«Катували в тюрмі, бо… Бандера», – розповідь про долю родини Бандерів, яка живе на Тернопільщині

У Хоросткові живе чи не єдина на Тернопільщині родина Бандерів, яка через своє славетне прізвище чимало натерпілася. «Ви не родичі Степана Бандери?» — запитуємо. «Перед смертю батько сказав, що Степан Бандера — мій вуйко.Можливо, ми справді далекі родичі… Не знаю, бо ніколи не зверталися до архіву», — каже хоростківчанин Михайло Бандера.

Науковий співробітник історично-меморіального музею Степана Бандери у Старому Угринові на Івано-Франківщині Леся Флис не виключає можливих родинних зв’язків Бандерів із Хоросткова з національним героєм, оскільки славетна родина була розкидана по різних куточках світу, а в часи переслідувань радянською владою не особливо підтримувала зв’язки.

Катували в тюрмі, бо… Бандера

Михайлові Бандері нині 53 роки, славне прізвище також у його дружини і двох синів. Батько пана Михайла, Іван Онуфрійович Бандера, 1919 р. н., помер, коли йому було лише 17. Родина Бандерів була примусово виселена до Хоросткова з Лемківщини, пише Нова Тернопільська газета.

— Батько страшенно натерпівся через прізвище. «Какая фамілія?» — якось «стрибки» (так у Хоросткові називали «яструбків») запитали тата, він чесно сказав: «Бандера», — розповідає пан Михайло. — Подумали, що насміхається, одягнули кайдани і привели у міськвиконком, там добряче побили… Батькові друзі поскаржилися у військкомат, що взяли невинного... Били його Агапов і Сафронов, які мали високі чини в міліції, ці прізвища в’їлися у мою пам’ять з татових розповідей... Приїхав воєнком і підтвердив, що таке прізвище. «Ізвінітє…» — сказали. Зняли з батька кайдани, а він, увесь закривавлений, дав обом по ляпасу, і повторив їхнє «ізвінітє»… «Ви не боялися? Могли ж закопати…» — дивувався я. «Хотів відстояти честь», — сказав тато. Була й інша історія. Якось «стрибки» підіслали до батька старшину з Вологди. «Кушать хачу, піть хачу…» — вимагав той. А у нашій хаті була чорна бідося — все забрали москалі… Батько попросив заможнішого сусіда щось перекинути «гостеві», той нагодував, розпрощалися, як раптом надійшли бандерівці і «диркнули» по москалеві… Поки з’ясовували, хто застрелив, забрали до Копичинецької в’язниці мого тата. Закували там у бочку з крижаною водою, пхали за нігті голки, притискали між дверми пальці… Довго тримали, вийшов зморений, напівживий… А врятувала його майбутня дружина, на той час вони не були знайомі. Мати працювала телефоністкою і бачила, що батько не вбивав, тому відкрито засвідчила, і його відпустили. Згодом вони побралися.

Брата змусили змінити прізвище…

У пана Михайла є ще брат Володимир та дві сестри. Якщо у сестер після заміжжя відпали випробування прізвищем, то брат змушений був у радянські часи взяти материне, оскільки працював у правоохоронних органах.

— Володимир був дільничним у Хоросткові, згодом — заступником начальника районної міліції. Якось приїхав до нашого міста генерал-майор з Тернополя. «Хто у вас дільничний?» — поцікавився на базарі. «Бандера», — кажуть. «Який Бандера?!» Після того брата викликали «на килим» і поставили умову: або змінює прізвище, або іде з органів… Куди було діватися? Треба ж годувати сім’ю, тому хоч-не-хоч переписався на мамине прізвище… — розповідає пан Михайло. — Батькові було трохи маркотно з того… Він не докоряв братові і взагалі про це не говорив, лише якось на Великдень, незадовго до смерті, вилив мені душу: «Усе життя я терпів через прізвище… Тепер залишився у мене тільки один син Бандера. Бережи прізвище!» Батько помер у 59-річному віці від інфаркту…

Зазнав переслідувань через прізвище й пан Михайло. Перше, що пригадує, — коли у сільському клубі показували негативний фільм про націоналістів-бандерівців, у 7-річного Михайлика виступили сльози, а однолітки тицяли на нього пальцями… Потім допікали за прізвище в армії, технікумі, на роботі…

«Мовчи, бо заріжуть…»

— Під час служби в Прибалтійському воєнному окрузі Калінінградської області мене називали націоналістом. Ганьбили через прізвище й у Макіївській пожежно-технічній школі, де я здобував фах пожежного інспектора, — згадує пан Михайло. — Було, з курсантами розвантажував картоплю на овочевій базі в Макіївці, щоб підзаробити копійчину до стипендії, місцеві поцікавилися, звідки привезли картоплю. «З Рівненської області, від бандерівців…» — пожартував я. «Мовчи, бо заріжуть…» — радили товариші.

