дитиною, залишилася біля нас, батьків, тому ми покладали на неї усі надії. Вона тримала ідеальну чистоту у хаті, мала бездоганний смак на одяг, любила куховарити. Мене часто кликали господинею на весілля, донька охоче допомагала мені. «Завжди так не буде, підростуть діти, буде легше. Добре, що вас маємо, мамочко», — потішала донька, але… 

«У нас ніхто не байдикує»

Обійстя Трофименків нині ошатне й впорядковане, у хаті така чистота, що не в кожній домівці, де є дівчата, так затишно.

— Хоч би одну онучку мала, а то самі хлопці, але дякую Богу за те, що вони добрі й слухняні, — каже бабуся. — Буває всіляко, але я тримаю дисципліну. Хлопці господарюють, знають лад у хаті, вони для мене — золоті. Павло закінчив училище, нині навчається в Тернопільському економічному університеті, він дуже талановитий: на що подивиться — відразу робить. Разом із Тарасом та Васильком провели опалення, зробили євроремонт у кухні, облаштували ванну кімнату, завершують прибудову. Тарас вчиться на муляра-штукатура, тому добре знається на будівництві.

Дарія Олексіївна, переборюючи хвороби, завжди старається наготувати онукам, дбає про одяг, цікавиться їхнім навчанням, але хлопці не хочуть обтяжувати бабусю, тому самі дають собі раду.
— Щосуботи у них розписаний графік прибирання, — усміхається старенька.— Старші пилососять, миють, складають у шафах, менші мають за обов’язок підмітати подвір’я. Та й на кухні добре пораються. На свята допомагають готувати все — від канапок до голубців, накривають на стіл. Якось я пішла на похорон до родички, повертаюсь додому, а Павло намісив тіста, напік піц. Хлопці вміють і борщ зварити, і пельменів наліпити, і млинців насмажити. Навіть Юрчик просить: «Бабцю, покажіть, як пельмені ліпити, хочу допомогти».

Старенька з онуками обробляють 25 сотих городу, тримають порося, курей. У коморі — сотні слоїків із закрутками. Два роки тому тримали аж троє поросят, щоб мати м’ясо.

— Стараюся, щоб у нас все було, як у людей, — каже Дарія Олексіївна. — Ми не дозволяємо собі дармувати, кожен працює. Навіть Юрчик і Вітя не байдикують. Ви б бачили, як вони гарно збирали барабольки на городі. Нам не страшна зима, бо запаслися овочами, у морозильній камері — м’ясо, сало, бочок. А скільки грибів хлопці принесли з лісу! Держава виплачує допомогу на дітей, я отримую пенсію, тож не пропадемо. А ще нам допомагає моя донька з Москви. Маємо дуже добру куму Наталю, яка мешкає у нашому селі і завжди навідується до хлопців, але що там казати, ні я, ні хто інший рідну маму не замінить дітям. Для нас це біль на все життя… До речі, десь півроку тому Люда явилася мені: я лежала на дивані, несподівано ні з того, ні з сього порухалися штори і я побачила образ доньки. Піднялася — все зникло. «Не буду її виганяти…» — подумала і почала мовити «Отче наш…» Раптом двері скрипнули — пішла… Люда пішла від нас… А ми мусимо жити далі, бо як інакше?..

