Де складають молитву Аллаху тернопільські мусульмани і чи збудують у Тернополі мечеть? (фото)

Міністерство культури України в офіційному звіті «Про мережу церков та релігійних організацій станом на 1 січня 2013» повідомляє, що в Україні діє 627 зареєстровані мусульманські громади.

Своя мусульманська громада склалася і в Тернополі. Тут, на відміну від Криму, немає корінного мусульманського населення. Але кількість прихильників магометанства продовжує зростати за рахунок повернення до ісламу представників народів, що його традиційно сповідували, а також демографічних та міграційних процесів і навернення до релігії ісламу нових мусульман з-поміж українців. Точну кількість мусульман у «файному місті» на сьогодні складно підрахувати – їх близько чотирьох сотень. Це, переважно, ¬– студенти-вихідці з Іраку, Ірану, Сирії, курди, індуси, пакистанці, турки, марокканці, кримські татари, мігранти з інших країн… поодинокі випадки прийняття ісламу українськими жінками, що вступають у шлюб з іноземцями. Офіційна статистика вищих навчальних закладів не дає повної відповіді на запитання кількості, адже релігійна орієнтація не береться до уваги при обліку студентів, а походження з ісламської держави не є гарантією мусульманського віросповідання: так, із 270 іракців у Тернополі 5 є християнами. Зростання чисельності мусульман викликає і контр-процеси. Наприклад, у листопаді 2010 року спільно з Тернопільським Місіонерським Інститутом і міжнародною християнською організацією ІТ було засноване служіння мусульманам в Україні, які своєю ціллю ставлять допомогу місцевим церквам України започаткувати служіння мусульманам у своїх містах.

Де ж складають молитву своєму Аллаху тернопільські мусульмани? Більше семи років тому перший ісламський центр у Тернополі був заснований студентами-медиками, вихідцями із Сирії. Розмістився він у неприглядному підвальному приміщенні гуртожитку № 1 Тернопільського державного медичного університету, за адресою Живова, 5.

Нічого, що невеличкий та зовсім не вишуканий – головне в ісламі – «покірність» та «смиренність». Проте вже за кілька років центр (студенти-іноземці називають його «мечеттю») став причиною для міжконфесійного зіткнення. У Тернопіль для навчання стали прибувати все більше іноземців-мусульман, пише Тернопільська липа. Як відомо, іслам має дві основні гілки – сунізм та шиїзм, і обидві вони присутні у нашому міському середовищі. Отож виникла проблема: де проводити релігійну службу шиїтам, адже засновники центру – суни?

Чимало мусульман, як от майбутній стоматолог Яамр Ріім, не відвідують цей центр власне через неприязнь зі сторони сунітів: «Коли ми вчимося разом – все нормально, все добре. Мій кращий друг – суніт. Але коли справа доходить до спільної молитви, розпочинається нерозуміння та косі погляди».

Ряд конфліктів на цьому ґрунті ледь не змусив втрутитися в ситуацію адміністрацію університету, що була налаштована закрити ісламський центр (крім того, він діє як незареєстрована організація, де факто). Лідер іракських студентів Усама Аль-Шабендер пояснює, як вдалося залагодити суперечності: «Ми погодилися, що шиїти можуть безперешкодно приходити на служіння і молитися разом із сунітами. Але якщо «shia» бажають здійснювати моління за своїм обрядом, то повинні робити це у стороні».

Для тих, хто не відвідує центр, місцем молитви стали перехідники гуртожитків, власні домівки… Будь-яке місце, достатнє, аби розстелити саджжадат – коврик для молитви, дістали вервичку, одягнути «тахью» та провести намаз.

Потрібно зазначити, що як такого духовного провідника у мусульман Тернополя немає. Вони визнають владу муфтія та шейха, але обряди проводять самочинно. «У шиїтів духовний лідер обирається громадою. Це повинна бути праведна людина, обрана одноголосно, аби ні в кого не виникало сумнівів щодо його благочестивої поведінки. Інакше молитва, проведена ним, не буде чинною. Якщо згрішив шейх, то цей гріх лягає на всю громаду», – розповідає далі Усама.

Коли я вперше прийшла у тернопільську мечеть, приміщення зустріло нас непривітною колодкою на заґратованих дверях. Із Алі Бе’еном, відповідальним за діяльність ісламського центру, поспілкуватися на вдалося.

