Тернопільський боєць, якого терористи тримали у полоні: «Росія воює технікою, а Україна - людьми»

...Він повернувся. І повернувся, здається, звідти, звідки не повертаються. Нічними жахами та денними маревами наповнені тепер дні цього молодого хлопця, якого терористи місяць тримали у полоні в місті Сніжному Донецької області.

Життя «до»

...Ще зовсім недавно Андрій закінчив девять класів Плебанівської школи і став студентом Підгаєцького аграрного коледжу. Потім як безробітний мав роботу із центру зайнятості – допомагав монтувати нові крісла на стадіоні. А в 2011-му пішов до армії. Сам пішов, навіть просив, щоб взяли, бо відчував, що так буде правильно. Служив спочатку у військовому навчальному центрі «Десна», що на  Чернігівщині. Пять місяців проходив навчання за військовою професією оператор-навідник БМП-2.  Далі – у Кримському горнопіхотному батальйоні (с. Перевальне). «Я служив там і знаю, скільки там техніки, тому можу однозначно сказати, що Крим здали. Я довго у це не міг повірити...» – зазначає Андрій Крупа.

Перезимував удома – мав тимчасову роботу, проводив час із друзями. Аж до 10 квітня 2014. Цього дня хлопця мобілізували на війну. Потрапив у перший механізований батальйон 51-ї механізованої бригади. Частина - у Володимир-Волинському, полігон - у Рівному, Дніпропетровськ, Маріїнка, полігон «Широкий лан» у Запоріжжі, а звідти – у зону АТО. Варварівка Луганської області, Рубіжне, Лисичанськ, Севередонецьк. Андрій водить пальцем по карті - тепер він знає її дуже добре, а назви тих зловісних міст і сіл ще ятряться в голові свіжою раною, пише Номер один.

«Першу зарплату отримав саме тоді, коли наші хлопці загинули під Волновахою. Навіщо мені в полі ці гроші? Горіли мені вони в руках. Перерахував мамі», – пригадує.

Полон

Росія воює технікою, а Україна - людьми. Здача своїх батальйонів командирами, мізерні шанси поїхати у відпустку, часто нерівність сил у бою... «Тому я завжди ходив із гранатою, бо вважав, що ліпше вмерти, ніж здатися у полон», - каже Андрій, а мама біля нього аж здригається, бо щодня просила його так не думати. Але того горезвісного дня все склалося інакше... Батальйон оточили, а полонених, як оселедці, у КАМАЗи, всіх щільно перев’язавши тентом. Андрій дякує Богу, що нараз спека перемінилася на дощову погоду, тому ковтки свіжого повітря, які прослизали повз клейонку, рятували хлопцям життя. Далі було коло до Росії і назад. Скільки часу тривала ця поїздка і з якою метою вона була – сказати не може. Зупинилися у Сніжному – в районному відділку міліції. А хлопців заштовхали у панельний бокс-гараж, куди потоком стікала дощова вода під час негоди.

А там вже свої закони. Це не армія, бо ж навіть між арміями на офіційній війні є якісь законні установки. Це просто збройне формування... До того ж це люди психічно нездорові. Та й хіба це люди взагалі?!

Серед терористів добре вирізнялися чеченці. Жадоба крові і психологічне задоволення від понівечення тіл – вбережи, Господи, потрапити до рук такої істоти! У полоні був свій розпорядок. Їжу давали один раз на день і це були виключно висівки, інколи був ще шматок хліба. Вода була завжди. Не важливо, чиста чи ні – вона була і це головне. Андрій пригадує також ті три доби, які провели на кавуновій плантації – кавуни їли, ними ж запивали. Не дивно, що Андрій, який до війни мав 97 кілограмів, має зараз на 20-ть менше...

У певні години полонених відправляли на «роботу». Закопувати і викопувати тіла під дулами автоматів – ось що за робота... І подробиці, погодьтесь, буде зайвим обговорювати...

На запитання, чи давали телефонувати рідним, каже, що давали, але не через співчуття, а для того, щоби тероризувати рідних, щоб давити на українську владу та пришвидшувати вигідний для них обмін. Вони ж міняють на своїх військових експертів, мінувальників, убивць, а не на простих 17-річних солдатів – вони їм не потрібні, і байдуже, що це свої. Так ось: за наших 30 вони отримали 60 «вибраних» своїх... І ціна цього обміну дуже велика – це нові підірвані мости, нові бездумні вбивства...

