• Головна
  • Що змушує тернополянок відмовлятися від дитини?
19:00, 25 травня 2013 р.

Що змушує тернополянок відмовлятися від дитини?

Коли Оля дізналася, що вагітна, все попливло перед очима. Вона не знала, що робити і як жити далі. Що скажуть батьки? Вона ж лише на другому курсі, а тут таке.

Вони так довго мріяли, що вона буде навчатися в престижному виші, завжди хвалилися цим перед знайомими. Сказала коханому, що він стане батьком. Він також не зрадів. Запропонував гроші на аборт та почав її уникати. Вона більше нікому не розповідала про свій стан, ховала живіт і вже ненавиділа своє ненароджене дитя… Коли жінка стає мамою? Коли відчуває, що під серцем зароджується життя чи коли бачить новонароджене дитя? На це немає конкретної відповіді. У кожної усвідомлення материнства відбувається індивідуально. Про це розповідає психолог Тернопільського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Лариса Васильєва. Вона працює з вагітними жінками та, якщо це потрібно, з породіллями і вчить їх любити своїх дітей.

– З 2005 року у нас працює консультаційний пункт при пологових стаціонарах, жіночих консультаціях і будинку дитини, який займається профілактикою раннього соціального сирітства, – розповідає пані Лариса. – Ми працюємо з вагітними, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини, з жінками, які опинилися в складних життєвих обставинах і не в змозі вирішити їх самостійно, багатодітними матерями та одинокими. Проводимо різноманітні тренінги, вчимо їх відповідального батьківства та надаємо індивідуальні психологічні консультації.

Щороку близько 9-12 матерів після пологів хочуть відмовитися від своїх дітей. Найчастіше через відсутність житла, матеріальної підтримки та життєвого досвіду. Соціальні служби повідомляють про це дуже оперативно. Адже у стаціонарі жінка перебуває 3-5 днів. А якщо хоче приховати факт народження дитини, то може намагатися якнайшвидше втекти.

– Інколи приїздять вагітні з інших областей, – додає пані Лариса. – Розповідають, що загубили документи, вигадують різні історії. Але ми все одно встановлюємо їх особу. Адже існує закон – якщо жінка відмовляється від дитини, її рідні мають право про це знати і за бажанням взяти дитину в родину.

Більшу частину потенційних матерів-зозуль вдається переконати і пробудити в них материнський інстинкт. Щоб дитина залишилася у біологічній родині, працюють і психологи, і юристи. Психологічну підтримку надають матері, яка має намір покинути дитину, спілкуються з її батьками та біологічним батьком дитини, допомагають подолати післяпологову дипресію, навчають, як догладати за малям. Поки жінка знаходиться у пологовому будинку, юрист перевіряє чи усі у неї документи у порядку на отримання державної допомоги при народженні дитини і допомагає їх оформити. Якщо виписувати породіллю нікуди – її направляють в центр матері та дитини. Там мати знаходиться, поки не знайде житло або до досягнення дитиною трьох років. На жаль, у нас такого центру немає, тому жінок перенаправляють в сусідні області.

– Буває, жінка категорично відмовляється від дитини, – розповідає газеті Місто Лариса Васильєва. – Тоді ми стараємося обережно, поступово налагодити її контакт з немовлям. Спершу показуємо їй синочка чи доню. Вона з цікавості може поглянути. Потім пропонуємо взяти на руки. Відмовляється, а потім все ж бере маля. Далі прикладаємо до грудей. Часто через кілька днів жінка навіть не може зрозуміти, як вона могла зректися своєї дитини. І хоч проблеми з житлом, рідними, чоловіком залишаються, вона відчуває себе мамою і готова протистояти цим труднощам, адже в її руках доля немовляти. Інколи буває так, що в жінок, які народжують першу дитину, материнський інстинкт з’являється не відразу, а вже в процесі догляду за малям. Це все дуже індивідуально для кожного. Найголовніше – налагодити контакт з дитиною.

У практиці пані Лариси були десятки різноманітних випадків. Однак всі вони відбуваються за надзвичайно схожими сценаріями. У випадку з Олею (історія на початку матеріалу) все закінчилось благополучно. Вдалося зв’язатися з її батьками. Спершу вони були дуже обурені тим, що трапилось, адже вони не знали про вагітність доньки. Дівчина була налаштована відмовлятися від дитини. Але, коли дідусь і бабуся побачили маля, розчулилися і не змогли відректися своєї кровинки.

Дуже часто відмовляються від дітей матері, які виховувались в дитячих будинках. В них не сформована модель справжньої сім’ї, тому вони підсвідомо повторюють вчинок своїх батьків. Однак є дуже позитивні винятки. Пані Ларисі доводилось працювати з майбутньою мамою з інтернатного закладу. Не зважаючи на складні життєві обставини, вона наважилась створити справжню сім’ю. Їй допомогли з реєстрацією, оформленням виплат і у їх житті все змінилося на краще. Зараз це дуже хороша сім’я.

– Найважливіше – пережити період стресу, – радить Лариса Васильєва. Адже тоді здається, що все погано і не зміниться на краще. Людину переповнюють емоції і вона не бачить виходу із ситуації. Коли пристрасті вщухають, поволі все налагоджується. Батьки приймають внучку. Доволі часто батько дитини усвідомлює свою помилку і повертається. Знаходяться люди, які можуть допомогти.

Немає безвихідних ситуацій. Але бувають необдумані вчинки, які можуть ламати дитячі долі. Кажуть, що матір народжується разом з малям. Якщо ж цього не трапляється, материнству можна навчити. Головне, щоб батьки не зробили помилку, через яку картатимуть себе все життя. Адже Господь дарує дітей не просто так…

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оголошення
live comments feed...