Кажуть, двічі в одну річку не увійдеш, але наша історія доводить, що це можна зроби і двічі, і тричі, особливо коли мова йде про розваги, випивку та чоловіків.

Тернополянка Тамара С. (ім’я дійових осіб змінено з етичних міркувань – авт.) десятки разів обіцяла покінчити з життям нічного метелика і зайнятися вихованням дітей, та кожного разу жага розваг та пригод брала верх над словами жінки. Дійшло до того, що любовні оргії тернополянки та її приятелів відбувалися на очах у десятирічної дитини, тому органи опіки після десятків років супроводу жінки вирішили поставити крапку  у цій ситуації і забрати у матері дітей.

Єдина радість обернулась сумом

Усе почалося з закоханої пари тернополян. Анастасія та Борис були найщасливішим подружжям у світі. Їхньому коханню не було меж, ось тільки діток усе не могли дочекатися. Численні огляди, лікування, консультації – нічого не допомагало. Чоловік та дружина уже втратили надію народити власну дитину, і тоді з’явилась думка, ощасливити когось із  малюків дитячого будинку. І справді, в такій сім’ї жодна дитина не могла почуватися по-іншому. Забезпечена благополучна сімейна пара своє довгоочікуване маля любить до нестями, стараються в усьому підтримати та догодити. Коли чоловік та дружина взяли з дитбудинку малесеньку дівчинку Тамару, їй тоді ще й року не виповнилося. Жінка не випускала з рук свою донечку, любила її понад усе. «Ось воно справжнє щастя!» – подумала Анастасія. Перший крок, слово, перший клас… Тамара росла не по днях, а по годинах. Велеса та щаслива дівчинка ніколи не конфліктувала з батьками, з усім ділилася, допомагала, аж поки у старших класах не познайомилась з однією шумною та сумнівною компанією. Скажете, усі підлітки схильні до необдуманих та спонтанних вчинків. Але це був особливий випадок. Дівчинка дуже віддалилася від батьків, навчання у школі різко погіршилось, вона почала пропускати заняття, зникати з дому.

– Можливо, частково у цьому є провина батьків, тому що вони надто оберігали свою дитину від зовнішнього середовища, а надмірна опіка має багато негативних наслідків. Дитина, опинившись у незвичному для неї середовищі, не знає, як поводитись, як реагувати на ті чи інші дії, тому легко піддається зовнішньому впливу, – пояснює начальник відділу з питань опіки та піклування ТМР Марія Дунець.

Серце Анастасії та Бориса розривалося від болю. Батьки мучили себе питанням, що вони упустили? Вони вирішили у жодному випадку не здаватися і вирвати свою дитину з рук гульвіс. Рідний брат Анастасії живе у невеликому містечку в іншій області. Сховати Тамару подальше від усіх було, на думку батьків, найкращим виходом із ситуації. Частково їхній план спрацював. Тамара й справді переїхала в інше місто, влаштувалась в іншу школу. Спокус тут було значно менше, а люди всі один одного знали. Так дівчина закінчила останні два роки навчання. Стосунки з батьками налагодились і про колишні неприємності усі почали забувати. Перед дівчинкою відкрилося чимало перспектив. Вона повернулась у Тернопіль, вступила у Кременецьке педагогічне училище. Та нове лихо не заставило себе довго чекати.

На руках з двома онуками

Давнє оточення Тамари дуже зраділо поверненню подруги і вважало за обов’язок не дати їй тут нудьгувати. Вічні веселощі довели до того, що дівчині пригрозили відрахуванням з навчального закладу за прогули, а згодом вона завагітніла. Повної середньої освіти Тамара так і не отримала, а немовля залишила своїй мамі. Ситуація зовсім не зламала бажання дівчини розважатися, веселитися та проводити час у п’яних компаніях. Одразу після пологів вона знайшла собі нові пригоди, ще цікавіші, ніж були до того. До своєї доньки навідувалась вкрай рідко. Та й додому намагалася зайвий раз не приходити, адже щоразу наражалася на довгі повчальні нотації, прохання та благання батьків, які дратували молоду жінку. Натомість коло так званих друзів щоразу збільшувалось. Було кому і на ніч прийняти, і радість за чаркою розділити. Інколи на Тамару находило прозріння. Тоді вона бігла до матері просила пробачення, каялась у своїх вчинках, обіцяла виправитись, займатися дитиною, влаштуватись на роботу. Серце матері, звичайно, хотіло вірити у краще, і вона з розгорнутими обіймами приймала свою єдину донечку. Жінка виділяла великі кошти на лікування доньки. Та обіцяла закодуватися, але розсудливості Тамари вистачало не надовго. П’янки та гулянки змінювали одна одну, невпорядковані стосунки, сумнівні зв’язки – в результаті Тамара знову вагітна. Дякувати Богу, дитина народилася здоровою, щоправда, як і її старша сестра, без батька. Не важко здогадатись, де знайшло притулок немовля – у дідуся з бабусею. Важко було подружжю з двома дітьми. Роки вже не ті, здоров’я не те, але дітей любили, як рідних, тому про інші варіанти боялися навіть думати. Та життя вносить свої корективи. Поставити на ноги одразу двійко дівчаток у такому віці вони були не в силі, тому й прийняли рішення написати заяву в органи опіки про позбавлення Тамари батьківських прав щодо молодшої дівчинки Оксанки, оскільки старша була уже повнолітньою.

