«Це не “зелені чоловічки”, це “чорні чоловічки”. Це – наші!» – тернополянин про те, як на Сході “гуділо” місто, коли побачили військових

У бойових діях на Сході України беруть участь сотні тернополян, паралельно сотні жителів Тернопільщини  проходять вишкіл і готуються до захисту рідної землі.

Як виглядає Донецька область та як місцеві жителі ставляться до українських військових – про свої спостереження написав у соцмережі письменник Борис Гуменюк, який родом з Тернопільщини, він служить в одному з батальйонів.  

“Покидали Бердянськ, де батальйон "Азов" проходив вишкіл. Вздовж дороги стояли люди, проводжали колону, вітали бійців флаксонами, вигуками, літні жінки хрестили на дорогу кожну машину. Тривожно стало в Бердянську. Місто осиротіло.

Ніч застала в Урзуфі, а це вже Донецька область. Кухня, як завжди, відстала, а треба чимось годувати бійців. Вирішили зробити вилазку в місцевий супермаркет. Чотовий "Сивий" і ваш покірний слуга поскидали камуфляжі, повдягали шорти, майки, тапки, позапихали за пояси пістолети (бо диверсійні групи ватників і тут полюють на наших людей), сіли на стареньке «Рено» і попхалися в самий центр того самого курортного Урзуфу на закупки.

А місто - гуде. Всі бачили, як ми їхали.

"Дайте, - кажемо, - 10 буханок хліба, 10 пачок масла, 40 плавлених сирків, 4 метри сардельок і 40 пачок прими".

А продавщиці одна до одної так, щоб ми не чули: "Зєльониє чєлавєчкі". Інша хитає головою. "Нє, чорниє чєлавєчкі. Ето - наши", - і обоє полегшено зітхають. Приємно, звичайно, що ми наші. Але маскуватись треба краще.

А ще хлопці кажуть, сьогодні чечени танцювали лізгінку в Донецьку. Це такий своєрідний виклик нашим бійцям. Мовляв, дивіться, ми танцюємо лізгінку на вашій землі.

Бійці кажуть, що виклик прийняли. Невдовзі будуть танцювати гопак на їхніх могилах”, – пише на своїй сторінці Борис Гуменюк.