Однак вірянин Алі Раза з Індії каже, що щоп’ятниці, коли відбувається служіння, сюди приходить більше сотні мусульман. Дівчата та жінки моляться в цьому ж будинку, у відокремленій кімнаті. Служба відбувається також і в неділю, а взагалі центр відкритий для всіх, хто прагне вивчати закон Корану.

«Іноді сюди заходять і українці, яким цікаво побачити, як відбувається молитва, хто має якісь запитання щодо ісламу… Але таких випадків, аби українці приходили з метою прийняти Аллаха, я не знаю». – говорить Алі.

Я дослухалася поради хлопця і прийшла сюди вдруге. Найближча неділя випадала саме на вчорашню Вербну, 28 квітня. І – дійсно: зелені двері були прочинені. Спускаюся сходинками долі і помічаю залишене перед порогом взуття. «А, – нагадую собі. – У мечеть заходять босоніж». Мої туфельки стають поруч із кросівками та парою дитячих черевичків.

Я гукаю чи можна зайти і, почувши ствердну відповідь, проникаю у невеликий зал із блакитними драпіровками на стінах та килимом на підлозі. Здається, там більше нічого й не було – лише тільки невеличкий столик та шафка з книгами. На підлозі перед столиком сидять дві українки, одягнені у хіджаб, з ними – дівчинка років чотирьох-п’яти. За весь час вони не промовили ні слова, але дивитися на мене широкими очима. Я представляюся вчителеві, молодому темношкірому чоловікові, і простягаю руку для привітання… Рука так і залишилася незграбно застиглою у повітрі, бо моє вітання хлопець зігнорував. Не знаю, що було тому причиною – подив, мої джинси чи непокрита голова, чи моя ламана арабська?

Фотографувати приміщення мені не дозволили, і робити це попри заборону я не наважилася. Тим паче, що там нічому було впасти в око. Але розмовляти зі мною вчитель-мудррес Алі не відмовився: «У нас саме проводиться заняття з арабської мови. Я проводжу його безоплатно. Ось це наша скромна мечеть. Так, ми збираємося тут на молитву щоп’ятниці, відкрита кімната після обіду».

З дотриманням релігійних приписів мусульман в Тернополі виникає ряд незручностей. Хоча керівництво Тернопільського державного медичного університету імені Івана Горбачевського, де здобуває професію найбільша група мусульман (адже мусульмани є серед студентів технічного та економічного університетів також), ставиться досить лояльно до релігійних свобод учасників навчально-виховного процесу. На великі ісламські свята для них встановлюються вихідні, студенти можуть залишити аудиторію у потрібний для молитви час.

 «Ми здійснюємо намаз 5 разів на день. Час молитви треба звіряти в Інтернеті – бо він відмінний для кожної точки Землі. Якщо паралельно йдуть пари – то я пропускаю молитву. Інша проблема – халяльна їжа. Добре, що можна купувати курку «Наша ряба» чи продукти в барі «Алі-баба», бо вони оброблені правильно. – пояснює Магді Абдулмшрі. – Зате в Тернополі простіше під час посту: клімат прохолодніший, легше витримати фізичні обмеження». Магді якось поталанило бути гостем у тернополян на Великдень (просто як мені – відвідати мечеть у Лозову неділю!). Звісно, студент не зміг насолодитися смаком ароматної шинки, сала, ковбаси та інших м’ясних наїдків без яких українці не уявляють пасхального кошика. Але він розповів, що хрін в Іраку називають «швандер», а крашанки мешканці Багдаду та Мосула фарбують на свято весняного рівнодення, 22 березня – Навроз.

Мусульмани Тернополя наразі не піднімають питання будівництва мечеті, принаймі, на офіційному рівні. Однак ця проблема обговорюється громадськістю міста, особливо гостро піднімається у Всесвітній мережі. Чи потрібна нашому місту мечеть, адже право на храм мають усі? Чи в Україні вистачає своїх місцевих, «рідних» розкольників? «І, взагалі, Тернопіль – давнє християнське місто», – вважає чимало тернополян.

Доки дискусія щодо можливості створення мечеті у нашому місті ведеться на грані політкоректності, люди продовжують розмову із Богом. Одні – у блакитних стінах «підпільної» мечеті, інші – у красивій церкві, посвячуючи «баськи» і примовляючи: «не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень, уже недалечко – червоне яєчко».

mecet
mecet1
mecet2

mecet3

mecet4
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!