“Командир танкістів не міг повірити, що привезли теплі бушлати” – тернопільський журналіст про ситуацію під Дебальцеве

На саму Покрову мені випала честь з моїм давнім знайомим Василем Конько і його товаришами  тернопільськими волонтерами вирушити у далеку дорогу на Східний фронт.

Василь Конько здійснював уже свою дев'ятнадцяту поїздку, Андрій Гащак і Роман Михайлишин по першій, я свою четверту журналістсько-волонтерську. Зрозуміло що величезний досвід у таких справах, як волонтерські вояжі, спеціальна військова підготовка, не в останню чергу місце народження і незаперечний авторитет одразу ж зробили Василя старшим нашого невеличкого волонтерського підрозділу. Справа в тому що пан Василь Конько  уродженець Східної України, а у Тернополі служив у Національній Гвардії України у 90-х, закінчував службу старшиною спецроти.

Їхали ми на двох автомобілях везучи на Схід багато вантажу, близько п'яти тон. Десь далеко за нами у ар'єргарді нас наганяла ще одна машина перегнаний з Європи позашляховик. Його вів на Донбас Едуард Хатмуллін, десантник запасу він взагалі по дорогам Європи і України здійснював марш без напарника. Взагалі на мій погляд родина і сім'я Едуарда належить до розряду тих, що своєю щоденною волонтерською працею наближають день остаточної перемоги досить відчутно, загалом як любий інший волонтер, відмінність лише в тому що постійно мешкаючи на Донбасі у прифронтовій зоні вони наражають себе і своїх близьких на смертельну небезпеку.

План допомоги цього разу базувався так як і у всіх інших дієвих волонтерських бригадах. У таких випадках є в якійсь точці склад-база куди прибувають усі автомобілі з вантажами. Там залишається весь вантаж, доукомлектовується, фасується на певні партії, класифікується на передачі окремим частинам і блокпостам. Коли відбувається координована дія кількох груп волонтерів ефект набагато відчутніший. Наразі я мав змогу спостерігати і брати участь у роботі тернопільських, черкаських,  і луганських волонтерів. Одразу ж після розгрузки один екіпаж на більшому транспорті повернувся додому. А машина маневреніша і швидкістніша залишилась розвозити допомогу. Залишився і я разом з паном Василем, щоби подивитись що таке наші передові пости і війська що на них стоять .

У допомозі яку ми розвозили було усе, та найголовнішим зараз звичайно є теплі речі, термобілизна, зимовий військовий одяг (спеціалізованого маскувального призначення), тактичне взуття, пічки для бліндажів (буржуйки). Хоча звичайно солдати радіють і тушкованому м'ясу, і домашнім закруткам. Цього разу їм особливо сподобались борщові приправи що на Черкащині зі своїми подругами закручує у банки пані Ліда Сівак, ми усю дорогу ласкаво називали її "тьотя Ліда" вона педагог пенсіонер-але за покликом неспокійний волонтер. Така приправа хороша тим що вона протушена в домашніх умовах, там є все і буряк, і морква, і цибулька  "бахнув" пару черпаків в казанок додав трохи солдатської "тушонки" і дуже швидко в польових умовах готовий фронтовий борщ, який пахне рідною хатою. Загалом у великому переліку допомоги були: харчі, приправи, кава, чай, цукор, крупи (гречка, пшоно, рис), пічки (буржуйки), тенти, зимова польова форма (теплі штани і бушлати), овочі. Яблука, моркву, цибулю, Василь Конько купляв на Донбасівських оптових ринках це напевне раціональніше чим возити за тисячу кілометрів з Галичини. А ще ми везли індивідуальні посилки рідних до солдатів на фронт. Така передача як кажуть бійці дорогого вартує. З нетерпінням чекають вони як і в попередні рази дитячих малюнків та даруночків. У всіх частинах  де ми були, я вручав бійцям надруковані портретики Тараса Шевченка, роботи нашого Тернопільського художника і політв’язня Ярослава Омеляна.

Насамперед звичайно ми старались об'їхати наших земляків. У Лисичанську в спеціальному батальйоні патрульної служби  міліції особливого призначення "Тернопіль" ми були двічі, у Попасній на блок пості на якому ось уже багато місяців (відбулось кілька ротацій) несуть службу працівники УМВС по Тернопільській області, також. На тому пості хлопці з нашого управління є представниками усіх служб. Ігор Кучер провів нас з десяток метрів від кухні і ми   вперше побачили нерозірваний після обстрілу боєприпас з оперенням (неспрацював підривач), що застряг у зламаній березі. Взагалі їхній пост видався мені добре обладнаним у військовому відношенні, я звичайно не експерт по фортифікації, але все таки маю воєнкорівські навики і сякі такі військові знання. Амбразури у їхніх вогневих точках  мені показав Володимир Герасимів, саме коли ми оглядали блок пост кухарі встигли зготувати вечерю. Скажу чесно таких кнедликів я не їв навіть у своєї бабці. Ми навіть назву придумали. Василь Конько запропонував назвати iх Попаснянськими, а я Тернопільсько-Попаснянськими, отож тернопільські ресторатори беріть до складу меню своїх закладів.