398346_499644696726349_1888635391_n.jpg
21691_499644570059695_401913803_n.jpg
525643_499644630059689_2061885100_n.jpg
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
Небезпечна хвороба поступово відступає з Тернопільщини. Про це розповіли в Тернопільському обласному лабораторному центрі. Так, станом на 13 серпня 2018 року в області зафіксували 7 випадків захворювання на кір, що на третину менше ніж в попередній період. Проте, серед інфекційних захворювань найбільше переважають гострі кишкові інфекції. Також за цей період зафіксували:  туберкульоз – 4 випадки; вітряна віспа – 1 випадок; вірусний гепатит, лептоспіроз – 1...
Суспільство
Як повідомили в Міністерстві інфраструктури України, з 28 вересня буде курсувати новий потяг за маршрутом «4 столиць»: Київ-Мінськ-Вільнюс-Литва-Рига (Латвія). Потяг проїжджатиме і через файне місто. Квитки почнуть продавати уже в кінці серпня, адже перший рейс потяг здійснить у п’ятницю, 28 вересня, цього року, пише Тернопільська Липа.
Суспільство
31 серпня 2018 року в Україні вимкнуть аналогове ефірне телебачення, внаслідок чого без телебачення взагалі можуть залишитися сотні тисяч людей. Чому так і що робити, аби цього не сталося — читаймо нижче. Період, за який Україна та більшість країн Європи, Азії і Африкимали перейтина цифрове телемовлення, відповідно до зобов’язань за угодою «Женева-2006», завершився понад три роки тому — 17 червня 2015-го. Проте наше телебачення через низку проблем продовжу...
Кримінал
Сьогодні, 15 серпня, у Тернополі на проспекті Злуки трапилося чергове ДТП: водій автомобіля марки "Lanos" наїхав на пішохода. На місце пригоди оперативно прибула поліція, а також працівники швидкої допомоги, які забрали потерпілого. Фотографіями та інформацією про ДТП поділився у соцмережі "Фейсбук" голова ГО "Автомайдан" Ігор Василів. Деталі інциденту з'ясовуються.
Суспільство
Триває облаштування підвищеного пішохідного перодуд на пр. Злуки в районі житлового будинку № 15. Тут проводять влаштування залізобетонних плит. Напередодні відфрезурували одну смугу дороги – середню. Згодом працівники підрядної організації візьмуться за правий, а відтак і за лівий бік. Про намір облаштувати тут підвищений пішохідний перехід ми писали ще минулого року. Роботи роботи на проспекті Злуки технологічно проводяться правильно і у відповідності до...
Кримінал
Кримінальне провадження за фактом крадіжок слідчі Теребовлянського відділу поліції розпочали щодо 27-річного жителя села Гумниська. Зловмисника підозрюють у вчиненні щонайменше чотирьох злочинів. Зловмисник раніше теж мав проблеми із законом. На даний час до суду передано кримінальне провадже6нння за фактом вчинення  майнових злочинів, де він – головний підозрюваний. Як встановили правоохоронці, молодик обікрав приватне помешкання в райцентрі, винісши звід...
Суспільство
Від весни 2018 року у селі Мишковичі триває будівництво ГЕС. Це викликало хвилю протестів серед місцевих жителів. Спершу людей взагалі не проінформували про те, що саме зводять у їхньому населеному пункті. Згодом мишковичани дізнались – з’явиться гідроелектростанція. Селяни сумніваються у законності та безпечності такого об’єкта для довкілля. Тому за допомогою вони звернулися до громадської організації «Протидія корупції та моніторинг екології “Скеля”». Ак...
Кримінал
15 серпня на вулиці Злуки водій автомобіля Volvo, побачивши патрульних, різко загальмував, вистрибнув з машини і почав бігти. За кілька хвилин правоохоронці наздогнали кермувальника. Від нього відгонило різким запахом алкоголю. Водій поводився зухвало та активно лаявся при патрульних. Як повідомляє "Медіатор", пройти алкотест він категорично відмовився у присутності 2-х свідків. На 27-річного водія інспектори винесли постанову за ч.1 ст.126 (керування тран...
Суспільство
Розпочалася реконструкція фонтану “Кульбаба” у сквері на вулиці Чорновола в центрі Тернополя. Наразі працівники підрядної організації здійснили роботи із демонтажу облицювальної плитки. Також тут проведуть заміну облицювання басейну, облаштують сучасну підсвітку, а також оновлять обладнання машинного відділення. Планується, що оновлений фонтан відремонтують до кінця місяця. До слова, востаннє фонтан реконструювався у 2008 році.
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!