– У 2008 році рішенням суду дівчинку було відібрано у матері. Відібрання без позбавлення батьківських прав несе за собою вилучення дитини терміном на один рік та поміщення її у заклад інтернатного типу. Протягом цього часу батьки повинні довести органам опіки, що вони можуть займатися вихованням дитини. Для цього необхідно зібрати повний пакет документів про наявність усіх умов для проживання дитини, свідчення сусідів, характеристики з місця роботи і по завершенні терміну відібрання написати заяву на повернення дитини, – каже Марія Дунець.

Нічний метелик з обручкою та трьома дітьми

Цього ж року, коли у Тамари відібрали дитину, вона вийшла заміж і народила третє маля – сина. Ця подія кардинально змінила жінку. Ситуація в сім’ї налагодилась. Пані Анастасія виділила для дочки та зятя невеликий дачний будиночок у селі Лозова. Тамара разом з сім’єю навідувалась часто у дитячий будинок «Вифлеєм» до своєї донечки. Обіцяла скоро її забрати. Дуже теплими були стосунки дівчинки та її вітчима. Той піклувався про неї. Та й загалом Ігор був зовсім не схожий на Тамару. Він налагодив стосунки з усіма членами родини своєї дружини. Був дбайливим, працьовитим, хазяйновитим. Старався для добробуту сім’ї. У дачному будинку з дружиною розпочали ремонт. Усе робив своїми руками.  Таке затишшя життєрадісній Тамарі скоро набридло. Перебуваючи у шлюбі, була двічі впіймана правоохоронцями на проституції. Життя Путани стало для неї не заробітком, а способам життя. Ігор усього цього наче не бачив. Він, як і решта членів її родини, сподівався, що все налагодиться. Так тривало до того моменту, поки його жорстоко не побили «кавалери» дружини, а Тамара вкотре не завагітніла. Цього разу народжувати вона не наважилась і вирішила позбутися дитини. Операція проходила дуже важко, тому що термін вагітності був не малим. Ускладнення після аборту дуже підкосило здоров’я жінки.

У той час пані Анастасія була категорично проти, щоб її доньку позбавляли батьківських прав. Дідусь та бабуся хотіли, щоб Тамара офіційно залишалася мамою,  а дитина й далі проживала у «Вифлеємі».

- По завершенні терміну відібрання дитини жінка з чоловіком та сином проживали у Лозовій. На час обстеження будинок знаходився на стадії ремонту. Ідеальних умов там, звісно, не було, але дівчинка дуже хотіла бути з мамою та маленьким братиком, якого дуже полюбила, тому суд повернув Тамарі доньку, – каже Марія Дунець. – Натомість старша донька фактично не визнає жінку своєю матір’ю. У них дуже натягнуті стосунки. Донька має велику образу на матір за те, що та її покинула. Вона зневірилась у тому, що жінка може змінитися, тому на відміну від бабусі не вірить жодній її обіцянці.

Не встигли органи опіки повернути жінці дитину, як у відділ опіки ТМР надійшов новий сигнал про необхідність влаштування дитини у дитячий будинок. Навчання дівчинки у школі різко погіршилось. Вона почала пропускати заняття. Матір тижнями не з’являлась додому. Вихованням дівчинки та сина займався Ігор. Цього разу подати заяву з клопотанням про позбавлення батьківських прав наважились батьки Тамари. Навіть вони втратили надію на повернення доньки до повноцінного життя. За місяць дівчинка знову повернулася у «Вифлеєм» і пробула там до серпня 2012 року. Протягом усього цього часу Тамара приходила у відділ опіки. З нею проводили бесіди, пропонували допомогу. Та обіцяла виправитись і «зав’язати». Відтак влітку дитину жінці знову повернули. Цієї зими через сильні снігопади дорогу у село, де проживала жінка, замело. Діставатися було важко, тому пані Анастасія знову змилосердилася і зняла дочці у Тернополі квартиру терміном на три місяці. За лічені дні квартира перетворилася на притон, де збиралися сумнівні та захмелілі особи. Випивка, бійки, розпуста – усе це відбувалося на очах у малолітньої доньки. Сусіди почали звертатись у  міліцію, а власниця квартири попросила жінку виселитися.