Тепер трохи про дороги. Безпосередньо в районі розташування наших частин асфальтове покриття, як на якій ділянці, є нормальне а є сильно побите війною (чого не скажеш про заводи Фірташа і Ахметова, їх жодна куля не зачепила). Саме на такій ділянці на об'їзді Лисичанська ми на великій швидкості (проходили "зеленку") втратили від удару на вибоїні заднє ліве колесо і більше трьох кілометрів iхали майже на самому диску. Потім коли міняли побите колесо на "запаску" повз нас пройшов рейсовий автобус з Росії (Воронеж-Донецьк дивна все таки ця "гібридна війна"...), майже усі пасажири з перекошеними обличчями читали на одному з наших "бусів" табличку "Тернопіль-Слов'янськ". Василь міняючи разом Андрієм і Романом колесо посміхнувся і сказав: -А нехай читають, зрештою це наш своєрідний пропуск на українських постах і бійцям моральна підтримка, усі бачать Західна Україна з Донбасом !

У самому Лисичанську куди ми приїхали усунувши пошкодження, була радісна зустріч з хлопцями з батальйону "Тернопіль", а ще з такими ж як і ми волонтерами з Тернопільської самооборони Юрієм Моргуном, Миколою Мамчуром ну і звичайно із священиком отцем Іваном Гунею вони також перебували на Сході з допомогою, а кілька днів згодом ми зустрілись під Дебальцево з тернопільськими автомайданівцями. В другий наш приїзд  в батальйон "Тернопіль" ми зустрілись вже і з командиром Володимиром Катруком. Радість фронтових зустрічей важко передати, краще скажу що в батальйоні "Тернопіль" ми скуштували знатного борщу. Потім була загальна фотографія бійці у повному спорядженні (якраз готувались на операційний вихід по бойовому) і комбат дозволив мені зробити кілька кадрів. Вони для мене, як для архівіста-історика особливо цінні.

Дебальцево, скільки раз за останній тиждень перед поїздкою я чув назву цього населеного пункту по телебаченню. Постійні обстріли незважаючи на режим припинення вогню, загиблий старшого віку танкіст Пунда Віктор з Підволочиського району (перед самим від’їздом я робив фоторепортаж з похорону ), і ось дорога дорога до Дебальцево, розбитий міст на якому інженери поставили військовий проїзд. Перед самим мостом пам'ятна зустріч у одного  з бійців блок посту на Покрови було день народження, ми йому  привезли  подарунок. Саме  бійці цього блок посту врятували в одній з попередніх поїздок Василя  Конька, більше п'яти кілометрів над його машиною висів у русі російський безпілотник, згодом  міг бути артилерійський залп. Тільки  хлопці  з цього  блок посту почали  стріляти на бойовий курс літального апарату, він відстав. За імпровізованим столом іменинника, вітаємо бійця із Покровою, і його особистим святковим днем, в тості зачіпаю тему козацтва і Дня слави Українськоi зброї, стоячи вшановуємо пам'ять  усіх полеглих упродовж віків, і цього року українських воїв. Завершуєм здравицею, славної пам’яті гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному що з вогнем і мечем шастав в околицях  Москви. І ось  зосереджено Василь вдивляється в "дорогу життя" до Дебальцево швидкість не менше 140 км/год. це єдиний захист від снайперів, адже "бронежелетів" намаємо ні я ні він, а ця дорога в "бутилкове горло" єдина для логістики наших військ на Дебальцівському виступі. 128-ма окрема гвардійська гірсько-піхотна Туркестансько-Закарпатська двічі Червонопрапорна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України , позиції серйозно обладнані все таки гірські стрілки і в Африці гірські стрілки, зустрів нас Тарас Пастух, а мені двічі приємно, адже він пластун, і я пластун традиційне "СКОБ" і радості немає меж. Одного погляду мені достатньо щоб побачити-Тарас змінився, переді мною серйозний розвідник тільки посмішка пластунсько-тернопільська, а погляд людини яка ходила на бойові виходи в тил противника зосереджено-вдумливий, я такий пригадую  у своїх побратимів  УНСОвців, а ще у воїнів "афганців ". В розташування його роти їдемо на БМП, ззаду наш бус, гуркіт двигуна бойової машини трохи заважає нам перегукуватись, тому Тарас більше посміхається. Розвідники гірсько-піхотноi, хлопці гостинні і веселі, в них попробували спражньої козацької рибної юшки, розгрузили наше авто з вантажами допомоги, і назад в дорогу до бази де розташований наш основний склад. Там завдяки мамі Едуарда, пані Ніні і сестрі Олені мали майже домашній затишок який можливий у прифронтовій зоні. На зворотних рейсах від частин до бази заїзджали на ринки у містечках, де вони вже працюють і купляли нашим бійцям оптом моркву, цибулю. Попадали і в складні ситуації, дорожніх вказівників на другорядних дорогах майже немає. Один раз виїхали аж в глибинку до якогось інтернату для людей з особливими вадами, далі полем дороги майже не було, зате ідеальна "зеленка" для роботи розвідувально-диверсійних груп противника. Та "чуйка спецназівця" Василя не підвела, ми виїхали на пост наших з того боку звідки "сепарські" позиції, "полтавчани" ( а блок пост був їхнім) навіть пресмикнули затвори своїх АКМів, ще б пак зі сторони поля йде машина у ній двоє у військовій формі без знаків розпізнання, в останій момент Василь скомандував мені :-табличка", і я перевернув наш пропуск "Тернопіль-Слов'янськ" лицевою стороною на лобове скло.

