На Тернопільщині міліціонер у фартусі, з кувалдою в руках творить дива (фото)

Коваль у… погонах «Гаряче» хобі гусятинського міліціонера  Андрія Галябарди.

Кажуть, що коваль не лише творить дива із розжареного металу, а й гартує у кузні свій характер. Проте для гусятинського міліціонера Андрія Галябарди, який у щоденній нелегкій службі і так набуває внутрішньої міцності, ковальство — радше заспокоєння та пошук гармонії. На роботі — в погонах, з текою документів, заклопотаний справами, а вдома — у фартусі, з кувалдою в руках, зосередженим поглядом і теплою усмішкою. Саме так перевтілюється заступник начальника з кадрового забезпечення Гусятинського райвідділу внутрішніх справ.

Кована лавка — в дарунок сусідам

— Ніхто точно не визначив, яка праця легша — фізична чи розумова, але відомо, що переміна видів діяльності корисна для людини, — каже Новій Тернопільській газеті 34-річний Андрій Галябарда. — Безумовно, робота — це головне, а тому на хобі не завжди вдається викроїти час, та все ж без ковальства не можу, воно допомагає відволіктися від напружених міліцейських буднів.
Уже близько десяти років Андрій Вікторович займається художнім ковальством. Перейняв секрети ремесла від свого батька, теж коваля-аматора. Ще юнаком приглядався, як тато перетворював розжарене залізо на дивовижні речі, а якось вирішив і собі спробувати. Перша кована річ Андрія — лавка. Неподалік обійстя його бабусі у селі Шидлівці Гусятинського району з давніх-давен стояв великий камінь, біля якого часто збиралися погомоніти сусіди. Та з часом камінь розсипався і юнак нашвидкуруч змайстрував дерев’яну лавку, але й вона виявилася недовговічною, тому довелося застосувати метал. Сусіди облюбували лавку, а це додало стимулу удосконалюватися в ремеслі. Однак у виборі життєвого шляху надав перевагу військовій галузі, а згодом — міліцейській роботі. 

— З дитинства, як і більшість хлопців, я мріяв про погони, цікавився військовою тематикою, — розповідає гусятинський право-охоронець, — а тому після школи вступив на юридичний факультет Військового інституту при Львівській політехніці, нинішня Академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Отримавши звання лейтенанта юстиції, я пішов працювати юрисконсультом у військову частину в Теребовлі. Однак незадовго військову частину перевели у місто Стрий на Львівщину, там я ще три роки відслужив, але довелося звільнитися, бо вже немолодим батькам потрібна була допомога. У 2009-ому пішов працювати у правоохоронні органи. Службу розпочав з дільничного інспектора, а згодом був призначений заступником начальника райвідділу кадрового забезпечення. 

Жар роздмухує… старий пилотяг

Андрій Галябарда мріє про кузню із справжньою піччю, бо наразі вони з батьком облаштували майстерню у гаражі. Гусятинські ковалі, як і належить, мають молоти, кувалду, розжарюють на вугіллі метал, а от для роздмухування вогню пристосували… двигун від пилотяга. 

— Професійні ковалі нагрівають метал у печах, а от більшість любителів застосовують автоген, — розповідає майстер. — Спершу розпалюємо вугілля, а щоб воно розгоралося і давало жар, подаємо під певним тиском повітря. У старовинних печах були комини, які створювали тягу, — чим вищий комин, тим більший жар. Ми не маємо змоги побудувати таку піч з комином, тому використовуємо автоген і двигун пилотяга, який роздмухує вогонь. Металеві заготовки нагріваємо до високої температури — майже тисячу градусів, а потім надаємо їм необхідної форми. Чим більше розпечений метал, тим легше з ним працювати, адже стає м’який, як пластилін, однак при надмірному нагріванні може горіти. Коваль розпізнає готовність металу за кольором — він змінюється від червоного до білого. 
Для кожного виробу Андрій Вікторович попередньо малює ескіз, потім виготовляє окремі деталі і врешті з’єднює їх в одне ціле. Так, невеличкий підсвічник можна зробити з однієї-двох деталей, а от для вішалки чи підставки для вазонів потрібно три-чотири і більше.

— Моя дружина Світлана дуже любить вазони, тому я виготовив для неї чимало підставок, — каже чоловік, — для тещі зробив «ніжку» під ялинку, яка має форму чаші, а тому ніколи не пустує — увесь рік в ній красується вазон. А ще у моєму «кованому» доробку — підсвічники, вішалки, пліт та брама для нашого подвір’я, дашок над входом до хати… У кожну свою роботу вкладаю душу і мрію, що з часом зможу більше займатися ковальством, бо це надзвичайно цікаве ремесло.

22188_541412239216261_417323609_n.jpg
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!