У той час син Тамари перебував у її свекрухи. Його Ігор відвіз до матері після того, як дружина черговий раз пішла з дому. Відповідно до акта обстеження місця проживання дитини, тернополянка до сина не навідується, грошей на утримання не виділяє, справами не цікавиться. Про доньку Тамари чоловік також не забув. Він вирвав її у матері і знову влаштував у дитячий будинок. За два місяці чоловік вісім разів відвідав Оксанку у «Вифлеємі» разом зі своїм сином. У дівчинки з вітчимом дуже близькі стосунки. Йому шкода дитини, тому намагається всіляко розрадити її. Приїжджає разом з сином, щоб дітям було веселіше. Навідується до Оксанки і сестра з бабусею та дідусем. На жаль, вони не можуть забрати її до себе. Старенькі не в силі приглядіти за дитиною та дати їй виховання, а у сестри вже є своє маля. Важливу роль відіграє і той фактор, що проблеми з Тамарою розпочалися у підлітковому віці, на порозі якого стоїть Оксанка, пише "Номер один". Рідні бояться зробити помилку, яка згодом може штовхнути дівчинку на шлях її матері.

– Питання про позбавлення Тамари батьківських прав розглядалося на засіданні опікунської ради. На нього жінка не з’явилась, – каже Марія Дунець. – Її чоловік повідомив, що вона й далі продовжує вести аморальний спосіб життя, тому рішенням виконкому жінку було позбавлено прав на дитину.

Кажуть, що дитині найкраще біля рідної матері, але навіть з цього правила, виявляється, є винятки. На жаль, Оксанці довелось це зрозуміти у дуже ранньому віці, зате у неї залишились рідні люди, які завжди готові підставити своє плече.

0352.ua

У Тернополі позбавляють батьківських прав матір, двічі впійману на проституції

Кажуть, двічі в одну річку не увійдеш, але наша історія доводить, що це можна зроби і двічі, і тричі, особливо коли мова йде про розваги, випивку та чоловіків.

Тернополянка Тамара С. (ім’я дійових осіб змінено з етичних міркувань – авт.) десятки разів обіцяла покінчити з життям нічного метелика і зайнятися вихованням дітей, та кожного разу жага розваг та пригод брала верх над словами жінки. Дійшло до того, що любовні оргії тернополянки та її приятелів відбувалися на очах у десятирічної дитини, тому органи опіки після десятків років супроводу жінки вирішили поставити крапку  у цій ситуації і забрати у матері дітей.

Єдина радість обернулась сумом

Усе почалося з закоханої пари тернополян. Анастасія та Борис були найщасливішим подружжям у світі. Їхньому коханню не було меж, ось тільки діток усе не могли дочекатися. Численні огляди, лікування, консультації – нічого не допомагало. Чоловік та дружина уже втратили надію народити власну дитину, і тоді з’явилась думка, ощасливити когось із  малюків дитячого будинку. І справді, в такій сім’ї жодна дитина не могла почуватися по-іншому. Забезпечена благополучна сімейна пара своє довгоочікуване маля любить до нестями, стараються в усьому підтримати та догодити. Коли чоловік та дружина взяли з дитбудинку малесеньку дівчинку Тамару, їй тоді ще й року не виповнилося. Жінка не випускала з рук свою донечку, любила її понад усе. «Ось воно справжнє щастя!» – подумала Анастасія. Перший крок, слово, перший клас… Тамара росла не по днях, а по годинах. Велеса та щаслива дівчинка ніколи не конфліктувала з батьками, з усім ділилася, допомагала, аж поки у старших класах не познайомилась з однією шумною та сумнівною компанією. Скажете, усі підлітки схильні до необдуманих та спонтанних вчинків. Але це був особливий випадок. Дівчинка дуже віддалилася від батьків, навчання у школі різко погіршилось, вона почала пропускати заняття, зникати з дому.

– Можливо, частково у цьому є провина батьків, тому що вони надто оберігали свою дитину від зовнішнього середовища, а надмірна опіка має багато негативних наслідків. Дитина, опинившись у незвичному для неї середовищі, не знає, як поводитись, як реагувати на ті чи інші дії, тому легко піддається зовнішньому впливу, – пояснює начальник відділу з питань опіки та піклування ТМР Марія Дунець.

