Фізособи та ФОП уже становлять 45% справ про банкрутство. Дослідження судової статистики та понад 400 клієнтських історій показує, як змінюється портрет українського боржника і чому бізнес часто звертається по допомогу вже на межі ліквідації.

Українське банкрутство змінює свого героя. За ним дедалі частіше стоїть не великий підприємець, який не впорався з бізнесом, а людина, яка втратила дохід, набрала кілька кредитів, перекривала один борг іншим — і зрештою опинилася в суді.

Станом на 1 липня 2026 року в господарських судах перебувало 6107 справ про банкрутство. Із них 2744, або 45%, припадали на фізичних осіб та ФОП, ще 3363 на юридичних осіб. Лише за перше півріччя суди відкрили 1250 нових проваджень.

Власна аналітика ЮК «Звільнимо» показує, що за типовою справою стоїть боргова спіраль: 47% клієнтів мали значну кількість мікрокредитів, ще 41% поєднували позики МФО та банківські кредити. А за ухвалами судів про відкриття проваджень медіана боргу у 2025 році — 532 тис. грн.

То як кілька тисяч гривень боргу перетворюються на сотні тисяч? Хто сьогодні найчастіше стає неплатоспроможним – і чому українці та бізнес дедалі частіше доходять до суду вже тоді, коли фінансова проблема стала критичною?

Компанія «Звільнимо» проаналізувала судову статистику, понад 278 тис. судових документів та понад 400 знеособлених клієнтських історій, щоб з'ясувати, як змінився український боржник і чи справді банкрутство стає не фіналом, а способом почати фінансове життя заново.

Від поодиноких справ до тисяч: як змінювався попит на банкрутство

Інститут неплатоспроможності фізичних осіб в Україні почав працювати у 2019 році. Перші роки ця процедура залишалася радше винятковим рішенням для людей із критичним борговим навантаженням.

За даними Верховного Суду, у 2019 році було відкрито лише 22 справи про неплатоспроможність фізичних осіб. У 2020 році – 183, у 2021-му – 496.

Після початку повномасштабного вторгнення кількість нових справ скоротилася до 374 у 2022 році. Однак уже з 2023-го динаміка змінилася:

• 575 справ – у 2023 році;
• 926 – у 2024-му;
• 1371 – у 2025-му (за даними Мін'юсту; Верховний Суд річної цифри відкритих справ за 2025 рік не публікував).

Тобто після падіння у 2022 році система перейшла до стрімкого зростання кількості процедур.

Цю тенденцію видно і за кількістю заяв, які надходять до судів. За власним аналізом ЮК «Звільнимо», у 2021 році їх було близько 1,1 тис., у 2022-му – близько 900, у 2023-му – понад 1,3 тис., у 2024-му – майже 1,7 тис., а у 2025 році – 2,6 тис.

За сім місяців 2026 року суди отримали майже 1,9 тис. нових заяв. У середньому це близько 265 заяв на місяць проти приблизно 220 у 2025 році – приріст темпу приблизно на 20%.

При цьому подання заяви ще не означає автоматичного відкриття провадження. У 2025 році понад 40% заяв суди спочатку залишали без руху через недоліки в документах, а близько третини повертали.

Це важливий нюанс: реальний попит на процедуру неплатоспроможності може бути вищим, ніж показує статистика вже відкритих справ.

Як кілька тисяч гривень перетворюються на 500 тисяч

Офіційна статистика показує кількість справ, але майже нічого не говорить про те, як саме людина доходить до суду.

Щоб побачити цей шлях, ЮК «Звільнимо» проаналізувала понад 400 знеособлених клієнтських історій.

За цією вибіркою:

• 47% клієнтів мали значну кількість мікрокредитів;
• 41% одночасно мали позики МФО та банківські кредити;
• медіана боргу за ухвалами судів про відкриття проваджень — 532 тис. грн у 2025 році (окремий підрахунок за ЄДРСР, не за цією вибіркою);
• 55% не мали майна, яке можна було б реалізувати;
• близько 75% на момент звернення перебували під тиском колекторів.
• Ці цифри показують типову траєкторію: проблема рідко починається з величезного боргу.

