Загиблий у Києві Герой з Тернопільщини їхав на Майдан без копійки, автостопом

Тернопільський герой Небесної сотні - Олександр Капінос. Героям -Слава! Незламний Кремінь-живий, він житиме у наших серцях… Тривога, біль та жалоба – усе це в одну мить змішалось, коли у телефонній слухавці мого мобільника почув ніжний і водночас змішаний з гіркотою голос дівчини . – Мене звати Оленка. Ваш номер знайшла у Сашковому телефоні, у “журналі дзвінків” побачила ім’я і зателефонувала.

- Слухаю вас, – відповів я, передчуваючи якусь біду. – Я… дівчина Сашка Капіноса, ви його знали?

- Так ,чудова людина, справжній козак. Ми про нього не раз писали у Кременецькій районній газеті «Діалог», спілкувались буквально днів два тому. А де він, чому сам не зателефонував?

- …Його немає, він загинув, помер у шпиталі після тяжкого поранення…

Ця звістка підтягнула до горла комок, я нічого не міг сказати. Спробував її якось заспокоїти, а згодом, оговтавшись, витиснув із себе: – Тримайтеся, ми всі вас чекаємо…

…Вона познайомилась з ним на Майдані. Цей острів Свободи і Справедливості поєднав їхні душі, бо саме тут вони відчували себе щасливими. Саме тут, де холодно і голодно, де свистять кулі, де за кожним із них чатувала страшна небезпека. За барикадами – чорна сотня, навколо їдючий дим ,вибухи, кров… Але на Майдані вони були вільними людьми, без тієї тиранії за барикадами, без свавілля і лукавства, без підлості і запроданства. Ось тут, на барикадах, за крок до смерті, вони по справжньому покохали один одного, бо душі їхні поєднались у єдиному пориві до Волі, до справедливості, до омріяної України, де пануватиме любов…

Ох, як вони хотіли потрапити туди разом, в омріяну країну без тирана! За це ладні були віддати усе і разом іти до Перемоги. У її серце і душу запала Сашкова жива іскорка, яка горіла в його очах, додавала усім, з ким він спілкувався, оптимізму і віри у Перемогу. До того дня вони мріяли прийти разом, дали один одному слово і вже планували побратись. Та не судилось, пише газета Свобода .

На барикадах, поблизу Будинку профспілок “беркутівська” граната потрапила прямо у Сашка. Це сталось 19 лютого, ще напередодні “кривавого” четверга. До лікарів його доставили ще живим, хірурги намагались врятувати його життя, зробили все можливе, що можна було в тих умовах. Та на ранок невблаганна смерть забрала його у свої обійми. Назавжди. Серце Героя зупинилось.

Звістка про смерть Сашка Капіноса приголомшила усіх краян, і не лише тих, хто його знав особисто. Туга і скорбота охопила кожного українця. У березні – 10 числа- йому б виповнилося 30, молодим він поклав своє життя на вівтар України заради світлого майбуття нашого народу. Не доспівав він своїх пісень, не докохав, не встиг одружитись…

Він завжди прагнув до всього доброго, світлого, прекрасного… Ще зі шкільних років відзначався щирістю і готовністю прийти на допомогу, організованістю і сумлінням. У 2001 році він із “золотою медаллю” закінчив Дунаївську загальноосвітню школу, що на Кременеччині, вищу освіту здобув у Львівському лісотехнічному інституті, займався фермерством. У вільну хвилину співав козацьких пісень, грав на струнних музичних інструментах. Завжди був невгамовним організатором різних свят, конкурсів для місцевих селян: “Купальські ночі”, “Українські вечорниці”, спортивні змагання та козацькі забави – усе це він проводив для своїх краян, які щоразу приїздили з навколишніх сіл та міст, із сусідніх районів та областей.

Разом із друзями їздив на Запоріжжя відроджувати Хортицю, трудився там на різних ділянках історичної будови. А коли місцеві прислужники бандитського режиму -регіонали намагались просунути ідею підприємства “Світ соломи” щодо будівництва виробничого комплексу зі шкідливими викидами в атмосферу, Сашко Капінос першим став на захист інтересів селян. Тоді місцевих жителів обурив той факт, що осторонь обговорення такого життєво важливого питання залишалась районна влада, більше того її позиція зводилась до відстоювання бізнес-інтересів, а не волевиявлення громади. Відтак протести селян вилились у справжню квітневу революцію 2012 року з пікетами Кременецької райради та держадміністрації.

А після того, як нардепи-регіонали прийняли так званий “закон про мови”, Сашко вже наступного дня подався на мовний Майдан до Києва. Їхав тоді без копійки грошей, автостопом. І хоча раніше не пробував голодувати, під час цієї акції протесту витримав 12 днів, голодуючи за рідну мову. “Я знав, чому сюди їду. Кудись іти чи їхати і повертатись без перемоги мені вже просто набридло…”, – так говорив Сашко ще у липні 2012 року. Ці його слова стали пророчими. Тепер він повернувся додому з Перемогою. Він – живий, він серед нас, бо герої не вмирають, вони живуть вічно, у наших серцях, думках, діях та помислах…

Він залишився тим незламним Кременем, як його називали побратими з Волинської сотні. Кремінь повернувся до Кременця переможцем-незламним, міцним, вічним, як оте вічне прагнення нашого народу до Волі Святої! І тепер уже нашим спільним завданням є розбудова нової, омріяної України. Це ми маємо зробити разом заради тих, хто поклав свої голови у борні з бандитським режимом, заради майбутнього прийдешніх поколінь.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!