Чому єврейську общину не повідомили про зведення пам’ятника єврею у Тернополі?

Як ми повідомляли, на вулиці Острозького ініціативна група має намір збудувати пам'ятник командиру "жидівського пробойового куреня" Соломону Ляймбергу.

Наприкінці січня з’явилася інформація, що в Тернополі планують встановлення пам’ятника Соломону Ляйнбергу – командиру так званого «жидівського пробойового куреня». 23 січня вже навіть створено оргкомітет, до складу якого ввійшла 21 особа, з них тільки 8 тернополян, а решту – представники Києва, Львова, Одеси, Дрогобича, Чернівців, Дніпропетровська. Між тим, оргкомітет навіть не знає прізвища того, кому хоче поставити пам’ятник, бо справжнє прізвище жидівського командира Ляймберг, та й самих тернополян ніхто не спитав, чи такий монумент їхньому місту потрібен…

Українцям штучно нав’язують «антисемітизм»

Тернопіль хочуть поставити в центрі уваги всій Україні. Для чого? Невже представники інших міст мають право вирішувати, який пам’ятник потрібен тернополянам? На ці та багато інших запитань на сьогодні немає відповіді. Разом з тим, як твердить оргкомітет, дана ініціатива робиться, щоб показати світові, що українці не є антисемітами та дружньо ставляться до інших народів. Давайте розглянемо всі проблеми окремо.

Що то був за підрозділ – «жидівський пробойовий курінь»? У книгах Г. Нахмана «Передісторія й історія жидівського пробойового куреня I корпусу УГА (1921 р.)», В. Кучерука «Українська Галицька Армія» детально описано про курінь. Нагадаємо побіжно його історію. «Жидівський пробойовий курінь» створено 15 червня 1919 р. в Тернополі на основі єврейської міліції міста після його визволення від польських загарбників. Єврейська міліція Тернополя складалась із 200 чоловік, а курінь нараховував 1200 бійців. Виходить, що в курені були не тільки тернопільські євреї. Крім того, в курені були українці – інструктори та старшини.

Процитуємо спогади Василя Гамуляка «Тернопіль у боротьбі за державність»: «Жиди були лояльні і навіть співпрацюють з нашою владою, вони мали повну свободу і свою 200-членну міліцію» (книга «Тернопіль, погляд крізь століття. Історія міста очима емігрантів»). Виходить, що назва куреня – пропагандистський захід.

Вишкіл курінь проходив у с. Остап’є (нині Підволочиський р-н), а на фронт відправлений 14 липня і бойове хрещення прийняв біля с. Колодіївки того ж району. 17 липня курінь перейшов р. Збруч і весь його бойовий шлях пройшов на Великій Україні. Восени 1919 р. курінь розформований. Якщо із куренем все зрозуміло, то є різні версії подальшої долі С. Ляймберга. За однією з них, він у 1920 році повернувся на Галичину і був замучений поляками. За іншою, якщо вірити даним Ленінградського мартиролога, він служив у червоній армії і НКВД. Тому історики-члени оргкомітету мали б досконало вивчити долю Соломона Ляймберга і дати відповідь ще на одне запитання: чому у Львові є вулиця Ляйнберга, а не Ляймберга?

Назвемо ще один факт з історії. Сіоністські лідери (правда, не всі) були проти незалежності України. Коли у Центральній Раді голосувався IV-й Універсал, який проголосив незалежність України, то члени ЦР від партії БУНД («Загальний єврейський робітничий союз») разом із російськими партіями проголосували проти незалежності України (із спогадів О. Гольденвейзера в книзі «Революція на Україні»). Правда, представники дрібних єврейських партій разом із представниками інших національних меншин утримались при голосуванні.

Тепер про так званий український «антисемітизм». Яскравим прикладом штучного «антисемітизму» українців є так звана «справа Івана Дем’янюка» (колишній громадянин США). Коротко нагадаю його історію. В 1985-87 рр. Дем’янюка судили в Ізраїлі, а в 2010-2011 рр. – в Німеччині. Хоча в Німеччині в 1969 році оголосили амністію наглядачам концтаборів за давністю, а Дем’янюка обвинуватили, що нібито він був саме наглядачем і «знищував» євреїв у таборі «Собібор» (Польща). Ці суди відбувалися в явно антиукраїнському дусі.

Згадаймо і про «праведників світу». В Ізраїлі є традиція присвоювати це звання людям, що врятували євреїв у роки Другої світової війни. Близько 700 українців отримали це звання. Відзначаючи велику роль цих людей, президент Єврейської ради України Ілля Левітас у листі до Президента України В. Ющенка в 2005 році писав: «Серед праведників 14 різних національностей понад 90% складають українці (у межах колишнього СРСР – авт.). Праведники – гордість українського народу, і вони заслуговують пошану держави». Проте, як не парадоксально, такого звання не має людина, завдяки якій у Галичині були врятовані тисячі євреїв – Митрополит Андрей Шептицький. Про це переконливо пише у своєму «Щоденнику» головний рабин Львова у довоєнний час Давид Кахане.

Ще один приклад. У матеріалах II-го Великого збору ОУН говориться: «II Великий збір ОУН висловився рішуче проти яких-небудь жидівських погромів, засуджує такі тенденції, як намагання окупантів відвернути увагу народних мас від корінних проблем визвольної боротьби». Або пригадаймо відомого єврейського діяча Жаботинського і його співпрацю з Головним отаманом Петлюрою і Директорією. Фактів достатньо, щоб показати, що нам, українцям, штучно нав’язують «антисемітизм». То чи вирішить цю нав’язливу проблему спорудження ще одного пам’ятника? Звичайно, що ні, і це повинні розуміти члени оргкомітету. Бо справа зовсім в іншому. Нас постійно хочуть змусити почуватись винними, вибачатись перед євреями за якісь злочини, яких українці не скоювали. Українці ж не вимагають вибачення від інших народів, вони хочуть, щоб страшну трагедію нашого народу – Голодомор, визнали геноцидом українців. А, до речі, Ізраїль, як і Росія, не хоче цього робити.