Спочатку це може бути кілька тисяч гривень, яких не вистачило до зарплати, на оренду, лікування чи інші термінові витрати. Потім з'являється наступний кредит – уже для погашення попереднього.

Один борг перекривається іншим. Потім ще одним.

Так формується боргова спіраль, у якій початкова сума поступово перетворюється на десятки або сотні тисяч гривень.

Саме тому медіанний борг понад 500 тис. грн важливо розглядати не як стартову суму, а як фінальну точку тривалого накопичення зобов'язань.

Водночас неплатоспроможність не означає автоматичного списання будь-яких боргів. Процедура передбачає розкриття інформації про доходи, майно та фінансовий стан людини. Суд оцінює добросовісність боржника та обставини виникнення боргів.

Йдеться про законний механізм виходу із ситуації, коли людина об'єктивно вже не може самостійно виконувати свої фінансові зобов'язання.

Війна відклала проблему – але не скасувала борги

2022 рік став переломним для ринку неплатоспроможності.

На початку повномасштабного вторгнення кількість нових справ знизилася. Людям було не до судів: мільйони українців залишали свої домівки, втрачали роботу та доходи. Бізнес евакуювався, зупиняв виробництво, втрачав клієнтів, працівників і активи.

Але фінансові зобов'язання при цьому залишалися.

Для підприємців це означало необхідність обслуговувати кредити навіть після втрати частини бізнесу. Для фізичних осіб — продовжувати виплати після втрати роботи, житла чи основного джерела доходу.

Тому нинішнє зростання кількості процедур можна розглядати і як відкладений ефект фінансових потрясінь 2022–2024 років.

Між першою прострочкою та зверненням до суду часто проходить тривалий час. Людина спочатку скорочує витрати, позичає гроші, бере новий кредит, домовляється з кредиторами. І лише коли ці способи перестають працювати, розглядає процедуру неплатоспроможності.

Водночас пояснювати всі випадки банкрутства лише війною було б неправильно. На боргове навантаження впливають втрата роботи, надмірне кредитування, мікропозики, проблеми зі здоров'ям, сімейні обставини та інші фактори.

Війна стала каталізатором для багатьох таких історій, але сама боргова проблема зазвичай формується поступово.

Де найбільше боржників

Зростання кількості процедур відбувається по всій Україні, але регіони демонструють різну активність.

За даними Опендатабот, у першому півріччі 2025 року серед регіонів із найбільшою кількістю визнаних банкрутами фізичних осіб були Київ, Одеська та Київська області.

Водночас власний аналіз судового корпусу ЮК «Звільнимо» за кількістю нових заяв фізичних осіб у 2025 році показує таку картину:

• Київ — 330;
• Дніпропетровська область — 277;
• Київська область — 250;
• Одеська область — 187;
• Харківська область — 150.

За січень–липень 2026 року:

• Київ — 219;
• Дніпропетровська область — 190;
• Київська область — 137;
• Одеська область — 135;
• Харківська область — 124.

Ці цифри важливо читати саме як аналіз судових заяв, а не як рейтинг фінансового стану регіонів.

Львівщина: борги рухаються разом із людьми

Львівська область також демонструє помітне зростання активності у справах фізичних осіб.

Кількість нових заяв до Господарського суду Львівської області зросла з 65 у 2023 році до 85 у 2024-му та 124 у 2025-му. За сім місяців 2026 року вже зареєстровано 87 таких заяв.

Кількість судових рішень у справах фізичних осіб становила 1513 у 2025 році проти 1033 у 2024-му. За сім місяців 2026 року – уже 1463.

Одна з можливих причин такої динаміки — масштабна внутрішня міграція після початку повномасштабної війни. Втім, за нашими даними Львівщина зростає в темпі країни, а не швидше за неї: у 2025 році кількість заяв по Україні зросла на 60%, по Львівщині — на 46%.

Разом із людьми змінювалося їхнє місце проживання, робота та бізнес, але кредитні зобов'язання при цьому залишалися. Частина людей втратила доступ до житла або бізнесу на окупованих територіях, але продовжила мати фінансові зобов'язання перед банками та іншими кредиторами.

Тому зростання кількості справ у західних регіонах частково може бути пов'язане з переміщенням людей і бізнесу разом із їхніми борговими зобов'язаннями.