Після технікуму пан Михайло якийсь час працював у Хоросткові на комбікормовому та цукровому заводах, аж поки не знайшов роботу пожежного інспектора в місцевих органах пожежної охорони, де служив 15 років, якийсь час був начальником пожежної частини.

— Моя пожежна частина 12 років поспіль займала перші місця в області з пожежно-прикладного спорту, — з гордістю каже Михайло Бандера. — Попри те, що я був на посадах, все ж уникав вступу до Комуністичної партії, для мене це було принципово. «Ви перспективний — пишіть заяву у партію», — сказали у райкомі. «Я ще молодий, не розумію політики партії, тому не достойний…» — всіляко ухилявся. Дали місяць на роздуми. Наступного разу я те ж повторив. Розлючений секретар вилаяв мене матом і вигнав з кабінету. Так я відхрестився від партії. Все ж тече у мені бандерівська кров! Якось начальника КДБ я привітав: «Слава Україні!» «Ти подумав, що сказав?» — розізлився той. Співробітники чули наш діалог і побоювались, аби мене не посадили, але через день відбулося доленосне голосування за незалежність України! Зустрів я знову того кагебіста. «Слава Україні!» — привітався. А він лише схилив голову… «Треба відповідати: «Героям слава!» — повчив.

«Бандерівський» заповіт батька

Ще за життя Степана Бандери пан Михайло хотів написати йому листа, але мати не дозволяла, аби не потрапити на «гачок» КДБ. У часи незалежної України хоростківська родина Бандерів уже не зазнає утисків через прізвище, а у вирі нинішньої боротьби за цілісність нашої держави навіть відчуває певну гордість.

Понад десять останніх років пан Михайло пропрацював охоронцем у агрохолдингу «Мрія». Колеги досі згадують кумедний випадок знайомства Михайла Бандери з керівником компанії Іваном Гутою. Якось Гута без попередження заїхав на склад, де чергував хоростківчанин, останній не знав в обличчя відомого аграрія. «О, і охорона не спить!» — каже Гута. «Не положено!» — відповів пан Михайло. «І тверезий», — усміхнувся Гута. «Я вже сім з половиною років не п’ю! — відрубав охоронець. — Досить балакати, виходьте за ворота, бо приїде шеф, отримаю за вас…» «Та я Гута», — каже. «А я Бандера!» — «Та ви що?» «Два славні прізвища є на заводі — Бандера і Гута!» — усміхнувся пан Михайло. «Гута і Бандера!» — підтримав жарт аграрій. «Ні! Бо перша буква «б», а потім «г»…» — «Ну, молодець! Бажаю успіху!» На зборах працівників «Мрії» довго переповідали цей випадок. «Усі працівники повинні бути на своєму місці, як пан Бандера! Кажу йому, що я Гута, а він мене не парадує!» — похвалив керівник агрохолдингу.

— Я відвертий, через це не раз перепадало «на горіхи», — зізнається пан Михайло. — «Ото Бандера!» — кидали в мій бік. Дехто каже, що я навіть схожий на нашого національного героя. Степан Бандера народився 1 січня, а я — 21-го. Моя дружина ніколи не дорікала за прізвище, нині вона на заробітках в Італії. Зі мною живуть сини Іван та Степан, тож я вдома маю свого Степана Бандеру (усміхається, — авт.). Перед смертю батько просив: «Якщо будеш мати два сини, то одного назви на честь мене, а другого — на честь Степана Бандери». І я виконав заповіт. Хлопці у мене добрі, працьовиті, трудяться бляхарами, Іван захоплюється брейк-дансом, з вересня набирає групу у Тернополі. До речі, Іван був на Майдані, у нього брали інтерв’ю закордонні журналісти і не могли повірити, що його прізвище Бандера, просили показати паспорт. Я не міг поїхати до Києва, то виходив на наш Майдан, допомагав, чим міг. Вболіваємо і боремося за Україну. Інакше й бути не може, ми — Бандери!

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!