На Тернопільщині люди жорстокіші за тварин (фото)

Про те, що на території Бучацького району в неволі утримують ведмедя, люди розповідали давно. Маленьке ведмежа росло в Язловецькому лісництві. Місцеві пригадують, що грайливого малюка дуже любили, навіть медом годували. Згодом уже величенького косолапого з Язлівця кудись забрали. З того часу минув рік…

А минулого тижняНовій Тернопільській зателефонували мешканці Золотого Потоку і розповіли, що вже тривалий час на території Золотопотіцького лісництва у клітці живе великий ведмідь. Точніше, не живе, а існує в далеко не “ведмежих” умовах: клітка мала, з неї не вичищають, тварина голодує, реве ночами, діти чи не з усього селища прибігають з булками, щоб погодувати нещасного. Батьки хвилюються, щоб, бува, яка дитина не просунула руку до тварини, бо тоді лиха не минути. Особливо мешканці селища захвилювалися, коли почули, що біля села Уторопи Косівського району на Івано-Франківщині ведмедиця напала на 55-річного грибника…

“До клітки в Золотому Потоці вільний доступ – раптом комусь заманеться випустити ведмедя”, — телефонувала схвильована жінка. Зверталися люди і до селищної ради. Отож, із селищним головою Марією Моспан вирушаємо до лісництва. Для бурого невільника Марія Климентіївна бере великий здобний калач. Без проблем знаходимо клітку – вона обладнана в одному із господарських приміщень, тільки замість дверей металеві грати з густою сіткою. Щоб добре роздивитися ведмедя, треба підійти до щілини без сітки. Стояти біля клітки не дуже приємно – видно, що від ведмедя давненько не вичищали, стоїть страшенний сморід. Поблизу клітки бачимо жінку. Вона тут працює різноробочою і доглядає за ведмедем.

Жінка не дуже охоче розповідає, але дізнаємося, що вже рік ведмідь у Золотому Потоці, взимку не спав, хоча йому кидали сіно. Клітка не чищена, бо нема кому це робити. Ця процедура дуже небезпечна – можна потрапити у ведмежі пазурі, а вони великі – кожен як палець дорослої людини. Доглядальниця запевняє, що ведмедя годує добре: “Даємо йому зранку і ввечері відро каші, тісто, молоко, хліб, траву, яблука”.

Ідемо з Марією Климентіївною до адміністрації лісництва. Застаємо керівника лісництва Павла Штимика. Марія Климентіївна повідомляє причину візиту: “Хочу з’ясувати стосовно ведмедя. Люди звертаються до селищної ради, бо хвилюються і за тварину, і за себе, і за дітей. Мені розповідали, що в клітці стіна вимурувана в одну цеглу – ведмідь добре впреться і розвалить. Та й саме утримання тут недоречне – діти дивляться на тварину в неволі та ще й в таких умовах…”
Лісничий не особливо говіркий: “Всі питання не до мене. Це не мій ведмідь. Його залишили попередники. Я тільки місяць, як прийшов на роботу. Ведмідь не на балансі лісництва. Хто і за які кошти його годує – не знаю. Знаю тільки, що його годують добре. Найближчим часом ведмедя мають кудись забрати. Куди – не знаю…”

Звісно, виникає запитання: куди все-таки заберуть ведмедя? Відвезуть до реабілітаційного центру чи вб’ють, щоб поласувати лапами ведмедя? Суп із них, до речі, є дорогим делікатесом, м’ясо теж їстівне, кігті – талісмани, потім вже жир та шкура. Крім того, ведмедів відловлюють для задоволення викривлених потреб «нових українців».

Єдине, що втішило, це запевнення лісничого, що “в нас на території відстріл заборонений”. Відтак Золотопотіцьке лісництво ми покидали з надією, що спільними зусиллями вдасться привернути увагу до нещасного звіра і його переселять в Карпати. Навіть попри те, що реабілітаційні центри не можуть прихистити всіх ведмедів-невільників, їх там набагато більше, аніж у живій природі.

На жаль, сталося інакше. Наступного ранку із Золотого Потоку повідомили, що ведмедя в клітці вже нема. Люди чули вночі шум, звуки, схожі на постріли, рев та стогін ведмедя. Знову вирушаємо з Марією Климентіївною до Золотопотіцького лісництва. Клітка порожня. Робітники демонтують грати, вигрібають гній, перемішаний з чимось червоним, схожим на кров. Запитуємо, де ведмідь? У відповідь кажуть, що… жодного ведмедя тут не було (?!). Знову йдемо до лісничого. Він каже: “Не знаю, куди подівся ведмідь. Я прийшов на роботу, то його вже не було…”

Ось і вся сумна історія. Немає ведмедя – немає проблеми. Судячи з усього, нещасну тварину, щоб не мати клопоту, просто вбили, а тепер замітають сліди, прикидаючись байдужими і дурними. Вражаюча жорстокість. Хто за це відповість?

1
2
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!