Якщо у фізичної особи головним питанням часто стає боргова спіраль, то для бізнесу критичним є інше – момент звернення по допомогу.

Станом на липень 2026 року 76% справ про банкрутство юридичних осіб перебували у процедурі ліквідації. Ще 19% – у процедурі розпорядження майном і лише 5% – у санації. У фізичних осіб структура інша: 88% перебувають у процедурі реструктуризації боргів і 12% – у процедурі погашення боргів.

Ця структура показує, що значна частина компаній приходить до процедури вже тоді, коли фінансові проблеми стали системними.

Але банкрутство не обов'язково має бути кінцевою точкою.

Якщо компанія ще має клієнтів, активи, замовлення та життєздатну бізнес-модель, реструктуризація боргів може дати їй шанс продовжити роботу.

Проблема в тому, що український бізнес поки що часто реагує на кризу тоді, коли простір для маневру вже мінімальний.

9 проти 3363: чому бізнес майже не використовує превентивну реструктуризацію

З 1 січня 2025 року в Україні діє механізм превентивної реструктуризації.

Його головна відмінність від класичного банкрутства – момент застосування. Компанія може спробувати перебудувати свої зобов'язання ще до того, як фактично стане неплатоспроможною.

Це означає, що бізнес отримує шанс домовитися з кредиторами, змінити графік виплат і зберегти операційну діяльність, поки компанія ще має перспективу. Однак поки що цей механізм майже не використовується.

Станом на липень 2026 року у цій процедурі перебували лише 9 підприємств, а ще 6 мали затверджені плани реструктуризації.

Для порівняння, загальна кількість справ про банкрутство в господарських судах становила 6107, з них 3363 – щодо юридичних осіб, яким ця процедура і адресована.

9 проти 3363 юридичних осіб у банкрутстві – це, мабуть, одна з найпоказовіших цифр української системи неплатоспроможності.

Вона показує, що бізнес поки значно частіше звертається до суду вже після того, як проблема стала критичною, ніж намагається запобігти неплатоспроможності заздалегідь.

Чи працює банкрутство як фінансовий перезапуск

Для фізичних осіб процедура неплатоспроможності передбачає кілька етапів. Спочатку суд може затвердити план реструктуризації боргів. Якщо домовитися про реалістичний графік погашення неможливо, процедура може перейти до погашення боргів за рахунок майна.

За власним аналізом ЮК «Звільнимо», у 2024 році суди затвердили 358 планів реструктуризації боргів фізичних осіб, у 2025-му – 652, а за перші сім місяців 2026 року – вже 593.

У 2025 році 329 людей дійшли до фінального етапу процедури — звільнення від боргів. За сім місяців 2026 року — 240.

Це означає, що процедура поступово перестає бути лише теоретичною можливістю, передбаченою законом. Для частини людей вона стає способом завершити багаторічну боргову історію та повернутися до нормального фінансового життя.

Водночас банкрутство не варто сприймати як простий спосіб «списати кредити». Це судова процедура з чіткими вимогами до поведінки боржника, його майна, доходів та інформації про фінансовий стан.

Її сенс – не уникнути відповідальності за борги, а дати людині законний механізм виходу із ситуації, коли виконати всі зобов'язання в повному обсязі вона вже об'єктивно не може.

Український боржник-2026: що змінилося

За сім років роботи інституту неплатоспроможності в Україні змінився не лише масштаб процедур, а й сам портрет боржника.

Серед фізичних осіб дедалі частіше бачимо людей, які опинилися у борговій спіралі через поєднання мікрокредитів, банківських позик та втрати доходу.

Для бізнесу ключовою проблемою залишається запізніла реакція: компанії часто звертаються до процедури тоді, коли фінансова криза вже перейшла в стадію, де ліквідація стає найімовірнішим сценарієм.

Водночас поява превентивної реструктуризації створює іншу модель — працювати з проблемою ще до того, як вона стане неплатоспроможністю.

Тому наступним етапом розвитку системи має стати не просто збільшення кількості банкрутств. Важливішим показником може стати те, скільком людям і компаніям вдасться вчасно зупинити боргову спіраль – і не дійти до банкрутства взагалі.