Перевірено на собі: Як ми їздили автостопом по Тернопільській області

Пригоди, нові знайомства, адреналін – саме так можна описати поїздки автостопом. Журналіст 0352 вирішив перевірити, як працює цей засіб пересування на Тернопільщині.

Першим пунктом нашого призначення став Збараж – містечко у 20-ти кілометрах від обласного центру. Виїжджаємо на виїзд з Тернополя у напрямку Кременеця. Шукаємо місце, де водіям зручно зупинятися. Починаємо – ставимо перед собою рюкзак та виставляємо руку зі знаком «клас» (всесвітній знак автостоперів). Вже за 5 хвилин гальмує легковик з молодою парою, але нам не по дорозі. Згодом до нас приєднується хлопець років з 25. Звуть його Сергій.

– Їду до Байківців, у мене там підробітка – треба викопати траншею, – розказує він. – Автобус ще не скоро буде.

Проходить 10 хвилин і хлопець «здається», вирішивши йти пішки. Нам фортить і згодом нас підбирає авто. Водій Віталій Володимирович їде на завод, але почувши, що мета нашої мандрівки замок, вирішує підвезти прямо до головної цікавинки Збаражу.

– Окрім замку раджу ще подивитися на парк і зайти пообідати у місцевий заклад, – пояснив водій.

Піймати назад попутку виявилося ще простіше. Підняли руку і вже зупинила друга машина. За кермом був чоловік Петро, по дорозі ми обговорили з ним кілька тем, адже головна вигода в автостопі для водія – спілкування та можливість виговоритися.

– Ось я збудував гарний будинок для родини, гадав, що будемо усі разом жити. Але син переїхав до Києва, де і працює, а донька зараз у Штатах, – ділиться наболілим водій.

Врешті-решт, до Тернополя доїхали ми швидше та цікавіше, ніж маршруткою, при цьому дізнавшись про життєві історії мешканців області.

Другим пунктом нашого призначення став Підволочиськ. Нас було двоє: хлопець та дівчина. Фургончик з київськими номерами зупинив просто моментально. Водій на ім’я Олександр говорив російською і був з Вінниці.

– Еду со Львова в Винницу. Дорога занимает порядка 4-6 часов, все зависит от пробок, – пояснює він.

Говорили здебільшого про політику, обговорювали Петра Порошенка, адже його ім’я пов’язують саме з Вінницею.

Олександр швидко їхав і до Підволочиська дісталися трохи більше ніж за півгодини.

Погулявши по селищу та з’їздивши до хмельницького Волочиська, повертаємо назад. Пройшовши до виїзду з селища, ловимо машини. Гальмує мікроавтобус.

– Ми до Скалату, якщо хочете – сідайте! – каже водій. Дякуємо, але це не наш напрямок.

За ним зупиняє другий бусик. Водій на ім’я Веніамін каже, що повезе нас за гроші, кажемо, що ми автостопери, вже збираємося закривати двері, але водій вирішує підвезти нас безкоштовно. Розмова з шофером не особливо точилася. По дорозі Веніамін підбирає ще двох чоловіків, яких підвозить за 10 гривень.

Останньою у нашому списку з автостопу стала поїздка до Скалату, що за 30 кілометрів від Тернополя. Точку для спину машин обрали на трасі за Збаразьким поворотом у бік Хмельницького. Прямо за кільцем стояв натовп людей, які їхали на попутках за гроші. Знаючи правило автоспину, що водії не зупиняють стоперам на зупинках, мовляв, користуйтеся маршруткою, проходимо далі вздовж траси до зони відпочинку водіїв на окремій смузі. Дістаємо табличку з написом «Скалат» і починаємо…

Чекаю не більше 5 хвилин. За кермом водій Степан, який з батьком їхав до ринку. Чоловік працює рятувальником.

– Я у саме місто не заїжджаю, – каже він.

– Та не проблема і так вам вдячний за те, що підвезли! – відповідаємо ми.

Оглянувши замок і костел, їдемо назад до Тернополя. Довго не стояли – попутка швидко зупинилася. Водій на ім’я Сергій розповідав про те, як служив у Німеччині, затонули і одвічну тему про політику…

Як бачимо, подорожувати автостопом у Тернопільській області можна. Єдине, на що слід зауважити, це те, що це не просто безкоштовний засіб пересування, а пригоди і своєрідна свобода. Ви даєте водіям спілкування і можливість не нудьгувати у дорозі, а взамін вас підвозять. Хоча сувенір у вигляді магніту чи пачки сигарет для водіїв аж ніяк не буде зайвим!

Поради початківцям

Шукайте зручне місце (у темний час – з освітленням) для того, щоб машинам можна було зручно зупинитися
Якщо на дорозі кілька напрямків – майте з собою табличку з вказуванням вашого пункту призначення
Подбайте про безпеку. Якщо ви відчуваєте щось недобре при розмові з водієм до посадки – не сідайте до машини, вигадайте щось. Інтуїція часом допомагає.
Беріть з собою сувеніри для водіїв, як кажуть: Дрібниця, але приємно
Усіляко допомагайте водієві (в орієнтуванні на дорозі і навіть штовхати машину)
Випромінюйте позитив та посмішку. При стопі дивіться водіям в очі, не нервуйте, що вам не зупиняють, а просто насолоджуйтесь процесом і все буде гаразд!