На Тернопільщині на місці, де спалили монастир разом із монахами, витікає зцілююче джерело

Та цілюща вода витікає із джерельця в Куропатницькому лісі. На високому, дуже високому пагорбі, піднімаючись по крутій стежині, не відчуваєш утоми.

Так кажуть навіть старенькі і немічні селяни, котрі щонеділі, у свята та й будень, ідуть до церковці. А храм той Господній постав біля джерела за час незалежності, коли віруючі розділилися на конфесії, пише Вільне життя. Тутешні греко-католики спорудили, за сприяння лісівників Конюхівського лісництва, спочатку капличку, а пізніше постав храм Божий. І як колись давно у монастирі, що тут стояв, дзвони й нині будять віруючих до молитви...

А про монастир предки наші склали легенди, які передаються з покоління до покоління. Одну з них розповів лісничий Михайло Барна.

...На високому пагорбі, порослому густим лісом, величезні дзвони, вилиті зі срібла, скликали селян на служби Божі. Піднімалася крутою стежиною і одна жінка. Вона була дуже гострою на язик, і через злослів’я мати її прокляла. Важко долаючи горб, вона видихнула: «Щоб ти запався!» І сталося диво: монастир щез із лиця землі разом із жінкою. На тому місці залишилося джерельце, вода в якому цілюща, бо має в собі розчинене срібло, що лежить на дні, біля витоку.

А ось колега Михайла Барни, Петро Будзінський, котрий очолює лісництво в Нараєві, але зростав і починав свій трудовий шлях у Конюхах, недалеко від Куропатників, пам’ятає з дитячих літ іншу легенду. Як набігали на наші села татари, то монастирські дзвони давали знати про це людям. Завойовники спалили монастир разом із монахами. А вода, яка витікає з джерельця, за переказом — то їхні сльози.

І набирали цю воду приїжджі з далеких і близьких доріг, а в нагороду Господу клали копійки та перстені, стелили хустки і вишиті рушники.

Пізніше сюди вже й цегли були навезли, бетонні плити доставили, аби збудувати цех для розливу в пляшки води, в якій виявили цілющі властивості. Але природа, видно, збунтувалася — зміліло джерело, бо хоче служити людям просто так, а не за гроші. І донині витікає її стільки, щоби якраз вистачило напитися, а не для торгів...

Одного разу я зустрілася тут із хмельничанином, який набирав воду не вперше.

— Завдяки цій воді я позбувся цукрового діабету, — зізнався. — У бутлі зберігається кілька місяців і своїх властивостей не втрачає. М’яка на смак. До того ж при кип’ятінні зовсім не дає осаду.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!