Страхіття у школі та в пам’яті

Страшне коїлося минулого тижня в одній зі шкіл обласного центру. Нагадувало кадри з високобюджетного бойовика. Не пощастило, і  я перебувала в той час на місці події, сцени якої надовго закарбуються в пам’яті. Тому що забути той страх в дитячих очах може тільки безсердечна людина, а коїти таке - лише той у кого не залишилося нічого святого.

Під час уроків, приблизно об 11 годині, тобто в час , коли навчальний процес йшов повним ходом, в заклад увійшли  2 мужчин. На прохання вахтера  повідомити , хто вони і з якою метою прийшли, грубо відповіли і побігли коридорами, попрямували до кабінету директора, забігали в навчальні класи. У них в руках були телефони і лунала одна фраза: "Ти де?". Незнайомців ставало все більше. Позбиралося багато дітей, яких від нерозуміння ситуації опановувала паніка. Хтось кричав, що бомба, а хтось , що у підвалі б’ють вчителів, хтось з персоналу: "Ловіть їх". Незнайомці продовжували бігати, кричати в телефони, розкидати дітей та учителів, нецензурно висловлючатися, показувати свою зухвалість і силу б’ючи кулаками стіни. Декілька дітей отримали фізичні травми, в деяких була істерика.

Закінчилося все десь о 14 годині, коли двох працівників школи забрала міліція. Потім  в різних інтернет – ресурсах з’явилися статті про вимагання хабара. Статті анонімні , не підписані , не вказане джерело інформації. Ставши очевидцем події, проаналізувавши те,  що відбувалося, статті і коментарі стає зрозумілим, що це підстава, добре спланована акція.  Цікаво, кому це вигідно, для чого?  Хотіли зробити сенсацію, заплямувати чиєсь ім’я? А що зробили?  Показали дітям ще одне кіно, травмували їхню ще не сформовану психіку.   Вкотре показали і довели їм, що у світі немає справедливості. Може, хватить? Може,  забудемо про наші амбіції, задумаємось і зупинимось. Тому що все можна зрозуміти і пояснити, але не тоді, коли йдеться про дітей, ми не на війні і такі  методи неприпустимі!