«Поверніть мені дитину: живу чи мертву»

Мати Андрія ходила всюди, де тільки могла. Шукала, стукала, благала про допомогу, просила повернути їй сина додому живим чи (не дай Боже!) мертвим. Прийом у народного депутата із Ласковець Михайла Апостола нарешті заспокоїв згорьовану маму, бо ж він розклав на стіл усі документи про Андрійка, сказав, що роблять із волонтерами усе можливе і неможливе. У серці з’явилась непохитна віра. А через декілька днів син ступив на поріг дому.

«Я вдячна найперше Богу, який опікувався моїм сином, а також усім людям, які не були байдужими  і допомогли йому повернутися додому: волонтерам, місцевим керівникам, навіть шоферу, який його віз. Нехай моя подяка мами врятованого сина супроводжує вас у житті!» – каже мати Андрія.

Життя після

«Хоч мій син вдома, але я ще досі не спокійна, я тепер переживаю за кожного, хто там, і за кожну маму, яка тут. І заспокоюсь, напевно, тоді, коли над всією Україною засиніє мирне небо», - зауважує жінка.

Мама каже, що її син, який любив погуляти, повеселитися з друзями, зараз зовсім інший. З дому майже не виходить, з тими, з ким раніше дружив, не багатослівний, до дівчини – скупий на почуття... Інакше, напевно, і бути не може...

«Мені ввижаються руки, ноги, мертві тіла... І не можу з цим справитися», – зізнається хлопець.

Не кінець...

А що тепер? Напевне, був би і кінець трагічної історії, якби не її вже місцеве продовження. Виявляється, що Андрієві Крупі як учасникові АТО не підписують жодних документів. Військовий білет забрали сепаратисти. У військкоматі  спочатку казали, що потрібно поставити підписи у частині, куди був мобілізований. Поїхали родичі туди – а там вже інший номер частини. Не служив, виходить, там. Тепер кажуть їхати за підписами у штаб АТО у Слов’янськ, на що Андрій рішуче та гнівно відповідає: «Поїдете, командире, зі мною! І крок за кроком зі мною пройдете! Терористи другий раз у полон не беруть – розстріл на місці!»

Андрійко каже, що, напевно, якби приїхав без ніг і без рук – то був би героєм, а так... Мама розповідає, як після чергового походу по владних кабінетах просто сіла під плотом, у голові стало гаряче, а з носа пішла кров... Мало того - її сина за декілька тижнів за контрактом покличуть... назад! Від цієї думки холоне кров і думки зупиняються... Як же? Хіба не досить?! Німе запитання.

І зараз ми всі - його рідні, друзі, знайомі, односельчани, теребовлянці закликаємо керівництво втрутитись у вирішення Андрієвої долі. Мама наполягає на негайній незалежній експертизі фізичного і психологічного здоров’я її сина і на всіх можливих методах припинення цього жахіття у їхньому житті.

КОМЕНТАР Василь Лабай

Василь Лабай, представник Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України:

– Я не юрист, а журналіст, щоправда - військовий, і за своїми обов'язками не є уповноваженою особою давати офіційні роз’яснення щодо вирішення даного питання, тому що не знаю усіх юридичних тонкощів. Крім того, я не знаю усіх подробиць про Андрія Крупу, але, скоріш за все, герою матеріалу після повернення з полону було не до довідок про учасника АТО (стреси і таке інше). Приїхавши додому у відпустку, він лише через певний час захотів отримати довідку про участь в АТО і, мабуть, звернувся у військкомат. Але військкомат не видає довідок про участь в АТО - це не його компетенція. Ці довідки видає військова частина, у якій ще дотепер продовжує служити герой матеріалу (військова частина повинна відновити йому і втрачений військовий квиток). На моє переконання, отримання довідки про участь в АТО для нього взагалі не повинно становити проблеми. Що я йому пораджу? По-перше - одразу ж після повернення із відпустки у військову частину написати рапорт на ім’я командира бригади (командира військової частини) про видачу йому довідки, що він був учасником АТО, в якому заодно вказати, щоб відновили військовий квиток (відновлення квитка взагалі не є проблемою). Рапорт цей зареєструвати у стройовій частині. Думаю, що на цьому етапі він повинен довідку отримати, але якщо б виникли якісь проблеми, бо, як ви знаєте, 51-шу бригаду розформовують,то раджу дзвонити на «гарячу» лінію Міністра оборони України, де йому роз’яснять, що робити, або вирішувати у Вінниці та Хмельницькому це питання.

