На звалищі у Малашівцях - ніби на морі. Купи сміття, які ще рік тому були присипані породою з кар'єру, тепер розрослися приблизно на сотню метрів в різні боки.

На сміттярці, що поруч із Малашівцями та іншими селами Зборівського району, — майже як на морському узбережжі. Легенький бриз, голосні крики сотень чайок і безкрайній простір "хвиль". Ось тільки вони не такі приємні як морська вода. Адже йдеться про "прибої" зі сміття, яке сусідніми полями розносить вітер. Кілька дерев, висаджених довкола, не рятують від тисяч літаючих поліетиленових пакетиків. Не допомагає навіть натягнута на дерев’яних кілках металева сітка. Рано чи пізно сміттярку все одно доведеться закрити. Екологи б'ють на сполох ще з 1997 року.

Сміттєсортувальна лінія – жива

Зі сміттям порається лише один старенький бульдозер. Він цілими днями розрівнює гори відходів і присипає їх породою, привезеною з кар’єрів, що неподалік. Навколо бульдозера літають і страшенно клекочуть сотні чайок. У свіжорозгорнутому смітті риються чоловіки та жінки – жителі сусідніх сіл. Шукають скло, метал, пластикові пляшки та папір. Словом, усе, що можна здати на переробний пункт і отримати за це копійчину.

Від бульдозера відходить чоловік, одягнутий у робочий одяг. Називати своє ім'я чоловік не хоче. Каже, якби працював на якомусь руднику, то не був би проти, щоб про нього написали у газеті. Але на звалищі — не найпрестижніша робота.

- Під нами зараз - 16 метрів сміття, - каже робітник. - Зверху воно присипане породою з кар’єру. І люди, які тут перебирають сміття, насправді роблять дуже корисну роботу. Усе, що можна переробити, вони забирають. Це - наче сміттєсортувальна лінія. Хоча, звичайно, менш ефективна, ніж справжня.

Ще минулої осені, за його словами, породою з кар’єру було присипане майже все сміття. Однак тепер полігон з відходами дуже розширився.

Ще трохи, і ситуація буде схожою до тієї, що була чотири роки тому - під час "сміттєвої кризи". Нагадаємо, вона лихоманила Тернопіль впродовж кількох місяців. Тоді з міста зовсім не вивозили відходи. Усе гнило просто на вулицях.

"До запаху ми вже звикли…"

Гори сміття які розносить вітер полями мені нагадує місце екологічного лиха. Адже збоку ліс і озера. А сильний вітер усе це несе дуже далеко.

- Причина цього - важка зима, - каже бульдозерист. – До того ж, у місті - двомісячник благоустрою. Більшість відходів, зібраних з вулиць, сміття, листя та порохи везуть сюди. Але що ми можемо зробити — у нас є один старенький, ще радянський бульдозер. Щоб навести лад, потрібно приблизно місяць. Тоді полігон знову можна буде вкрити породою.

Поруч – земля, поросла травою. Здавалося б, тут - уже твердий ґрунт. Але коли за кількадесят метрів проїжджає бульдозер, під ногами відчувається тремтіння. Розумію, що під "шкіркою" землі - щось м’яке.

Зривається вітер. Разом із хмарою чайок у повітря піднімаються сотні поліетиленових пакетиків. Це - найбільша проблема для природи. Адже пластикові пляшки люди визбирують і здають на переробку, а за пакетики ніхто не платить. От вони й літають.

- У нас робота проста, але важка, - каже збирач вторсировини на звалищі. Чоловік назвався Андрієм. - До запаху ми вже звикли. Його більше не відчуваємо. Також призвичаїлися до криків чайок. Їх тут останнім часом розплодилося безліч. Раніше були ворони, а зараз чайки і ворон, і щурів прогнали. Лише бузьки прилітали сюди грітися на початку весни. Сміття ж виділяє тепло...

Серед чайок трапляються досить дивні екземпляри, які мали б зацікавити орнітологів. Біля великого білого птаха, розміром із домашню качку, сміття дзьобає невелика чайка з чорними крилами.

