Печери Тернопільщини для туристів не пристосовані

За місяць-другий, як дасть Бог довгоочікуваного тепла, жителі Тернопільщини та її гості поїдуть оглядати цікавинки краю. Одні – у музеї та замки, інші заберуться високо в гори або з попутнім вітром сплавлятимуться Дністром. Саме активний відпочинок залишає найбільше вражень: як позитивних, так і не дуже...

А все тому, що на привітній Тернопільщині людина настільки почувається у безпеці, що на хвилі адреналіну просто забуває про неї. Якщо офіційних туристів від непоправного можна застерегти, то «дикунів» важко навіть упіймати, кажуть рятувальники.  У результаті протягом року на Тернопільщині кілька десятків травмованих.

Печери для туристів не пристосовані

Травматизм – найбільш поширений нещасний випадок серед туристів, зазначає начальник управління туризму ТОДА Леся Серетна. Фактично на Тернопільщині представлені усі види відпочинку. Хочеш – літаєш на дельтаплані, хочеш – забираєшся високо у гори. А хочеш у печеру? Будь ласка. Чи бажаєте сплавитись на байдарці? І таке можна. Від усього різноманіття розваг, що подарувала нам природа, аж дух перехоплює. У цьому найбільша радість краю, а разом з тим -  і біда… Адже чим більше можливостей, тим більше травм.

Протягом 2012 року в Україні пошуково-рятувальними підрозділами МНС врятовано 614 осіб.  «Еменесникам» Тернопільщини найбільше запам’ятався випадок чотирирічної давності. У Борщівському районі під час експедиції у печеру «Озерна» не повернувся житель Тернополя. До пошуково-рятувальних робіт було залучено 94 спелеологи та 21 працівник МНС. Пошуки громадянина тривали близько чотирьох діб, та, щоправда, завершилися успішно. Торік у пошуково-рятувальному відділенні МНС в Тернопільській області зареєструвалось 522 туристи, які отримали консультації щодо перебування на маршруті. Але ця цифра не показує реальної картини щодо наявної кількості туристів, адже великий їх відсоток є необлікованим, каже начальник пошуково-рятувального відділення аварійно-рятувального загону спецпризначення територіального управління МНС України в області Сергій Яворський.

У межах нашої області функціонують національні парки «Кременецькі гори» та «Дністровський каньйон», ряд регіональних ландшафтних парків та пам’ятків природи. З них 129 карстових печер, представлених найбільшими у світі горизонтальними порожнинами лабіринтового типу. Заблукати тут доволі легко, особливо, коли вирушаєш у дорогу без інструктора.

– Для комерційних маршрутів в області печери  закриті, за винятком печер «Кришталева», «Вертеба» та «Млинки». Що стосується спортивних туристських груп, то вони прокладають свої маршрути у місцях, де це дозволено робити з погодженням відповідної комісії, – наголошує директор ТОВ «Обласний спортивно-туристський клуб» Валерій Старичков. – Функції МНС на воді при настанні нещасного випадку абсолютно нульові, адже якщо людина уже потонула, то шукати її тіло не є рятівною роботою. Робота рятувальників на водних маршрутах має полягати у профілактиці.

Інструктори-самоучки

Головною особою під час організованого походу є керівник групи або інструктор. З їх підготовкою в області та й Україні в цілому є чималі проблеми. І винне в цьому недосконале законодавство. Річ у тім, що у 2003 році затверджено нову  редакцію закону «Про туризм», в якому йдеться про те, що перелік фахівців по супроводу, кваліфікаційні вимоги до них та порядок видачі дозволів визначаються центральним органом влади. Близько десятка років кваліфікаційних вимог як таких не існує, тому офіційно проводити акредитацію інструкторів не можливо, повідомляє Номер один. У результаті підготовкою та атестацією інструкторів займається комісія облдержадміністрації. До цього вона їх готує на спеціальних семінарах, практиках. Але чи має вона достатню юридичну силу – спірне питання. З іншого боку, зазвичай небезпека виникає під час походів: піших, лижних, водних. Відповідальність за виникнення нещасних випадків лягає на інструкторів, тому їхня підготовка не може обмежуватися вимогами щодо знань правил безпеки.