Тернопільський боєць Росія воює технікою Україна
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
На частині вулиці 15 квітня тривають будівельні роботи з обох боків дороги. Через це мешканці Східного масиву і ті, хто приїздить на Збаразький поворот із сіл, занепокоєні, чи зможуть вони безперешкодно дійти до дитячої обласної лікарні, онкодиспансеру, другої міської лікарні, не пересідаючи на міський транспорт. Із кільця до лікувальних закладів – рукою подати, тож платити за одну зупинку нікому не хочеться, повідомляє тв4.
Пригоди
Туристичний автобус з українцями потрапив у страшну ДТП у Прикарпатському воєводстві в Польщі. Загинуло троє людей, серед яких і мешканець Тернопільщини. Також ця подорож стала останньою в житті двох киянок, яким було 30 та 31 рік. Всього в автобусі на момент аварії було 54 пасажири. Трагедія трапилась ввечері 17 серпня. Туристи їхали зі Львова в чотириденну поїздку до Австрії, куди їх відправила місцева турфірма. Там, до слова, коментувати ситуацію поки в...
Пригоди
На об’їзній дорозі іномарка «Volkswagen Passat», в салоні якої знаходилася молода сім’я, що їхала з відпочинку, зіштовхнулася із мікроавтобусом «FIAT Ducato». Внаслідок аварії загинув 33-річний водій легкового автомобіля із Тернополя, а його його дружина та 3-річна донька госпіталізовані з травмами різного ступеню важкості. Постраждало і п’ятеро із дев’яти людей, яка їхали в мікроавтобусі. Вони теж жителі Тернопільської області. За інформацією відділу ком...
Суспільство
Тернополяни скаржаться у соцмережах на запізнення потягу, який має прямувати до Києва. Про це на сторінці у Facebook розповідає Liudmyla Sha Chekhovska. Інцидент трапився вчора, 18 серпня. “4 години, Карл! Саме на стільки запізнюється поїзд до Києва… Звичайно не вперше, звичайно без будь-яких альтернатив, звичайно пасажири нікуди не поспішають…”, – пише тернополянка.
Суспільство
Соціальна ветеринарна клініка вже за місяць відкриється у Тернополі. Ремонтні роботи на етапі завершення. Це перший подібний заклад в області, мета якого вирішити проблему безпритульних тварин. Зоозахисники та волонтери давно думали як це зробити. А оскільки подібний заклад без фінансування існувати не міг, то знайшли спосіб як заробити. Кажуть – половина виручки ітиме на потреби бездомних тварин, повідомляє тв4. У соціальній ветклініці працюватиме пятнад...
Суспільство
Погодні умови у західному регіоні зумовлює вплив циклону. Відтак по всій території регіону спостерігаються сильні опади: грози, зливи, град. Проливні дощі можуть призводити до підтоплень, – попереджають метеорологи. «Циклон рухається у напрямку західного регіону. Відтак по всій його території спостерігається підвищена кількість опадів. Опади передбачаються короткочасні, однак досить сильні. Внаслідок дощів, окремі населені пункти може підтоплювати. Також м...
Суспільство
Мешканці Тернопільщини продовжують накопичувати борги за комунальні послуги через їх постійне подорожчання, з якими не можуть впоратися більшість громадян. Як свідчить офіційна статистика, рахунки за комуналку не закриті по кожній п’ятій квартирі в типовій українській багатоповерхівці, більше того, українці з високими статками теж не поспішають розраховуватися за послуги. На сьогоднішній день практично будь-яка сума заборгованості може стати для постачаль...
Суспільство
Це одне із 12 найбільших християнських свят, відзначається православними та греко-католиками. Святкування Преображення триває 9 днів, з 18 до 26 серпня.  Вважається, що в цей час Ісус піднявся на гору Фавор з трьома своїми учнями і під час молитви почав змінюватись: одяг його став білосніжним, а обличчя почало сяяти неземним світлом - відбулось розкриття всіх сутностей Святої Трійці, преображення. Потім Ісус наказав своїм учням збирати яблука, які його бат...
Суспільство
Безпрецедентну суму коштів спрямували цьогоріч на ремонт доріг у Тернопільській області Про це розповіли у прес-службі Тернопільської ОДА. Так, на ремонт доріг державного значення виділили 1,3 мільярди гривень, що ж стосується доріг місцевого значення – на них спрямували 315 мільйонів гривень. Слід зазначити, що ще жодного року держава не спрямовувала стільки коштів на ремонт доріг області. Якщо порівнювати з минулими роками, в 2015 році на ці цілі спрямув...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!