Найважчим був останній рейс на Новотрiцьке і Волноваху, ми вже їхали вчотирьох Едуард Хатмуллін, Василь Конько, Ліда Сівак, і я, траса на Волноваху (Донецьк-Маріуполь) подекуди проходить в безпосередній близькості від "сепарських" позицій, в місцевості де ми їхали до земляків "тьоті Ліди" в одній з танкових частин ми вискочили ген-ген у перед. На перехресті з розбитою заправкою вигулькнув камуфльований позашляковик "Тундра" в кузові сошник з крупнокаліберним кулеметом опізнавальних знаків нема, час пізній 21.30 добре що волонтери зі спецназівським минулим, і з честю вийшли з ситуації, різко розвернулись і пішли назад... Доїхавши до наших танкістів ледве перевели дух. Знову швидка розгрузка, почався обстріл наших позицій, а нам ще "летіти" до Волновахи там стоїть батальйон "Черкаси". Командир танкістів не міг повірити що ми привезли теплі бушлати:-Что я должен сделать и где расписаться, дорогие волонтёры если бы не Вы... у людини чуть сльози на очах не стоять. Та Едік комадує по машинах і "волонтерський спецназ" на повній швидкості покидає позиції танкістів. За блок постом перед Волновахою чуть не вискочили на заміновану ділянку дороги добре що нас вчасно спинили військові, нічого не поробиш "передова" диктує свої умови, Василь Конько розказував мені що в одну з поїздок таки був заїхав на мінне поле, але місцевий житель вчасно сказав про це і він заднім ходом по своєму сліду виїхав назад. В батальйоні "Черкаси" розвантажувались вже при світлі бойових ліхтарів, вночі, а ще "пиляти" назад до бази, по території, де ймовірно можуть бути розвідгрупи противника. На зворотному шляху Едуард прекрасно орієнтується він ж місцевий, прибули о третій ночі.

Дорога додому на Тернопіль все одно лежала через Дебальцево і Попасну заїхали попрощатись з земляками, беремо ще з собою назад з  зони АТО бійця в коротку відпустку додому. До Харкова, я з ним по черзі сплю в кузові, бо в кабіні ще "тьотя Ліда" з Черкас, її підвозимо до півдороги між Києвом і Черкасами. Василь на постах ДПС на запитання:-що везете, жартує "сепара в кузове", а там я сплю...На пості перед Харковом коротке прощання з нашим бійцем, дарую йому на пам'ять свої тактичні окуляри фірми bolle сотню гривень на дорогу, солдату знадобиться, сам колись молодим служив, і здалека вертався додому. Тому без питань запихаю йому в кишеню. Перед Києвом попрощались з "тотьою Лідою".

Дома свої турботи, моя дружина Мирослава потрапила в ДТП поки я був на Сході, прооперували ii в Тернопільській першій міській лікарні. Лікарю Ігорю Салію і усій операційній бригаді мій воєнкорівський респект і повага, а також подяка усьому  травматологічному відділенню.

P.S. Зі своїм попутником солдатом, що ми підвозили до Харкова зустрівся в нашій Тернопільській міській лікарні, він з сусідньої області, його родич теж лежить в травматології...

