Тернопільська біатлоністка розповіла про голих чоловіків на трасі

Чемпіонка Світу розповідає про секрети успіху, голих чоловіків на трасі й майбутнє весілля

— Коли ви біжите по трасі, про що думаєте?

— Знаєте, не завжди про щось думаєш, іноді бувають гонки, що пробігаєш на автопілоті й немає абсолютно ніяких думок, хіба що перед стрільбою думаєш, що треба подивитися на прапорці чи ще щось. В інших гонках, коли починається якась тактична боротьба, коли треба за кимось триматися чи когось пропустити, догнати й обігнати, тоді вже думаєш під час бігу. Тобто залежно від гонки буває по-різному.

— Як Ви працюєте зі своєю рушницею? От ви прибігли і що треба робити далі?

— Насамперед треба зняти рушницю. Взагалі є два положення стрільби — лежачи і стоячи. Якщо лежачи (це, як правило, перший або другий рубіж) — то використовують першу обойму. Коли я приїхала на рубіж, відкриваю заглушку, відкриваю шторку і затвор. Потім вставляю обойму, яка має 5 патронів. Тоді прицілююсь і стріляю. Кожен спортсмен індивідуально використовує дихання — чи на піввдиху, чи на піввидиху, через один чи два вдихи.

— А як зробити, щоб ця рушиця не била вас по спині, коли бігаєте?

— Такого не може бути, бо це індивідуальна річ, кожен спортсмен підганяє рушницю під себе, ми вибираємо різні ремені — ширші, вужчі, тонші. Ми її не відчуваємо, крім того, звикаємо до неї.

— А що важливіше для біатлоніста — рушниця чи лижі?

— Лижі легше поміняти, ніж приклад. У мене була така прикра історія. Я впала і зламала приклад. Якби це були лижі чи палка, то взяла б запасні та побігла далі. А от приклад — це та важлива частинка біатлоніста, яку практично дуже складно замінити. Мені пощастило тоді — на змаганнях був представник "Ларсена". Ми звернулися до нього, він оперативно її склеїв. Я йому мало не руки цілувала. Сезон я все-таки змогла добігати зі своїм прикладом.

— Коли у вас весілля?

— 26 травня.

— Звісно, біатлоністи, та й будь-які спортсмени — звичайні люди, також полюбляють жарти. От на останньому етапі була кумедна історія, коли норвезькі чоловіки-біатлоністи, і, кажуть, там французькі теж були, заховалися в лісі, а потім на одному з поворотів зняли штани. У нас є відео цього моменту, коли ви, дівчата, намагалися там з’їхати з гори. Там у кущах хтось стрибає перед дівчатами без штанів. Вони кажуть, що це була спеціальна акція прощання з сезоном.

— Якщо чесно, то я не бачила цих чоловіків. Мені вже потім розповіли про це сестри Семеренко й інші дівчата. Можливо, до того часу, коли я там пробігала, вони вже одягнулися.