У Тернополі хочуть збудувати лемківську церкву (фото)

Лемківську церкву Вознесіння Господнього хочуть звести у Тернополі, поряд з одним із корпусів економічного університету. Фестиваль "Дзвони Лемківщини" зібрав у свою 15-ту річницю аж 30 тисяч гостей. Серед них були лемки не лише з України, а й США, Росії, Словаччини. 

Церква матиме вигляд традиційного для Лемківщини храму - нагадуватиме карпатські сакральні дерев’яні споруди.

- Попросив би тих людей, які мають з собою пенязі, зголоситися, жеби скорше била збудувана наша церква, - закликав усіх гостей "Дзвонів Лемківщини" ведучий концерту Степан Бубурнак 3 серпня у Монастириській, пише 20 хвилин. Тоді ж волонтери збирали пожертви серед гостей фесту. Власне, допомогти коштами можуть усі охочі, причому – будь-коли.

- Я знаю, що про лемківський характер легенди ходять, - каже 84-річна Богуслава Палкова. – Але якби ми не були такі вперті, рішучі, чи змогли б зберегти свою ідентичність, культуру?

У цій бабусі, звісно, важко впізнати 17-річну красуню, яку разом із родиною у далекому 1946 році вивезли на Теребовлянщину у звичайному товарному вагоні. Відтоді пережила Богуслава Іванівна - різне. Але зуміла дати раду собі, господарці, дітям. Тепер бавить внуків, які живуть у Тернополі. Досі активна – дописує у районну газету, зустрічається з молоддю, читає лекції у "Просвіті". Ось вам і лемківський характер!

Власне, щирими і дотепними були й розповіді інших представників цього карпатського етносу. Вони досі пам’ятають батьківські землі, з яких їх зняли у 1944-1947 рр. і переселили на територію радянської України або на західних і північних землях Польщі. Декого після того вітри долі занесли у Росію, інших навіть за океан – в США.

Олександр ВЕНГРИНОВИЧ, голова Всеукраїнського товариства "Лемківщина":

- Ми зібралися ту, жеби разом от святкувати наше свято! Ми зібралися ту, аби засвідчити нашу любов до рідного краю, щоб засвідчити нашу присутність в Україні та світі, щоб довести, що наша культурна спадщина зайняла достойне місце у загальноукраїнській культурі. Ми зробили єще єдин крок у питанню відродження нашого рідного краю... 69 років тому по велінню тоталітарних режимів, за національною ознакою, нас депортували із поконвічних українських етнічних земель. Ми лишили Лемківщину, яку не можем забути. І нашим девізом назавжди буде: "Цме мі ся за тобом мій лемківський краю!".

Чорна пляма закрила сторінки нашої історії. Здавалося, що на все пропадут лемки і їх культура. Але 32 років тому патріоти Лемківщини звернувся до лемків світу, аби ми зберегли свою ідентичність. Ми запалили свою ватру — символ нашого відродження, запалили у наших серця віру і надію у майбутнє. І нас шануют за то-то. Іскри цієї ватри розлетілися по світі і нині палають в Америці, Канаді, Польщі, Словаччині, Сербії, Хорватії, і тут – на восьми регіональних ватрах в Україні. Тут панує дух лемківський, на нашім фестивальнім полі, тут серця наші наповнюються любов’ю до нашої батьківщини, наповнюються радістю, що ми тут зустріли велику родину лемківську. Тут кожен знає, що то є маленька Лемківщина!