Серце Анастасії та Бориса розривалося від болю. Батьки мучили себе питанням, що вони упустили? Вони вирішили у жодному випадку не здаватися і вирвати свою дитину з рук гульвіс. Рідний брат Анастасії живе у невеликому містечку в іншій області. Сховати Тамару подальше від усіх було, на думку батьків, найкращим виходом із ситуації. Частково їхній план спрацював. Тамара й справді переїхала в інше місто, влаштувалась в іншу школу. Спокус тут було значно менше, а люди всі один одного знали. Так дівчина закінчила останні два роки навчання. Стосунки з батьками налагодились і про колишні неприємності усі почали забувати. Перед дівчинкою відкрилося чимало перспектив. Вона повернулась у Тернопіль, вступила у Кременецьке педагогічне училище. Та нове лихо не заставило себе довго чекати.

На руках з двома онуками

Давнє оточення Тамари дуже зраділо поверненню подруги і вважало за обов’язок не дати їй тут нудьгувати. Вічні веселощі довели до того, що дівчині пригрозили відрахуванням з навчального закладу за прогули, а згодом вона завагітніла. Повної середньої освіти Тамара так і не отримала, а немовля залишила своїй мамі. Ситуація зовсім не зламала бажання дівчини розважатися, веселитися та проводити час у п’яних компаніях. Одразу після пологів вона знайшла собі нові пригоди, ще цікавіші, ніж були до того. До своєї доньки навідувалась вкрай рідко. Та й додому намагалася зайвий раз не приходити, адже щоразу наражалася на довгі повчальні нотації, прохання та благання батьків, які дратували молоду жінку. Натомість коло так званих друзів щоразу збільшувалось. Було кому і на ніч прийняти, і радість за чаркою розділити. Інколи на Тамару находило прозріння. Тоді вона бігла до матері просила пробачення, каялась у своїх вчинках, обіцяла виправитись, займатися дитиною, влаштуватись на роботу. Серце матері, звичайно, хотіло вірити у краще, і вона з розгорнутими обіймами приймала свою єдину донечку. Жінка виділяла великі кошти на лікування доньки. Та обіцяла закодуватися, але розсудливості Тамари вистачало не надовго. П’янки та гулянки змінювали одна одну, невпорядковані стосунки, сумнівні зв’язки – в результаті Тамара знову вагітна. Дякувати Богу, дитина народилася здоровою, щоправда, як і її старша сестра, без батька. Не важко здогадатись, де знайшло притулок немовля – у дідуся з бабусею. Важко було подружжю з двома дітьми. Роки вже не ті, здоров’я не те, але дітей любили, як рідних, тому про інші варіанти боялися навіть думати. Та життя вносить свої корективи. Поставити на ноги одразу двійко дівчаток у такому віці вони були не в силі, тому й прийняли рішення написати заяву в органи опіки про позбавлення Тамари батьківських прав щодо молодшої дівчинки Оксанки, оскільки старша була уже повнолітньою.

– У 2008 році рішенням суду дівчинку було відібрано у матері. Відібрання без позбавлення батьківських прав несе за собою вилучення дитини терміном на один рік та поміщення її у заклад інтернатного типу. Протягом цього часу батьки повинні довести органам опіки, що вони можуть займатися вихованням дитини. Для цього необхідно зібрати повний пакет документів про наявність усіх умов для проживання дитини, свідчення сусідів, характеристики з місця роботи і по завершенні терміну відібрання написати заяву на повернення дитини, – каже Марія Дунець.

Нічний метелик з обручкою та трьома дітьми

Цього ж року, коли у Тамари відібрали дитину, вона вийшла заміж і народила третє маля – сина. Ця подія кардинально змінила жінку. Ситуація в сім’ї налагодилась. Пані Анастасія виділила для дочки та зятя невеликий дачний будиночок у селі Лозова. Тамара разом з сім’єю навідувалась часто у дитячий будинок «Вифлеєм» до своєї донечки. Обіцяла скоро її забрати. Дуже теплими були стосунки дівчинки та її вітчима. Той піклувався про неї. Та й загалом Ігор був зовсім не схожий на Тамару. Він налагодив стосунки з усіма членами родини своєї дружини. Був дбайливим, працьовитим, хазяйновитим. Старався для добробуту сім’ї. У дачному будинку з дружиною розпочали ремонт. Усе робив своїми руками.  Таке затишшя життєрадісній Тамарі скоро набридло. Перебуваючи у шлюбі, була двічі впіймана правоохоронцями на проституції. Життя Путани стало для неї не заробітком, а способам життя. Ігор усього цього наче не бачив. Він, як і решта членів її родини, сподівався, що все налагодиться. Так тривало до того моменту, поки його жорстоко не побили «кавалери» дружини, а Тамара вкотре не завагітніла. Цього разу народжувати вона не наважилась і вирішила позбутися дитини. Операція проходила дуже важко, тому що термін вагітності був не малим. Ускладнення після аборту дуже підкосило здоров’я жінки.