- Це, мабуть, вони уже із воронами схрестилися, - сміється Андрій. - Не знаю, чи можливе таке. Але думаю тут, на цьому смітті, усе можливе...

Прибирати раз на рік - замало

На час двомісячника благоустрою в’їзд на звалище дозволили всім. Люди можуть безкоштовно вивозити сюди власним транспортом те, що зібрали, прибираючи у своїх дворах чи на горищах. Однак вздовж дороги, поруч з кар’єром чи просто у полі все одно все одно з'являються свіжі купи сміття.

- Ось, подивіться! Насипали купу всього за якихось 200 метрів від звалища! - показує 20 хвилин заступник начальника управління ЖКГ - начальник відділу благоустрою та екології міськради Олег Соколовський. - Тут же чисто було. Дорога, трава, дерева… Тепер потрібно буде наймати якийсь транспорт, вантажити це все і перевозити на звалище. І все - через те, що хтось не захотів проїхати зайвих кілька метрів...

Перед Великодніми святами поля навколо звалища причепурили. Кількасот працівників міських комунальних установ пройшлися тією територією з мішками у руках. Збирали сміття, яке довкола порозносив вітер.

- Я вже два мішки зібрав, - каже учасник толоки Олександр Данилюк. - Тут дуже гарно — ліс, природа. У далині видно озера. Але усе засипане цими злощасними кульками. Думаю, треба менше користуватися поліетиленом або ховати пакети в якісь тверді посудини...

Вітер, звісно, дуже скоро нанесе на ті поля нове сміття. До того ж, дощові води понесуть стоки з кар’єру на сусідні поля та до озер. Словом, прибиранням раз на рік ситуацію на Малашівському сміттєзвалищі не врятуєш.

Зазначимо, вивозять сміття із Тернополя на цей полігон ще з 1977 року. А уже в 1997 році експлуатацію сміттєзвалища у Малашівцях заборонили. У 2010 році, після сміттєвої кризи полігон засипали породою з кар'єру розташованого неподалік, таким чином значно зменшивши площу відкритого сміття. 

malasivci

 

0352.ua

Гори сміття розносить вітер полями: жителі Тернопільщини вже звикли до неприємного запаху (фото, відео)

На звалищі у Малашівцях - ніби на морі. Купи сміття, які ще рік тому були присипані породою з кар'єру, тепер розрослися приблизно на сотню метрів в різні боки.

На сміттярці, що поруч із Малашівцями та іншими селами Зборівського району, — майже як на морському узбережжі. Легенький бриз, голосні крики сотень чайок і безкрайній простір "хвиль". Ось тільки вони не такі приємні як морська вода. Адже йдеться про "прибої" зі сміття, яке сусідніми полями розносить вітер. Кілька дерев, висаджених довкола, не рятують від тисяч літаючих поліетиленових пакетиків. Не допомагає навіть натягнута на дерев’яних кілках металева сітка. Рано чи пізно сміттярку все одно доведеться закрити. Екологи б'ють на сполох ще з 1997 року.

Сміттєсортувальна лінія – жива

Зі сміттям порається лише один старенький бульдозер. Він цілими днями розрівнює гори відходів і присипає їх породою, привезеною з кар’єрів, що неподалік. Навколо бульдозера літають і страшенно клекочуть сотні чайок. У свіжорозгорнутому смітті риються чоловіки та жінки – жителі сусідніх сіл. Шукають скло, метал, пластикові пляшки та папір. Словом, усе, що можна здати на переробний пункт і отримати за це копійчину.

Від бульдозера відходить чоловік, одягнутий у робочий одяг. Називати своє ім'я чоловік не хоче. Каже, якби працював на якомусь руднику, то не був би проти, щоб про нього написали у газеті. Але на звалищі — не найпрестижніша робота.

- Під нами зараз - 16 метрів сміття, - каже робітник. - Зверху воно присипане породою з кар’єру. І люди, які тут перебирають сміття, насправді роблять дуже корисну роботу. Усе, що можна переробити, вони забирають. Це - наче сміттєсортувальна лінія. Хоча, звичайно, менш ефективна, ніж справжня.

Ще минулої осені, за його словами, породою з кар’єру було присипане майже все сміття. Однак тепер полігон з відходами дуже розширився.

