Загальна кiлькiсть безробiтних українців - 8,3 млн. осiб?

Україна провалила десятирiчну державну програму пододання бiдностi, яка дiяла з 2001 по 2011 рiк. За цей час ми доборолися зi злиднями до того, що 26,4% українцiв опинилися за межею бiдностi. В 11 регiонах її рiвень не те що не зменшився, а зрiс - у деяких навiть перевищує 40%. Це офiцiйна iнформацiя Рахункової палати.

Чому за десять рокiв Україна не вирiшила цiєї ганебної проблеми, а лише  її поглибила? Про це "Експрес" розмовляв з директором Центру ринкових реформ Володимиром Лановим, головою Нацiонального форуму профспiлок України Мирославом Якiбчуком та експертом Мiжнародного центру соцiально-економiчного прогнозування Валентиною Кокiною.

- Панство, що вважається межею бiдностi за критерiями Свiтового банку?  

В. Кокiна: -- Це можливiсть витрачати на день не бiльш як 1 долар 25 центiв (тобто, якщо ти живеш в Українi, то це 10 гривень на день, а на мiсяць - 300 - 310).

Однак в Українi прийнято вважати бiдними людей, якi мають дохiд на мiсяць, менший за прожитковий мiнiмум для тих, що не працюють, - тепер це 764 гривнi.

- У яких регiонах України чи не кожен другий - за межею бiдностi?

В. Кокiна: - Це Волинська, Кiровоградська, Сумська та Херсонська
областi, де за межею бiдностi живе понад 40% населення. Особливiсть останнього десятирiччя в тому, що в Українi вiдбулося дуже рiзке розшарування регiонiв.

В. Лановий: - Якщо до 2001 року, тобто до початку програми, спiввiдношення мiнiмального та максимального значень валового
регiонального продукту на одну особу становило 2,7 раза, то тепер це вже близько 7 разiв. Уряд похваляється, що промислове виробництво в нас почало торiк зростати. Так, але в рядi областей воно далi скорочувалося, зокрема в Чернiвецькiй - на понад 22%. Тобто, це розмежування ще бiльше поглиблюється й говорить про те, держава не займається полiтикою економiчного вирiвнювання регiонiв.

М. Якiбчук: -- Iстотно рiзняться й показники середньої заробiтної плати. Наприклад, мiж Тернопiльською областю i Києвом у 2,15 раза, а порiвняно з багатими регiонами -- майже вдвiчi. До речi, у дев'ятьох регiонах 10 - 13% працiвникiв отримують менше вiд офiцiйного прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, а це 911 гривень. Якщо ж говорити про реальний стан справ, то  за межею бiдностi опинився навiть кожен другий працюючий. А що вже казати про безробiтних...

- До речi, про безробiття. Яке воно насправдi в Українi, бо офiцiйнiй статистицi щось мало вiриться?

В. Кокiна: - Якщо одним словом, то - катастрофiчне. Навiть зареєстроване щомiсяця зростає - i вже бiльш нiж торiк - на 17%. Але проблема України в тому, що в нас дуже велике приховане безробiття - в кiлька разiв бiльше навiть вiд тiєї цифри, яка обчислюється за методологiєю Мiжнародної органiзацiї працi.

М. Якiбчук: - Загальна кiлькiсть безробiтних становить 8,3 млн. осiб. Як бачите, фактичний показник учетверо перевищує рiвень безробiття за методологiєю МОП i в 23 рази - рiвень зареєстрованого безробiття. Фактично третина працездатного населення України сьогоднi не має повноцiнної роботи. То як тут не бути бiдним? Наприклад, у Хмельницькiй областi на 10 вакансiй претендує 293 особи, у Черкаськiй - 259, у Вiнницькiй - 139...

- Що ж робити? Який вихiд iз бiдностi бачите ви?

В. Лановий: - Тут не треба вигадувати рецептiв. Їх два - робота й гiдна оплата працi. А що ми маємо натомiсть? Так, зарплатня на кiлька гривень у мiсяць зростає. Але в структурi доходiв її частка знижується. Якщо до кризи було понад 43%, то тепер  40%.  А що решта? Соцiальнi допомоги, якi чи не в єдинiй державi свiту - Українi виплачуються навiть тим, хто працює. Бо вони не можуть заробити собi на нормальне життя.

I ще один рецепт - подолання разючих диспропорцiй в економiчному
розвитку регiонiв. Сьогоднi загальний обсяг капiталовкладень на одну особу в десяти областях України менший, анiж у середньому по країнi та в Києвi, вiдповiдно, у два та в п'ять разiв. Полiпшити ситуацiю можна як залученням iноземних iнвестицiй, бо на свої надiї мало, так i використанням потенцiалу мiсцевого малого бiзнесу.

М. Якiбчук: - Україна не лише полiтично, але й економiчно подiлилася навпiл: понад 75% iноземних iнвестицiй припадає на 8 iз 27 регiонiв. Якщо загалом по країнi в розрахунку на одного жителя маємо по $1 тис. iнвестицiй, то у Києвi - 8 тисяч, Днiпропетровськiй областi - понад 2 тисячi. А в тих десяти-одинадцяти упослiджених областях - менш нiж $200.

В. Лановий: - Потенцiйним резервом у подоланнi безробiття мiг би
стати малий бiзнес. Адже в слабших регiонах вiн - основний абсорбент робочої сили й джерело доходiв. Наприклад, у Чернiвецькiй областi частка зайнятих у малому бiзнесi становить майже 40%. Однак пiсля такого наступу на спрощенцiв можна очiкувати лише одного - що цей абсорбент стане продуцентом безробiтних.

- Нещодавно в Пiвнiчнiй Кореї розстрiляли мiнiстра фiнансiв за те, що народ збiднiв через рiзке пiдвищення цiн у країнi. А в нас хоч когось покартають за провал державної програми подолання бiдностi?

В. Кокiна: - За це мали б вiдповiсти уряди, якi були протягом десяти рокiв при владi -- кожен за свiй перiод урядування. I вiдповiсти не лише за те, що програму не виконано, а за те, що бiднiсть у країнi за цей час ще й поглибилася. Починали в 2001 роцi з 13 чи 14% людей поза межею бiдностi, а на фiнiшi маємо понад 26%. Оце так попрацювали! Але ми навiть не почули звiту про виконання державної програми, так, начебто її й не було.