У той час пані Анастасія була категорично проти, щоб її доньку позбавляли батьківських прав. Дідусь та бабуся хотіли, щоб Тамара офіційно залишалася мамою,  а дитина й далі проживала у «Вифлеємі».

- По завершенні терміну відібрання дитини жінка з чоловіком та сином проживали у Лозовій. На час обстеження будинок знаходився на стадії ремонту. Ідеальних умов там, звісно, не було, але дівчинка дуже хотіла бути з мамою та маленьким братиком, якого дуже полюбила, тому суд повернув Тамарі доньку, – каже Марія Дунець. – Натомість старша донька фактично не визнає жінку своєю матір’ю. У них дуже натягнуті стосунки. Донька має велику образу на матір за те, що та її покинула. Вона зневірилась у тому, що жінка може змінитися, тому на відміну від бабусі не вірить жодній її обіцянці.

Не встигли органи опіки повернути жінці дитину, як у відділ опіки ТМР надійшов новий сигнал про необхідність влаштування дитини у дитячий будинок. Навчання дівчинки у школі різко погіршилось. Вона почала пропускати заняття. Матір тижнями не з’являлась додому. Вихованням дівчинки та сина займався Ігор. Цього разу подати заяву з клопотанням про позбавлення батьківських прав наважились батьки Тамари. Навіть вони втратили надію на повернення доньки до повноцінного життя. За місяць дівчинка знову повернулася у «Вифлеєм» і пробула там до серпня 2012 року. Протягом усього цього часу Тамара приходила у відділ опіки. З нею проводили бесіди, пропонували допомогу. Та обіцяла виправитись і «зав’язати». Відтак влітку дитину жінці знову повернули. Цієї зими через сильні снігопади дорогу у село, де проживала жінка, замело. Діставатися було важко, тому пані Анастасія знову змилосердилася і зняла дочці у Тернополі квартиру терміном на три місяці. За лічені дні квартира перетворилася на притон, де збиралися сумнівні та захмелілі особи. Випивка, бійки, розпуста – усе це відбувалося на очах у малолітньої доньки. Сусіди почали звертатись у  міліцію, а власниця квартири попросила жінку виселитися.

У той час син Тамари перебував у її свекрухи. Його Ігор відвіз до матері після того, як дружина черговий раз пішла з дому. Відповідно до акта обстеження місця проживання дитини, тернополянка до сина не навідується, грошей на утримання не виділяє, справами не цікавиться. Про доньку Тамари чоловік також не забув. Він вирвав її у матері і знову влаштував у дитячий будинок. За два місяці чоловік вісім разів відвідав Оксанку у «Вифлеємі» разом зі своїм сином. У дівчинки з вітчимом дуже близькі стосунки. Йому шкода дитини, тому намагається всіляко розрадити її. Приїжджає разом з сином, щоб дітям було веселіше. Навідується до Оксанки і сестра з бабусею та дідусем. На жаль, вони не можуть забрати її до себе. Старенькі не в силі приглядіти за дитиною та дати їй виховання, а у сестри вже є своє маля. Важливу роль відіграє і той фактор, що проблеми з Тамарою розпочалися у підлітковому віці, на порозі якого стоїть Оксанка, пише "Номер один". Рідні бояться зробити помилку, яка згодом може штовхнути дівчинку на шлях її матері.

– Питання про позбавлення Тамари батьківських прав розглядалося на засіданні опікунської ради. На нього жінка не з’явилась, – каже Марія Дунець. – Її чоловік повідомив, що вона й далі продовжує вести аморальний спосіб життя, тому рішенням виконкому жінку було позбавлено прав на дитину.

Кажуть, що дитині найкраще біля рідної матері, але навіть з цього правила, виявляється, є винятки. На жаль, Оксанці довелось це зрозуміти у дуже ранньому віці, зате у неї залишились рідні люди, які завжди готові підставити своє плече.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Оголошення
Розмістити оголошення у цьому блоці Додати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!