Ще трохи, і ситуація буде схожою до тієї, що була чотири роки тому - під час "сміттєвої кризи". Нагадаємо, вона лихоманила Тернопіль впродовж кількох місяців. Тоді з міста зовсім не вивозили відходи. Усе гнило просто на вулицях.

"До запаху ми вже звикли…"

Гори сміття які розносить вітер полями мені нагадує місце екологічного лиха. Адже збоку ліс і озера. А сильний вітер усе це несе дуже далеко.

- Причина цього - важка зима, - каже бульдозерист. – До того ж, у місті - двомісячник благоустрою. Більшість відходів, зібраних з вулиць, сміття, листя та порохи везуть сюди. Але що ми можемо зробити — у нас є один старенький, ще радянський бульдозер. Щоб навести лад, потрібно приблизно місяць. Тоді полігон знову можна буде вкрити породою.

Поруч – земля, поросла травою. Здавалося б, тут - уже твердий ґрунт. Але коли за кількадесят метрів проїжджає бульдозер, під ногами відчувається тремтіння. Розумію, що під "шкіркою" землі - щось м’яке.

Зривається вітер. Разом із хмарою чайок у повітря піднімаються сотні поліетиленових пакетиків. Це - найбільша проблема для природи. Адже пластикові пляшки люди визбирують і здають на переробку, а за пакетики ніхто не платить. От вони й літають.

- У нас робота проста, але важка, - каже збирач вторсировини на звалищі. Чоловік назвався Андрієм. - До запаху ми вже звикли. Його більше не відчуваємо. Також призвичаїлися до криків чайок. Їх тут останнім часом розплодилося безліч. Раніше були ворони, а зараз чайки і ворон, і щурів прогнали. Лише бузьки прилітали сюди грітися на початку весни. Сміття ж виділяє тепло...

Серед чайок трапляються досить дивні екземпляри, які мали б зацікавити орнітологів. Біля великого білого птаха, розміром із домашню качку, сміття дзьобає невелика чайка з чорними крилами.

- Це, мабуть, вони уже із воронами схрестилися, - сміється Андрій. - Не знаю, чи можливе таке. Але думаю тут, на цьому смітті, усе можливе...

Прибирати раз на рік - замало

На час двомісячника благоустрою в’їзд на звалище дозволили всім. Люди можуть безкоштовно вивозити сюди власним транспортом те, що зібрали, прибираючи у своїх дворах чи на горищах. Однак вздовж дороги, поруч з кар’єром чи просто у полі все одно все одно з'являються свіжі купи сміття.

- Ось, подивіться! Насипали купу всього за якихось 200 метрів від звалища! - показує 20 хвилин заступник начальника управління ЖКГ - начальник відділу благоустрою та екології міськради Олег Соколовський. - Тут же чисто було. Дорога, трава, дерева… Тепер потрібно буде наймати якийсь транспорт, вантажити це все і перевозити на звалище. І все - через те, що хтось не захотів проїхати зайвих кілька метрів...

Перед Великодніми святами поля навколо звалища причепурили. Кількасот працівників міських комунальних установ пройшлися тією територією з мішками у руках. Збирали сміття, яке довкола порозносив вітер.

- Я вже два мішки зібрав, - каже учасник толоки Олександр Данилюк. - Тут дуже гарно — ліс, природа. У далині видно озера. Але усе засипане цими злощасними кульками. Думаю, треба менше користуватися поліетиленом або ховати пакети в якісь тверді посудини...

Вітер, звісно, дуже скоро нанесе на ті поля нове сміття. До того ж, дощові води понесуть стоки з кар’єру на сусідні поля та до озер. Словом, прибиранням раз на рік ситуацію на Малашівському сміттєзвалищі не врятуєш.

Зазначимо, вивозять сміття із Тернополя на цей полігон ще з 1977 року. А уже в 1997 році експлуатацію сміттєзвалища у Малашівцях заборонили. У 2010 році, після сміттєвої кризи полігон засипали породою з кар'єру розташованого неподалік, таким чином значно зменшивши площу відкритого сміття. 

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!