Язик з Тернополя до Києва доведе, а поїзд – не довезе…

І мандрівникам, і домосідам, і тернопільським покупцям квитків до Києва із Києва присвячується… 

11.06. – практично тиждень до відправки, але квитків до Києва немає. Залишився лише сидячий «Інтерсіті+». З душевним спротивом віддаю свої кровні 72 грн (і це зі студентською знижкою!), передчуваючи «захопливу» мандрівку недільної ночі. Найперше, що викликає запитання – це куди поділися всі потяги? Раніше добратися в центр країни не було проблемою! Нехай сама подорож і не займе більше 6 годин… Без особливого вибору, погоджуюся сама із собою на своєрідний експеримент.

16.06; 22:45 – з п’ятої спроби викликаю таксі та мчу на вокзал. Тут вже на рейках чекає «Столичний експрес». Смородиновий колір вагона личить до моєї легковажної сукенки. А що ж в середині? Сервіс не втішав: провідник і пальцем не поворухнув, аби допомогти мені з моєю валізкою. Легковажна сукенка не виконувала свою функцію.

Інтер’єр вагона справляв враження, наче з нього все повиносили, а принесли негнучкі крісла з автобуса. Місця (розраховано на 70 пасажирів) були заповнені на третину. Я щиро зраділа, що ніхто не сидів поруч 9 місця, і почала благати, аби так і було. Це вселяло надії окупувати крісло справа. Або, якщо вже вимушеного сусідства не уникнути, то нехай це буде дуже симпатичний хлопець!

23:13 – Рушили рівно за розкладом. Перед відправкою нас оглушив крик: «Праважающіє, виходітє!»

23:20 – Якийсь вуйцьо намагався закинути свою торбу на верхню поличку. Його потуги були такими наполегливими, що того не витримали і трісли брюки, знесилено спустилися нижче колін, оголивши боксерки. Я такого щем не бачила.

23:29 – погасло світло. Всі ми занурилися у темряву.

23:45 – Несподівано швидко трісло моє терпіння. Бісова чортопхайка трусила мною , як маком у ступці. Жахливий шум, просто-таки пекельний скрегіт викликав не менш гучні нарікання з боку пасажирів. У Морфея не було жодного шансу забрати мене у свої обійми. Незважаючи на всі обставини, втома взяла верх: я скрутилася неймовірним кренделем і заснула.

сон-2-460x613

 01:59 – З гострим відчуттям відчуження власних ніг я усвідомила, що вони мимоволі стали виконувати роль шлагбаума для всіх, хто намагався зайти у вагон на якійсь невідомій зупинці. Я змобілізувалася, і зайняла своє місце. Поруч сів якийсь парубок і втупився в мобільник. За кілька хвилин по тому, як поїзд рушив, вагон став таким холодним, як айсберг  океані. Я з жахом зрозуміла, що тепло свого тіла я віддала кріслу. Всю решту дороги я крутилася, як шкварок на пательні та боролася зі спокусою використовувати плече свого супутника замість подушки

04:30 – почало світати. Але красоти українського крайобразу не могли отримати належної естетичної оцінки у в’ялого організму. Не пропонували навіть чаю… чи така послуга була взагалі не передбачена?

05:13 – прибуття на платформу №2. Кілька поворотів у лабіринті переходів і я – у фойє вокзалу. Невже для того я пхалася у столицю, аби зійти на вокзалі і прочитати великий напис «ВДОМА КРАЩЕ»?

вдома-краще-460x613

 Навіть цілодобовий зал очікування (з перервою від 00:00 до 06:00) не чекає на таких ранніх відвідувачів… І метро не працює. Запитання: то кому потрібно так рано прибувати у столицю?

На цьому знакові питання можна було б закінчити цю сумну повість, якби не зворотна дорога… Касири щодня обіцяли «потяги будуть доставляти». Мабуть, це був тільки уривок фрази, а повністю вона звучить так: «потяги будуть доставляти багато клопотів».

черги-460x345

 За кілька днів ніяких додаткових пропозицій не з’явилося і назад, на 16:00, я знову всунулася у потяг «Інтерсіті+», котрий подумки перейменувала в «інтерсіті – мінус». Цього разу я розгледіла великі телевізори над проходами, що мовчки бовваніли всю дорогу.

телевізори-460x345

 Не без остраху зазирнула в туалет: сидіння в клейончастій обгортці? Сенсорний злив води! А от кран працює за давнім принципом сільського вмивальника. А де туалетний папір? «Заникали». Судячи з того, що він був у куточку, не розпакований – нікому до мене його знайти не вдавалося.  Розміри кабінки дозволяють комфортно почуватися в ній лише ліліпутам.

туалет-1-460x613

Тим не менш, поїзд має деякі позитиви. В ньому зручно освоювати йогу. Тут ви зможете позбутися Інтернет-залежності, хоча б на кілька годин – на WI-FI не розраховуйте. А ще мандрівка цим потягом спонукає до роздумів про сенс життя і його відсутність.

22:40 – потяг запізнився із прибуттям до кінцевої станції «Тернопіль» на 35 хвилин.

Добре, хоч рідні маршрутки їздять. Я – вдома.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!