"Бог нас водить, Він наш генерал..."-стара солдатська поговірка, зустріч була несподівана але дуже радісна. А Василь Конько готує машину на новий рейд, 29 жовтня стартує знову. Там за лінією зони АТО справжні українські воїни! Обов'язково ще поїду до них, та трохи згодом, коли дружина поправиться. А  таким людям як українські волонтери я низько вклоняюсь.

Тернопіль волонтери передова під Дебальцеве
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
Небезпечна хвороба поступово відступає з Тернопільщини. Про це розповіли в Тернопільському обласному лабораторному центрі. Так, станом на 13 серпня 2018 року в області зафіксували 7 випадків захворювання на кір, що на третину менше ніж в попередній період. Проте, серед інфекційних захворювань найбільше переважають гострі кишкові інфекції. Також за цей період зафіксували:  туберкульоз – 4 випадки; вітряна віспа – 1 випадок; вірусний гепатит, лептоспіроз – 1...
Суспільство
Як повідомили в Міністерстві інфраструктури України, з 28 вересня буде курсувати новий потяг за маршрутом «4 столиць»: Київ-Мінськ-Вільнюс-Литва-Рига (Латвія). Потяг проїжджатиме і через файне місто. Квитки почнуть продавати уже в кінці серпня, адже перший рейс потяг здійснить у п’ятницю, 28 вересня, цього року, пише Тернопільська Липа.
Суспільство
31 серпня 2018 року в Україні вимкнуть аналогове ефірне телебачення, внаслідок чого без телебачення взагалі можуть залишитися сотні тисяч людей. Чому так і що робити, аби цього не сталося — читаймо нижче. Період, за який Україна та більшість країн Європи, Азії і Африкимали перейтина цифрове телемовлення, відповідно до зобов’язань за угодою «Женева-2006», завершився понад три роки тому — 17 червня 2015-го. Проте наше телебачення через низку проблем продовжу...
Кримінал
Сьогодні, 15 серпня, у Тернополі на проспекті Злуки трапилося чергове ДТП: водій автомобіля марки "Lanos" наїхав на пішохода. На місце пригоди оперативно прибула поліція, а також працівники швидкої допомоги, які забрали потерпілого. Фотографіями та інформацією про ДТП поділився у соцмережі "Фейсбук" голова ГО "Автомайдан" Ігор Василів. Деталі інциденту з'ясовуються.
Суспільство
Триває облаштування підвищеного пішохідного перодуд на пр. Злуки в районі житлового будинку № 15. Тут проводять влаштування залізобетонних плит. Напередодні відфрезурували одну смугу дороги – середню. Згодом працівники підрядної організації візьмуться за правий, а відтак і за лівий бік. Про намір облаштувати тут підвищений пішохідний перехід ми писали ще минулого року. Роботи роботи на проспекті Злуки технологічно проводяться правильно і у відповідності до...
Кримінал
Кримінальне провадження за фактом крадіжок слідчі Теребовлянського відділу поліції розпочали щодо 27-річного жителя села Гумниська. Зловмисника підозрюють у вчиненні щонайменше чотирьох злочинів. Зловмисник раніше теж мав проблеми із законом. На даний час до суду передано кримінальне провадже6нння за фактом вчинення  майнових злочинів, де він – головний підозрюваний. Як встановили правоохоронці, молодик обікрав приватне помешкання в райцентрі, винісши звід...
Суспільство
Від весни 2018 року у селі Мишковичі триває будівництво ГЕС. Це викликало хвилю протестів серед місцевих жителів. Спершу людей взагалі не проінформували про те, що саме зводять у їхньому населеному пункті. Згодом мишковичани дізнались – з’явиться гідроелектростанція. Селяни сумніваються у законності та безпечності такого об’єкта для довкілля. Тому за допомогою вони звернулися до громадської організації «Протидія корупції та моніторинг екології “Скеля”». Ак...
Кримінал
15 серпня на вулиці Злуки водій автомобіля Volvo, побачивши патрульних, різко загальмував, вистрибнув з машини і почав бігти. За кілька хвилин правоохоронці наздогнали кермувальника. Від нього відгонило різким запахом алкоголю. Водій поводився зухвало та активно лаявся при патрульних. Як повідомляє "Медіатор", пройти алкотест він категорично відмовився у присутності 2-х свідків. На 27-річного водія інспектори винесли постанову за ч.1 ст.126 (керування тран...
Суспільство
Розпочалася реконструкція фонтану “Кульбаба” у сквері на вулиці Чорновола в центрі Тернополя. Наразі працівники підрядної організації здійснили роботи із демонтажу облицювальної плитки. Також тут проведуть заміну облицювання басейну, облаштують сучасну підсвітку, а також оновлять обладнання машинного відділення. Планується, що оновлений фонтан відремонтують до кінця місяця. До слова, востаннє фонтан реконструювався у 2008 році.
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!