Кому насправді належить історичний будинок у Тернополі, який хочуть розвалити

Старий будинок на вул. Крушельницької,55 бачать сотні тернополян щодня. Водночас мало хто знає, що ця кам'яниця до Другої світової належала активному священику Тимотею Сембаю.

“Сембай Тимофій, отець-катехит греко-католицький, Сінкєвича, 55”, - таку скупу інформацію знаходимо в “Адресній книзі” на 1935/36 роки.

Цей священик призабутий у нашому місті. Більше того, сам будинок не має статусу пам'ятки і його неодноразово хотіли замінити на сучасну багатоповерхівку. Дім рятує те, що його літні мешканці не бажають виселятися.

Родичі — у Львові та Америці

- Ми 41 рік тут. Поселилися у 1973-му, і вже тоді нам говорили, що будинок аварійний і вселяємося тимчасово, - розповідає 20 хвилин мешканка кам'яниці на Крушельницької, 55 Ярослава Сорока. - Але, дякувати Богу, живемо...

Пані Ярослава та її чоловік отримали помешкання, адже працювали на м'ясокомбінаті і стояли у черзі на квартиру. Але тимчасове житло стало постійним. Його приватизували вже за часів незалежності.

- Вікна та інтер'єри ми не змінювали. Все залишилося, як було, - продовжує пані Сорока.

Більше того, теперішні жильці ще з 70-х знають, що до війни за цією адресою жив священик.

- Нашу доньку тоді приходив хрестити отець Коваль. Тоді ще було заборонено хрестити дітей, тож це робили таємно, - каже пані Ярослава. - То отець сказав: “Я добре знаю ту хату. Тут колись жив священик”.

А приблизно п'ять років тому на Крушельницької навідувався гість з Америки зі своїм львівським родичем — нащадком отця Тимотея.

- Це був чоловік років 50-60. Казав, що просто хоче побачити, де жив отець, - пригадує тернополянка.

Отець був патріотом

Більше пані Ярослава та її родина про довоєнного священика не знають. Одначе білі плями з біографії отця-катехита ліквідовує діаспорна література.

“Народився 14 листопада 1884 р. в незаможній селянській родині в Городилові біля Підгорець Золочівського повіту. Закінчивши гімназію в Золочеві, вибрав теологічні студії і закінчив їх 1909 р. Одружився з Катериною Безпалько, і митрополит Шептицький висвятив його на священика, - читаємо у третьому томі альманаху “Шляхами Золотого Поділля”. - Був сотрудником і катехитом народних шкіл у Тернополі. З постанням української державности включився у працю всіх громадських установ. Відбирав присягу на вірність українській державі і як військовий капелян УГА виголошував проповіді до новобранців.”

Після Першої світової отець Тимотей працював катехитом у школах та гімназіях, викладав в учительській семінарії, торговельній школі, а за перших совітів — у 10-річній школі.

“Був духовником організованої в 1920 р. Марійської Дружини пань при Середній церкві, організував богословсько-наукові доповіді — “Академічні Вечори”, на які запрошував відомих проповідників і вчених, як о. Г. Костельник, о. І. Іщак, о. І. Назарко. проф. М. Чубатий та ін. Також був членом управи “Української Бурси” і “Захоронки” і членом міської управи Тернополя”, - йдеться у “Шляхами Золотого Поділля”.

Духівник, як подають джерела, був великим патріотом. Він обстоював права українських учнів перед польською адміністрацією, а також виступав на патріотичних подіях. Одна така акція відбулася 2 листопада 1928 року на Микулинецькому кладовищі з нагодир 10-річчя Листопадового зриву.

“Антипольську проповідь виголосив о. Тимотей Сембай. Мітинг закінчився співом Національного гімну “Ще не вмерла Україна”. Поліція розігнала демонстрацію і не дозволила похід через місто”, - подає Ігор Дуда у книзі “Тернопіль. 1540-1944. Історико-краєзнавча хроніка”.

Як пише Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”, отець Тимотей був учасником “Українського товариства допомоги інвалідам”.

“Ця благодійна організація мала виразний національно-патріотичний характер, — оскільки опікувалась у першу чергу воєнними інвалідами, — й об'єднала у своїх рядах як українську інтелігенцію, так і національно свідомих ремісників і рільників”, - подає пані Бойцун.

Також священик у 30-х очолював “Жіночий інститут ім. княгині Ярославни” - організацію для жінок. Він же у 30-х працював заступником голови товариства “Український католицький союз” у Тернополі. Якщо жіночий інститут діяв в “Українбанку” - будинку з надбудованим поверхом справа від сучасного пам'ятника Стецькові, то союз — у парафіяльному будинку на місці агробіржі, що на вул. Острозького.

Але пов'язана доля отця не тільки з Тернополем. Адже він також служив у неділі в церкві святого Івана Хрестителя, що в Гаях Великих. У 1944-му священик переїхав до родичів у Сянок. Але там йому дуже погроджували польські підпільники. Відтак повернувся до Львова, де помер 2 березня 1963 року. Рідні перевезли тіло покійного до родинного гробівця у Тернополі - на Микулинецькому кладовищі.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!