«Сиділа з Царьовим за однією партою та… хочу, щоб його посадили»: державний злочинець Олег Царьов вчився у… тернопільській школі

“Мені не хочеться вірити, що він така ж скотина, як всі решта, хто зрадив Україну. Я з ним вчилася п’ять років і ніколи не могла б подумати про нього таке, — зізнається пані Оксана. — Не знаю, як життя повернулося і ким він став, та, вочевидь, вчинки говорять про людину найкрасномовніше…”

У 1987 році тернополянка Оксана Даниленко (для публікації жінка вирішила змінити своє ім’я, — авт.) закінчила Тернопільську середню школу № 10. Їхній клас, як згадує, був дуже дружним. Його осердям стала компанія із 11-ти учнів, як кажуть, найлегших на підйом: саме вони з подання класного керівника Римми Іванівни Протасевич захищали честь класу та школи на олімпіадах, спортивних, військових та туристичних змаганнях, а поза школою разом не раз їздили за місто на відпочинок та у мандрівки з ночівлею у наметах і піснями з гітарою довкола вогнища. Тоді ніхто навіть подумати не міг, що серед їхньої шкільної “банди”, як жартома вони називали себе, є той, хто згодом стане одним із найбільших розкольників сучасної України — одіозний екс-нардеп, який нині перебуває у розшуку, активний “діяч” заколотів на Сході Олег Царьов, пише Нова Тернопільська газета

— Олег прийшов до нас у шостому класі, — пригадує пані Оксана. — Вони з мамою приїхали сюди з Дніпропетровської області, жили на вулиці Черняховського в однокімнатній квартирці. Його мама Ніна Василівна була викладачкою нашого педагогічного університету, працювала на кафедрі неорганічної хімії. Така малесенька, худенька, балакуча. Олег зовсім не схожий на неї, певно, вдався в батька. Про його тата ми нічого не знали, тільки те, що вони не живуть з ним. Сам Олег про тата ніколи не розказував. А ми тоді були так виховані, що якщо людина сама нічого не каже, то й не пхалися. Тож чи батьки були розлучені, чи щось сталося, поняття не маю, але вони сюди приїхали з мамою лише вдвох. Ні брата, ні сестри у нього теж не було. Чому переїхали до Тернополя? Родичів у них тут не було. Швидше за все, що завдяки радянській системі професійного розподілу кадрів мамі знайшлося місце роботи в нашому інституті, так Царьови й опинилися в нашому місті.

— Мама, пам’ятаю, була у нього дуже хороша. Вона про сина дбала, до школи він завжди приходив дуже охайним. Ми дуже боялися нашої шкільної хімічки, причому весь клас, — розповідає пані Оксана. — Тож Ніна Василівна якось нам запропонувала, щоб, коли в неї нема пар в інституті, ми приїжджали всім класом до неї на кафедру. І ми справді приїжджали, вона пояснювала нам теми, досліди показувала. Дуже добра людина. А коли ми з Олегом інколи сварилися, всяке ж у дітей буває, тим паче, що й жили по сусідству, то вона мені казала: “Ксюша, ну, что ты обижаешь моего Олежку?!” Смішно так: вона така малюсінька, а він такий здоровезний і рухи в нього тоді такі ж незграбні були, як і тепер — то там щось зачепить, то там щось ногою копне. “Царьов, — не раз казала я йому, — ти трошки зберися!” — сміється жінка.

У комсомол з першого разу не прийняли

У шостому класі пані Оксана навіть сиділа з Олегом Царьовим за третьою партою у ряді біля вікна.

— Ми з ним постійно сварилися, хто буде саме біля вікна сидіти, бо довкола десятої школи ялинки і там дуже багато білочок живе, тож ми хотіли за білочками дивитися, — усміхається, згадуючи шкільні роки, пані Оксана. — Як про однокласника нічого поганого не можу про Царьова сказати. У школі він нікого не підставляв, не був підлизою чи “стукачем”, навпаки, зневажав таких. Добре ставився до дівчат, не ображав. Мене часто нині запитують: “Що він, справді такий дебіл?” Та ні, він зовсім не дебіл. Медалістом не став, але вчився добре, особливо з математики, інформатики, фізики, хімії, брав участь у різних олімпіадах. Можу сказати, що був дуже толковий пацан. А ще завжди стосовно всього мав свою власну думку. Іноді це виглядало навіть нахабно, коли посеред уроку починав перечити вчителям і сперечатися з ними. Через ту “свою точку зору”, коли вступали в комсомол, його з першого разу навіть не прийняли. Він цікавився такими авторами, як, скажімо, Ернест Хемінгуей. Це тепер його у школі вивчають, а тоді справжні піонери та комсомольці й думати про таке не мали права. Де б ми таке щось ляпнули при вступі в комсомол? Всі казали те, що треба було казати, — Павка Морозов, діти-герої і т.д. А в нього хтось при вступі запитав, якою він літературою цікавиться. І Олег відразу пальнув про того Хемінгуея. Як його тоді пісочили! Порадили, щоб він ще трошки повчився, й після того приймуть. Пригадую, я тоді йому сказала: “Царьов, ти ідіот? Навіщо ти то ляпнув?”

Втім, про свою поведінку учень Тернопільської середньої школи №10 Олег Царьов ніколи не шкодував. До слова, коли затівалися бійки, не втікав. Щоправда, пані Оксана не пригадує, з якої саме причини, але бійки за участю Царьова у школі траплялися.

