Микола Руснак, який  11 липня загинув під час обстрілу «Градом» із боку російського кордону під Зеленопіллям, залишив двоє дітей, донечці Софії всього 9 місяців, сину Миколі – 12 років.

Перед смертю 10 липня чоловік телефонував дружині та просив поцілувати дітей, пригадує його мати Ярослава Садовська. Тернопільщина 2 серпня проваджала в останню путь ще одного героя - Миколу Руснака із Гусятинського району.

«Микола умів знайти вихід із будь-якої ситуації. Не можу досі повірити, що він загинув, - говорить пані Ярослава. – Син мав добру душу, був відповідальним і завжди дотримував свого слова. Ніколи він не ховався за чужі плечі. Коли отримав повістку, не вагаючись пішов захищати країну. Микола надзвичайно цінував дружбу. Напередодні обстрілу він знаходився у лікарні. Але не закінчивши лікування, поїхав у Зеленопілля допомагати своїм побратимам».

Миколі Руснаку було 38 років, родом він - із села Лощинівка Теребовлянського району. В ранньому віці Микола втратив батьків і потрапив в інтернат. Пізніше працював на Тернопільській меблевій фабриці, де зустрів пані Ярославу Садовську. Жінка замінила хлопцю матір. Після одруження Микола переїхав у село Верхівці Гусятинського району. Односельці пам’ятають його як зразкового сім’янина, а також людину, яка завжди приходила на допомогу.

 «Пригадую, як перед від'їздом Микола заходив попрощатись, - розповідає родичка Миколи Галина Гладій. – Він ніколи не відмовляв іншим у допомозі. Міг покинути власні справи, щоб виручити. Коли поїхав у зону АТО, часто дзвонив нам. Казав, що мріє побачити, як почне ходити його донечка Софійка. Та не судилося… Ми знали, що він брав участь у боях під Зеленопіллям. Тому з 11 липня для нас настали тривожні дні. Ми слідкували за новинами та чекали на списки загиблих під Зеленопіллям. Через три тижні прийшла сумна звістка про смерть Миколи. Але герої не вмирають!»

Прощання з такими людьми, як Микола Руснак, має закласти у кожному із нас бажання до змін, зазначив у  поминальній проповіді отець Володимир - священнослужитель УГКЦ села Верхівці.

«Ми не можемо вийти з цього подвір’я такими, якими були вчора, - наголосив отець Володимир. – Любов  до України – це не лише вишита сорочка і патріотичні пісні. Кров проливається за те, щоб ми навчались, працювали та виховували своїх дітей по-іншому. Пам'ятаймо, що війна іде не тільки на Сході. І кожен із нас має стати її активним учасником».

ruslan ATO2ruslan qto1

0352.ua

Загиблий в зоні АТО Герой з Тернопільщини перед смертю попросив дружину поцілувати дітей (фото)

Микола Руснак, який  11 липня загинув під час обстрілу «Градом» із боку російського кордону під Зеленопіллям, залишив двоє дітей, донечці Софії всього 9 місяців, сину Миколі – 12 років.

Перед смертю 10 липня чоловік телефонував дружині та просив поцілувати дітей, пригадує його мати Ярослава Садовська. Тернопільщина 2 серпня проваджала в останню путь ще одного героя - Миколу Руснака із Гусятинського району.

«Микола умів знайти вихід із будь-якої ситуації. Не можу досі повірити, що він загинув, - говорить пані Ярослава. – Син мав добру душу, був відповідальним і завжди дотримував свого слова. Ніколи він не ховався за чужі плечі. Коли отримав повістку, не вагаючись пішов захищати країну. Микола надзвичайно цінував дружбу. Напередодні обстрілу він знаходився у лікарні. Але не закінчивши лікування, поїхав у Зеленопілля допомагати своїм побратимам».

Миколі Руснаку було 38 років, родом він - із села Лощинівка Теребовлянського району. В ранньому віці Микола втратив батьків і потрапив в інтернат. Пізніше працював на Тернопільській меблевій фабриці, де зустрів пані Ярославу Садовську. Жінка замінила хлопцю матір. Після одруження Микола переїхав у село Верхівці Гусятинського району. Односельці пам’ятають його як зразкового сім’янина, а також людину, яка завжди приходила на допомогу.

 «Пригадую, як перед від'їздом Микола заходив попрощатись, - розповідає родичка Миколи Галина Гладій. – Він ніколи не відмовляв іншим у допомозі. Міг покинути власні справи, щоб виручити. Коли поїхав у зону АТО, часто дзвонив нам. Казав, що мріє побачити, як почне ходити його донечка Софійка. Та не судилося… Ми знали, що він брав участь у боях під Зеленопіллям. Тому з 11 липня для нас настали тривожні дні. Ми слідкували за новинами та чекали на списки загиблих під Зеленопіллям. Через три тижні прийшла сумна звістка про смерть Миколи. Але герої не вмирають!»

Прощання з такими людьми, як Микола Руснак, має закласти у кожному із нас бажання до змін, зазначив у  поминальній проповіді отець Володимир - священнослужитель УГКЦ села Верхівці.

«Ми не можемо вийти з цього подвір’я такими, якими були вчора, - наголосив отець Володимир. – Любов  до України – це не лише вишита сорочка і патріотичні пісні. Кров проливається за те, щоб ми навчались, працювали та виховували своїх дітей по-іншому. Пам'ятаймо, що війна іде не тільки на Сході. І кожен із нас має стати її активним учасником».

ruslan ATO2 ruslan qto1
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Оголошення
Розмістити оголошення у цьому блоці Додати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!