Тернополянин: офіцер, командир, рятувальник, романтик і лицар

Зустріч з цим по-спортивному підтягнутим і незвично галантним чоловіком  надовго залишиться в пам’яті. Він переконаний, що безвихідних ситуацій не буває. Він розповів нам про зомбі і демонів, чоловіка і жінку, боротьбу і байдужість, гармонію і самопожертву... А про те, що він нагороджений орденом Богдана  Хмельницького, ми дізналися випадково.
При усій його скромності, спілкуючись з енергійним, ініціативним, дуже уважним і відповідальним тернополянином, співбесідники розуміють, що перед ними – людина неординарна. Саме тому ми вирішили познайомити з Олександром Павловичем Варакутою широкий загал тернополян. Родом Олександр Павлович з Луганщини. Саме туди переселили його батька, учасника Другої світової війни, під час проведення компаніі  "Підйом Донбаса".

-Олександре Павловичу, ким були Ваші батьки?

- Батько після війни майже 40 років працював в освіті, (від вчителя географії до директора школи). Мама була медичної сестрою, але померла дуже рано, коли мені було близько семи років, тому я, наймолодший з дітей (ще є брат Олексей та сестра Людмила), виховувався переважно в діда Романа та бабці Марини, по татовій лінії. Вдячний своїм батькам та дідам з бабусями, які дали мені  це життя за їх турботу та життєву науку. А ще дуже вдячний своїй вчительці початкових класів Вірі Семенівні Момот.

- Напевно, дитинство було не дуже райдужним. Про що Ви тоді мріяли?
- По-правді, було не до мрій. Працював токарем, був прикордонником в Туркменістані, з відзнакою закінчив Московське училище цивільної оборони СРСР. Служив у полку, де готували професійних рятувальників для тодішніх військ Цивільної оборони. Після навчання у військово-інженерній академії ім. В. В. Куйбишева в Москві в 1986 році був направлений в штаб цивільної оборони Тернопільської області.

- Відтоді Ви стали тернополянином. Очолювали штаб цивільної оборони міста Тернополя, приймали активну участь у створенні Національної гвардії України (НГУ), були заступником командира Львівського полку НГУ, камандували окремим батальоном спеціального призначення НГУ в Тернополі. Що було поштовхом такого кар’єрного росту?

- Вкарбувалася в пам’ять фраза викладача військової академії. Він казав: "Шановні, дивіться завжди на пару кроків вперед, і тоді вас чекає успіх!"

- Загалом Ви присвятили службі 31 рік. Вам доводилося працювати не лише на Україні, а й в Росіі, Білорусіі, Прибалтиці, на Кавказі. Були і в Чорнобилі…

-  Чорнобильська катастрофа зачепила й мене. В 1986-1987 рр. виконував обовязки по ліквідації наслідків цієї страшної катастрофи. Є памятка цьому і в Тернополі. Інформаційне табло, де можна дізнатися, який рівень радіаційного фону в Тернополі, змонтоване за ініціативи та при активній участі штабу цивільної оборони міста, який мені в той час довелося очолювати. Люди мало що знали про радіацію, була дуже сильна радіофобія. І для того, щоби якось зменшити ці страхи ми вийшли з ініціативою, разом з ВПКТІ "Світло", (був такий інститут при "Ватрі"), щоб інформувати населення міста про рівень радіаційного фону влаштувати таке табло. І таке табло, перше в Україні, було змонтоване на нашому універмазі, де люди можуть спостерігати, який саме в даний момент рівень радіаційного фону.  Дуже приємно що воно працює і нині.

- Адресами вашої служби були Придністров’я під час конфлікту, Закарпаття після повеней... Ви нагороджені багатьма відзнаками, в тому числі орденом Богдана Хмельницького. Напевно, були якісь незвичайні ситуації, про які можна розповісти, не видаючи військових таємниць?

-  Під час служби моя рота була задіяна під час великих міжнародних навчаннях з цивільної оборони. Гримери з Харківського театру гримували моїх бійців-статистів під поранених та вбитих після ядерного вибуху. Вони це так професійно зробили, що санітарні дружиниці, які повинні були надавати їм допомогу, по задуму навчання, самі втрачали свідомість і потребували допомоги!

- А яке у Вас хобі?

Я б сказав так: моя робота - це моє найкраще хоббі. Зараз  викладаю в педагогічному університеті. На роботу їду з великим задоволенням, вона прекрасно впливає на моє життя! Мені подобається працювати з молоддю, особливо з тією, яка активна та працьовита. Ми разом зі студентами оволодіваємо знаннями і  навичками. Я більше маю досвіду у безпековій сфері і ділюся з ними цим досвідом. Моє завдання - допомогти студентам вміло  та безпечно застосвувати їх в житті. В університеті ми маємо можливість самовдосконалюватися разом зі студентами.
Працюю в прекрасному колективі - на кафедрі фізичної реабілітації і валеології, де стосунки склалися ще з часів роботи професора Алли Миколаївни Олійник. Прекрасної душі людина! Ці традиції підтримуються і понині.

- Над чим Ви зараз працюєте?

- Над вдосконаленням інтегрованого курсу «Безпека життєдіяльності», що включає три розділи: безпека життєдіяльності, охорона праці, цивільний захист. Вже розроблений компакт-диск, інформаційно-ілюстративного забезпечення інтегрованого курсу БЖД, запроваджуються елементи дистанційного навчання…

- Дехто легковажно вважає ці поняття другорядними - безпека життєдіяльності, охорона здоров’я…  А Ви переконуєте молодь, що здоров’я – найголовніше?

- Так! Здоров’я - то найцінніший скарб людини, його треба берегти, однозначно! А життя - це постійна боротьба. І життя тоді гармонійне, коли є здоров’я. Немає здоровя - немає життя! Але це не вирок, треба постійно боротися за своє здоров’я.

- Тим не менше, в житті ми спостерігаємо і суїцид…
- Немає виправдовування цьому явищу! Це прояв слабкості духа. На жаль, це явище набуло поширення. І знову таки вина лежить на нашому суспільстві. Воно хворе і потребує видужування. Як вилікувати наше суспільство? Працею і тільки працею над собою! Кожен повинен починати з себе. Вдосконалювати себе і робити навколо себе здорове середовище. Зараз в молодого покоління вже є відчуття цього ЕГО. В нашому суспільстві грядуть великі переміни, я вірю в це!

Далі буде.
(Продовження тут
http://www.0352.com.ua/article/60937 )

Зустріч з цим по-спортивному підтягнутим і незвично галантним чоловіком надовго залишиться в пам’яті.

Інформаційне табло, де можна дізнатися, який рівень радіаційного фону в Тернополі

Пам'ятник чорнобильцям в Тернополі - місце спогадів, щему і шани.....

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!