А як сьогодні живеться євреям у незалежній Україні? Процитуємо головного рабина Києва і України Якова Дов Блайха (хасида-ортодокса, уродженця США, який прибув в Україну одразу ж після проголошення незалежності): «Нема в світі жодної країни, яка б представляла такі широкі можливості для покращення життя євреїв, як Україна. Ми говоримо про відродження єврейського життя в Україні, ми будуємо інфраструктуру єврейського життя в Україні – це і єврейські школи, і дитячі садки, й інтернати, і соціальне забезпечення для стариків, і дім для перестарілих, який ми побудуємо в Києві завдяки фонду «Орах хаім»).

То тільки вороги України можуть називати українців «антисемітами». Натомість переконувати – невдячна справа і пуста трата часу.

Пам'ять про євреїв вшановується в нашому краї

У Тернополі на місці розстрілу євреїв у Петриківському лісі встановлено пам’ятник, меморіальну дошку – на території колишнього гетто (корпус медуніверситету). На честь єврейських діячів названо міською радою в 1990 році вулиці: Академіка Брюкнера, Йозефа Перля, Академіка Сахарова (ніхто не буде переконувати, що він росіянин). У Бучачі є пам’ятна меморіальна дошка лауреату Нобелівської премії Шмуелю Агнону. Пам’ятники, пам’ятні знаки євреям, закатованим під час радянсько-німецької війни, є в багатьох містах і селах Тернопільщини. Отже, пам'ять про євреїв вшановується в нашому краї.

Щоб відкинути різні спекуляції, оргкомітету треба провести опитування тернополян і дізнатися їхню думку з приводу нового пам’ятника, а не прикриватись якимись «громадськими організаціями» чи громадськістю. Бо в Тернополі є дуже багато організацій, де є тільки голова і печатка…

До речі, в Тернополі немає ще пам’ятників Р. Шухевичу (провіднику УПА), М. Тарнавському (командиру УГА). Варто було б і встановити пам’ятну стелу в Старому парку, на якій вписати назви всіх українських військових формувань, які були сформовані або воювали на Тернопільщині, як-от: полк піхоти ім. С. Петлюри, «Жидівський пробойовий курінь» тощо…

Якщо ж дійсно не оминути встановлення монумента «жидівському куреню», то найкращим місцем для нього є м. Хмельницький (Проскурів). Вороги України обвинувачують українську армію в єврейських погромах, яких не було в т.ч. і в Проскурові, і от там би постав пам’ятник єврейській військовій частині української армії, пише Номер один

Ще дамо кілька пропозицій. Варто було б створити всеукраїнську ініціативну групу, щоб прискорити в Ізраїлі визнання заслуг Митрополита Шептицького і надання йому імені «праведника світу»; вивчити питання про можливість спорудження в одному із міст Галичини пам’ятника українцям-«праведникам світу»; в Тернополі й області впорядкувати місця поховання євреїв; сприяти «єврейській общині» Тернополя в одержанні нормального для роботи приміщення. Це буде робота, гідна українського патріота…

Павло Сливка, історик

Ігор Банзерук (Іцхак Кацнер), голова Тернопільської обласної організації «Єврейська община»:

– До мене ніхто з ініціаторів чи членів оргкомітету зі спорудження пам’ятника євреям у Тернополі не звертався. Про це вперше дізнався від кореспондентів. Якщо пам’ятник планували б встановити, то про це, напевно б, знали в Об’єднанні європейської общини України (президент Ігор Коломойський) та у Всеукраїнському єврейському конгресі (Вадим Рабинович). Наскільки я спілкувався з виконавчими директорами цих громад, ніхто про підняту тему не знає.

Водночас я і тернопільська єврейська община не маємо історичних довідок та архівних матеріалів, тому про їх роль можу тільки здогадуватись. Разом з тим, коли не відомо, з якою метою хочуть будувати пам’ятник, які цілі ставлять перед собою його ініціатори, кого будуть возвеличувати (чи навпаки), то дана розмова не варта уваги. Цілком можливо, що це просто чийсь піар-хід…

ДОВІДКА
Ляймерг Семен (Соломон) Якович, 1891 р.н., уродженець м. Тернополя, єврей, штабс-капітан Австрійської армії, армії Петлюри і Денікіна, член ВКП (б) з 1921 р., начальник радіочастини 4-го управління штабу РККА (розвідка). Засуджений в 1933 р. за ст. 56-6 УК РСФСР на 3 роки позбавлення полі. В 1936 р. зав. радіовузлом Белбалткомбінату, проживав на ст. Ведмежа Гора. Знову арештований 3 жовтня 1937 року. Особливою трійкою УНКВД ЛО 19 грудня 1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінграді 9 квітня 1938 р. (дані Ленінградського мартиролога, том 9).

На цьому місці на вулиці Острозького ініціативна група має намір збудувати пам'ятник командиру "жидівського пробойового куреня" Соломону Ляймбергу

На цьому місці на вулиці Острозького ініціативна група має намір збудувати пам'ятник командиру "жидівського пробойового куреня" Соломону Ляймбергу.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!