На Тернопільщині зустрілися два брати після 70-річної розлуки. З Англії повернувся брат, якого вважали загиблим

Два брати – Федір і Степан Медведі зустрілися вперше після довгих сімдесяти років розлуки у рідному селі Дзвинячці на Борщівщині. Федір Медвідь, який мешкає в Англії, вісімнадцятирічним юнаком був примусово вивезений німецькими окупантами на роботи до Німеччини. Після того родичі так і не змогли дізнатися: де він і що з ним? Усі ці роки родина поминала його у церкві як померлого, а він приїхав одного дня до Дзвинячки живий і здоровий…

Тільки мама вірила, що син живий

Два брати – Федір і Степан Медведі зустрілися вперше після довгих сімдесяти років розлуки у рідному селі Дзвинячці на Борщівщині. Федір Медвідь, який мешкає в Англії, вісімнадцятирічним юнаком був примусово вивезений німецькими окупантами на роботи до Німеччини. Після того родичі так і не змогли дізнатися: де він і що з ним? Усі ці роки родина поминала його у церкві як померлого, а він приїхав одного дня до Дзвинячки живий і здоровий…

За тих сімдесят років багато води сплило. Федір Медвідь їхав із села 18-річним хлопцем,  а повернувся 88-річним дідусем. Проте дідусем його важко назвати, бо хоча і посивів, і полисів, проте виглядає набагато молодшим за свій вік, пише Золота пектораль.

Події того далекого 1943 року Федір Михайлович Медвідь пам`ятає до дрібниць. На подвір`я їхньої батьківської хати прийшли двоє німців і наказали негайно йти з ними. Федір саме порався по господарству. Не дали взяти із собою нічого, посадили в машину і повезли в невідомому напрямку. Потім, пригадує, плили до Німеччини кораблем. Там хлопець працював у місцевого господаря, який, каже, не був ні надто добрим, ні злим.

Господар мав свою копальню і в обов`язки робітника з України входило возити тачками вугілля людям. Працював по 12 годин на день шість днів у тиждень. Платив господар мало, за тижневу платню хлопець міг купити собі лише буханець хліба. Але вибору не було, терпів. До кінця війни пробув юнак у того господаря, потім переїхав до Гамбурга, працював на заготівлі лісу. А в 1947 році поїхав до Англії. Про повернення до України і мови не могло бути, там господарювали москалі, і нічого доброго тут на нього не чекало.  35 років трудився тут на фабриці, де виготовляли дротяні шнури. Одружився на англійці і замешкав у селищі Левен, що неподалік міста Беверлі. У неї було двоє дітей від першого шлюбу, а спільних вони не мали. Проте ці діти, онуки, а тепер і правнуки стали рідними для Федора Михайловича. Дружина хворіє, і от він з правнучкою Лоренс вирішив приїхати в Україну. До речі, ініціатором поїздки була саме Лоренс.

А тим часом родичі з Дзвинячки побивалися за Федором. Особливо переживала мама, бо ж хлопець був її улюбленцем. Після смерті чоловіка у 1941 році вона залишилась із чотирма синами на руках. Федір і його старший брат замінили в господарстві батька, підростало ще двоє молодших братів – Василь і Степан. Сьогодні живими із родини Медведів залишилися тільки Степан Михайлович з Дзвинячки і його брат Федір, який живе в Англії. Двоє їхніх братів уже немає серед живих.

Степан Медвідь і його дружина Анна розповідають, що їх мама Ірина завжди вірила в те, що її син Федір живий. Навіть вночі забороняла зачиняти двері, бо думала що Федір може повернутися. Молилася за нього і вдома, і в церкві. Хтозна, може ота материнська молитва і тримала його усі ці роки? На жаль, не судилося матері побачити сина. Вона померла у 1980 році. Родина робила декілька спроб розшукати брата і дядька через організацію Червоний Хрест, пошукові програми на телебаченні, але усе марно. Ото вони й припустили, що його вже немає серед живих.

- Я щороку подаю до церкви на сорокоусти за всіх померлих в родині, в тому числі – і за Федора, – каже дружина Федорового брата  Анна Медвідь. – Він був записаний у книзі померлих і ми завжди замовляли панахиди. А тут – як сніг на голову новина: Федір повернувся! Зранку прибігає сусідка і каже: «Зустрічайте гостей. Вас розшукує Степанів брат Федір». Я оніміла. Думаю: та який Федір, ми ж вважали його померлим! Може то помилка якась? Але як тільки-но він з`явився на подвір,ї, одразу побачила в ньому риси його матері і моєї свекрухи Ірини, Федір дуже подібний до неї. А як плакав мій Степан! Сімдесят років не бачив брата! Коли Федора забрали, йому було якихось десять років, ще зовсім дитина.

- Знаєте, хоч стільки років пройшло, а я брата упізнав, – зі сльозами на очах продовжує розповідь Степан Медвідь. – Так, він дуже подібний до мами, навіть має її вдачу. Боже, як ми довго шукали його, як сподівалися знайти! Про зустріч я і не мріяв, а тут – брат сам приїхав. Хоч на старості років і я, і мої діти та внуки побачимо його, все-таки рідна кров.

Родина пригощала гостей борщем, варениками із сиром, домашньою сметаною й іншими традиційними стравами. Борщ дуже сподобався правнучці Лоренс, з якою приїхав Федір Медвідь. Вона усе допитувалася, з чого його варять. А от сам пан Федір смакував борщем вперше за останні три роки. Каже, дружина-англійка не вміє його готувати, а для себе він сам не хоче, хоча знає як.

Федір Медвідь не забув української мови. І це за стільки років! Досконало вивчив англійську, але, каже, у їхньому регіоні є велика українська діаспора, тож спілкуватися є з ким. Зараз уже на пенсії.  Щомісяця держава платить йому 700 фунтів, це трохи більше ніж 1000 доларів. Але життя в Англії дороге, продукти теж, тож сильно не розкошує. Про політику пан Федір теж говорити не хоче, каже, що в нас вона дуже заплутана. А от що його найбільше неприємно вразило, так це те, що у Києві всі говорять російською, навіть у готелі, куди він  поселився . Запитує: чого так? Що тут відповісти?

Побував з братом на цвинтарі, вклонився могилі батьків, відвідав батьківське обійстя. Правда, там уже давно немає хати під солом`яною стріхою, в якій народився і виріс, але то святе місце. Федір Медвідь каже, що їхав в село і вірив, що хтось із його родичів живий. Наступного року, каже, обов`язково приїде надовше. Така ось історія однієї української сім`ї. А скільки їх є, подібних до цієї?

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!