У шкільні роки Олег Царьов також страшенно захоплювався творчістю Володимира Висоцького. У пані Оксани були листівки із зображенням співака, а також його пам’ятника на могилі.

— Бачили б ви, як Царьов тішився, коли я подарувала йому ті фотокартки! — каже пані Оксана. — Судячи з того, що йому подобалося і як він поводився, можна сказати, що від природи він бунтівник, ось тільки не в те русло спрямував він свою енергію…

Без московських покровителів не обійшлося

Після закінчення школи Олег Царьов на зустріч випускників до Тернополя приїжджав тільки раз — через рік, у 1988-ому.

— Приїжджав з якоюсь дівчинкою, казав, з майбутньою дружиною, — пригадує пані Оксана. — А ще похвалився, що вступив до Московського інженерно-фізичного інституту. Він без зайвих зусиль вступив би до нашого педінституту, хіба мама не могла трішки “пошелестіти” при вступі? Могла. Але він обрав Москву. Це дуже велика рідкість, щоб хтось з провінції вступав до московських вузів. Це могло статися або завдяки дуже великому блату, або завдяки великому розуму. Думаю, він спочатку тягнув розумом, а потім з’явилися й зв’язки. Очевидно, під час навчання у Москві у нього все й закрутилося. Після закінчення інституту він повернувся до Дніпропетровська і розпочав там власний бізнес, пов’язаний з комп’ютерною технікою, який все збільшувався. Знаємо, яка була бідося і як вели бізнес на початку 90-их… Охопити все хлібобулочне виробництво Дніпропетровської області і не одне підприємство інших галузей, як це згодом вдалося Царьову, і розвернутися на 8-ми гектарах маєтку після однокімнатної хрущовки зможе далеко не кожен. Словом, на мою думку, без московських покровителів не обійшлося. А гроші треба відпрацьовувати, ось він тепер і відпрацьовує.

— Певно і в депутати він проліз, щоб лобіювати свої інтереси, бізнес, — вважає пані Оксана. — Ще коли був депутатом, бачила, як сидів у Верховній Раді, кілька разів виступав на трибуні, але щоб якісь законопроекти втілював у життя, не чула. До речі, він ніколи не був оратором. І нині, як послухаю, що він там клепає, то за голову хапаюся. Не думаю, що все те йде у нього від серця. Мені здається, що це вимушено: або гроші відпрацьовує, або зобов’язання. Часом помічаю, що під “кайфом”, коли виступає. Може, тверезим не може тієї всієї дурні сказати?.. Поки було тихо-мирно, сидів, а заворушився і популярним став саме під час подій Майдану. Видно, його “попросили” так відпрацювати. Ну, знав, на що йшов. Якщо ж не знав, то дурень, бо “за так” гроші не дістаються. А тепер його затягло, як у болото, і як він думає виборсатися звідти?.. Певно, хоче бути президентом Новоросії… Важко уявити, що в нього нині твориться в голові.

“Не розумію, чому його не арештують”

— Знаєте, у мене є далекі родичі на Луганщині, тож можу сказати, що у людини, яка живе на Сході, відповідні мізки, — ділиться пані Оксана своїми міркуваннями. — Царьов приїхав до нас з Дніпропетровська, потім була Росія. І знову Дніпропетровськ. У нього не залишилося нашого західного нічого. Він тут був транзитом. Якось на передачі “Свобода слова” йому дорікнули: “Ви не були на Заході України, не знаєте, що це таке”. “Я был на Западе, я там учился”, — відповів тоді Царьов. Так, «на Западє” він був, він просто не приїжджав сюди після того, як розвалився Союз, і не знає, як і чим тут люди живуть. Відверто кажучи, не знаю, чи ми зможемо знайти спільну мову зі Сходом… Ми усю ту кризу, головне — психологічну, пережили ще на початку 90-их, а у них законсервувався Радянський Союз у найгірших його проявах і якого вони не хочуть полишати…

Цікаво, що сказала б Оксана Даниленко своєму колишньому однокласнику, якби раптом зустріла його нині?

— Запитала би, як він докотився до такого життя, що його так ненавидять усі довкола? — каже вона. — Та навряд, чи колись побачу його, бо вже роками з ним не спілкуюся, нема зв’язків. Йому давно уже не до нас, не до однокласників, у нього своє життя. Знаєте, незважаючи на гарні шкільні спогади про нього, я би його таки посадила. Раніше, не дай, Боже, якби прапор Радянського Союзу, за яким він так ностальгує, зняли, то уявляєте, що було б з тією людиною? А Царьова за всі ті його фрази давно можна посадити. Я розумію, що свобода слова, але у жодному випадку не можна сіяти ні паніку, ні розбрат, ні розкол. Ну, один раз виступив, другий… Але бачиш, що назрів конфлікт, що почалася війна, — зупинися. Аж ні! А він ще їздить по Луганській області “з гуманітарною місією”. Нахабний, звичайно, як трактор! Його хочуть засудити, подали в розшук, а він ходить і роздає «допомогу», проводить якісь незрозумілі переговори… Не можу збагнути, що в нас коїться: він же тут, в Україні, постійно виставляє у соцмережах звіти про свої “діяння” на Сході, чому ж його не хапають, не арештують? Повторюся: була б моя воля, я би давно уже його посадила, бо розцінюю його дії не інакше, як зраду на війні.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!