Затвердити кваліфікаційні вимоги на державному рівні – не реально, каже Олександр Старичков. Такі спроби уже були і ні до чого доброго не привели, тому директор клубу пропонує затвердити такі вимоги на обласному рівні. Зокрема, подати проект рішення про їх затвердження на розгляд обласної ради.

Не менш гострою проблемою на Тернопільщині є сповіщення туристів про можливу небезпеку. Зареєстровані групи ще можна відшукати, а ось з «дикунами» все значно гірше.

– Ще за часів Радянського Союзу у літній період сплаву з червня по серпень рятувальники щодня передавали інформацію про рівень води у річці. Так можна було дізнатися про загрозу підтоплення. Навіть незначне підвищення рівня води є небезпечним для туристів на байдарках. Велика вода може нести сміття, що пошкоджує плаваючі засоби. Тому пошуково-рятувальна служба УМНС має контактувати з гідрометеобюро, отримувати інформацію про рівень води у Дністрі і передавати за допомогою мобільного зв’язку туроператорам, – каже Олександр Старичков.

По Кременецьких горах лазять скелелази-«нелегали»

Інша специфіка роботи у горах. Наприклад, у НП «Кременецькі гори» усі маршрути промарковані жовтою фарбою. Фактично вони йдуть по існуючих стежках. Найменше відходження – і людина може загубитися у лісі. Ще один нюанс гір у тому, що мобільний зв'язок є тільки на вершині. Виходить, якщо людина заблукає, щоб зв’язатися з рятувальниками, їй доведеться вийти на вершину. Більше того, великий відсоток маршрутів є просто непристосованими для туристів.

– Для кожного об’єкта рекреаційна діяльність визначається із врахуванням ступеня навантаження. У межах заповідного фонду відвідування певних об’єктів має встановлений ліміт відвідувачів. Їх розробляють або установи природно-заповідного фонду, або користувачі об’єктів ПЗФ. На даний час такі ліміти встановлено у природному заповіднику «Медобори» та печері «Кришталева». Інші користувачі об’єктів управління лісового господарства, місцеві ради поки що лімітів не розробляли, тому дані об’єкти не облаштовані для використання, – пояснює завідувач сектору розвитку екологічної мережі, заповідної справи та біологічних ресурсів Держуправління ОНПС  в області Ігор П’ятківський.

Встановлені  ліміти накладають на туристів певні обмеження, але у той же час дозволяють зберегти природу та фіксувати неконтрольоване відвідування. Наприклад, Божа гора, що на Кременеччині, яка є унікальною ботанічною пам’яткою природи. Разом з тим вона найбільш широко відвідується туристами, переважно паломниками. Їх кількість неможливо ані відрегулювати, ані відстежити. Фахівці говорять про цифру у 100 тис. осіб. На даний час гора є територією національного парку, але землі ще не передані від заповідника «Медобори». Зараз вони мають заповідний статус, тому будь-яке відвідування, за винятком наукових цілей, заборонене. Нещодавно розроблено проект організації території, з частини земель у межах кола туристичного маршруту знімуть статус заповідника. Їх планується ввести в зону регульованої рекреації. Передбачається розроблення двох маршрутів – паломницький та екологічний, розповідає заступник директора НПП «Кременецькі гори» Віталій Курницький.

Небезпека Кременецьких гір у тому, що на вершинах знаходяться невеликі скелі висотою від 3 до 5 метрів. При недотриманні техніки безпеки туристам може загрожувати падіння зі скель.  До речі, у Кременець не рідко приїжджають туристи-скелелази (болдригісти). Їхні подорожі є стихійними. Вони відвідують національний парк без попередження адміністрації, тому їх не можливо ані контролювати, ані супроводжувати. Видно, що місця на скелях, де відбувається сходження, розмальовані, зокрема, гора Дівоча, що свідчить про їх присутність, але особисто з ними працівники парку не пересікалися.