Тернополянин Ярослав Омелян - митець, громадянин, патріот (продовження)

Продовження (поч. -  http://www.0352.com.ua/article/52304 )

- Доля нашої країни, рідного народу хвилювала Вас завжди: в часи перебудови Ви опинилися у вирі громадсько-політичної діяльності, були делегатом І і ІІ  з’їзду Народного Руху у м. Київ…

- Мене непокоїть і те, що коїться зараз в Україні: чому немає єдності, чому у парламенті – «тушки», запроданці…

- У Ваших картинах чимало історичних сюжетів. А художню літературу, вочевидь, також любите історичну?

- Не можу сказати, що у мене є улюблені книги, але справді цікаво пізнавати минувшину через художнє слово. Ось на цій полиці – більше 50 книг, присвячений Шевченку… Вважаю його пророком українського народу, Шевченкові твори надихають мене.

- А щодо Ваших музичних уподобань?

- Я люблю різну музику. Покривджені ті люди, які не люблять музику. Не обов’язково мати слух, не обов’язково розуміти, але потрібно знати, що тобі до душі. Так само, як і картини, одна композиція не може подобатися усім, але не любити музику не можна.

Ярослав Максимович запрошує відвідати свою творчу майстерню, а між тим розповідає історію картин, які прикрашають його домівку: автопортрет замолоду, мінітюра Олени Кульчицької, портрет мами, вигляд рідної хати у Мшані (село нині Городоцького району Львівської області, де 1 січня 1929 року народився пан Ярослав), обличчя батька, краєвиди Петрикова, сутінковий Тернопіль…

Художник показує ікону Богоматері: «Цей образ був зі мною все життя. Колись, йдучи зі ставу увечері додому, побачив пломеніючу вербу. Подумав, що хтось підпалив її, але, підійшовши ближче, переконався, що верба не горить, а світиться. Для мене, семирічного хлопця, це було дивним. З обережністю торкаюся верби – не пече. Відламую шматок трухлявої кори, ховаю цей холодний “вогник” за пазуху – і бігом додому. У хатині свій “світильник” повісив перед образом Божої Матері як лампадку. За це мама, можливо, вперше житті похвалила мене. А коли у 1950 році нас з матір’ю Марією Іванівною вивозили у Сибір, то з собою узяли лише клуночки та цю ікону».

А далі в його житті були епізоди, які неможливо стерти зі скрижалей пам’яті: неприступна в’язниця у Львові, холодні вагони-товарняки, конвоїри, табір в Усолля-Сибірському, екзекуційний карцер, незабутня “подорож” у тюрмі-баржі по Ангарі, Єнісею, Лені, Вітиму і, нарешті, поселення під іронічно-знущальною назвою Мама Бодайбінського району Іркутської області. В ув’язненні доводилося працювати вантажником, тесляром, столяром, автозаправником, коноводом, землекопом, водовозом, водієм, мотористом катера…

- Але прагнення малювати не залишало Вас?

- Спроби взяти до рук олівець та папір закінчувалися трагічно. Ще у львівській в’язниці у мене відібрали альбом із замальовками арештованих, побили за це. А у таборі якось у вільну хвилину я пішов до лісу і змальовував берег річки – вирішили, що я розвідую місцевість! Тоді була «шпіономанія»: сибіряки, які ловили лагерників-утікачів отримували місячну відпустку. Так що велося справжнє полювання. Людей нацьковували одне на одного.

Арешт чимало змінив у житті Ярослава Максимовича. Однак в ті роки він познайомився з майбутньою дружиною Любов’ю Дакурою... Заборона повертатися із Сибіру в рідну область пов’язала долю художника із Тернополем.

- Серед Ваших полотен – чимало пейзажів, зокрема Тернополя. Який куточок у місті став для Вас найулюбленішим?

- Тернопільське озеро. Я милуюся ним щоразу, коли приходжу та повертаюся з роботи. Взагалі, я люблю зображувати одну й ту ж місцину у різні пори дня та року. Саме так помічаєш всю палітру відтінків, це дозволяє по-новому подивитися на знайомі речі.

- Яка картина ще тільки у Ваших планах?

- О, таких ще дуже багато! Хоча в у такому віці швидше втомлюєшся, та й зір вже не той, збираюся малювати доки стане сил. Художник творить до самої смерті.

- Незважаючи на гідний шани вік – 82 роки – пан Ярослав виглядає молодо, зберігає енергію і завзяття.

- Напевне, це допомагають мені мої колишні чотири роки занять йогою! – каже художник.

- Ви – учасник7 міжнародних виставок, що проходили в Болгарії, Росії, Італії, Польщі, Україні, до 20 всеукраїнських (Київ, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль), загальних (Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль) десяток персональних (Тернопіль, Львів, Бережани, Збараж, Кременець), 12 збірних (Тернопіль, Львів та інші міста України й закордону в т. ч. США). Де останнім часом можна було побачити Ваші роботи?

- У січні у художньому музеї експонувалася виставка екслібрісів та рисунків, а 22 лютого у виставковому залі Бережанського краєзнавчого музею з нагоди Шевченківських днів відбулося відкриття виставки живопису й графіки «Палітра любові і краси», приурочена вона вшануванню славного Кобзаря та 70-річчю відходу у вічність Богдана Лепкого.

Ми щиро дякуємо Ярославу Максимовичу за розмову, бажаємо йому нових цікавих сюжетів, свіжих барв, щасливих, довгих, плідних творчих літ!

Вишивка прабабусі Я.О.Омеляна

«Цей образ був зі мною все життя..."

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!