Волонтери та активісти тернопільської «Самопомочі» побували в зоні АТО під Дебальцево

Напівпорожні вулиці, зруйновані будинки, постійні обстріли та «косий» погляд на «укропів». Усе це – про Дебальцеве, одне з так званих прикордонних містечок, що за якихось 75 кілометрів від Донецька, «ДНР» та терористів. Про ситуацію там розповідають тернопільські волонтери, які нещодавно повернулися з-під Дебальцево.

Не з пустими руками

Обрали Дебальцеве неспроста. Передусім тут зараз пролягає лінія фронту,  і саме там, у 128 бригаді до моменту обрання його депутатом служив тернополянин Тарас Пастух. Він і став ініціатором поїздки до бойових побратимів. Їхали не впусту, а з трьома фургонами всякого добра. Один з них повністю укомплектували працівники Центру екстренної медичної допомоги та медицини катастроф, пише 20 хвилин.

Зібрали 3,7 тонни продуктів – овочів, круп і особливо сала, бо солдати скаржаться на те, що від магазинних тушонок з комбіжиром здобувають собі гастрити. Ну і, звісно, ліки – від пластирів до крапельниць.

Другий бус зайняли розкладними ліжками, теплими речами, термобілизною від тернопільської ГО "Самопоміч", продуктами й ліками, які надали Логістичний центр та Борис Рубленик, директор мережі аптек "Борис". Тут були навіть дитячі іграшки і солодощі, аби дітки на Сході відчули смак свята напередодні Миколая. А також для солдатів передали цілий стос новорічних листівок ручної роботи. Все було настільки зайнято, що дуже потрібні два коптери не поміщались навіть. Один з них волонтерка  Христина Феціца усю дорогу з Києва везла на руках, як дитину.

- Безпілотники, які тут називають “жужиками”, врятували вже десятки, якщо не сотні життів. – коментує Тарас Пастух потребу у цих самих коптерах. - Проте виготовляють їх власним коштом, на власній ініціативі волонтери.  Офіційно ж Україна досі не почала цього робити, хоча скоро буде півроку, як розпочалися активні бойові дії. Те ж саме стосується забезпечення новою технікою та озброєнням. Поки що військові жартують, слухаючи офіціоз про те, що “армія на 90 % всім забезпечена”: “Ми чомусь потрапляємо чомусь у ті 10 %”.

Тож завантажились усім – і рушили у дорогу.

- Центр Дебальцевого годину-дві тому обстріляли «Градами». Таке, здається, вперше за час перемир’я… Пишуть, що у житлових районах будинки палають, - серйозно ділиться з нами новиною розвідник зі 128-ї бригади Руслан.

21 листопада. Майже північ. Ми – під Києвом. До світанку плануємо добратися до міста, по якому фактично щойно касетами «Граду» пройшлися терористи.

Ранок

Що ти уже на Сході, де воюють, розумієш при виїзді з мирного Харкова. Там щось на штиб блок-посту. Там активніше курсує транспорт із розпізнавальними знаками АТО – білими стрічками вздовж усього кузова. А вже поруч першої автозаправки бачиш ватагу озброєних вояків. Вони курять, «заправляються» вранішньою кавою та своїм брудним позашляховиком повертають у напрямок Ізюму.

Дорогою до цього містечка усе тихо і спокійно. Обабіч центральної дороги - обмальовані синьо-жовтою символікою стовпи та автобусні зупинки. На ліхтарях  приспущені державні стяги з чорними стрічками – скорбота за загиблими.

Місто Родзинка, як жартома називали його товариші, – такий собі останній суцільний блок-пост перед Зоною.

«Маленький Сталінград»

Далі попереду – розбитий боями Слов’янськ. Він зустрічає руїнами будинків, у яких від снарядів справді «поїхав дах». І такими ж руїнами проводжає. Далі – останні десятки кілометрів до Дебальцевого. Чим ближче до нього, тим більше військової техніки. Трапляються БТРи, танки, вантажівки з кулеметами. А ще – майже кілометрові колони КамАЗів з вугіллям. Надра везуть подалі від буремної Донеччини.

Оминути, як нас попереджали, найбільш ретельний контроль на блок-постах допомагає пароль. Знав його ще донедавна розвідник з 128-ї, а тепер – нардеп Тарас Пастух. Наше авто було попереду волонтерського «Гумконвою».

128-ма

Бійці 128-ї окремої гірсько-піхотної  Закарпатської бригади базуються на добротній території під самим містечком. У цій частині – чимало бійців і з самого Тернополя. Хлопці привітні та усміхнені. Голосно вітаються «Слава Україні!». Один поперед одного простягають брудні від мастила руки, аби привітатися. Від вітру, який майже ніколи не вгамовується в степу, обличчя посохлі, замурзані.

У 128-й служать і артилеристи, і протитанкісти, і розвідники, й інші вояки. Елітою вважаю розвідку. Хоча на умови проживання авторитетний статус не впливає. У кого ліжко – з металевої рами, а в кого – ящик з-під снарядів. Хтось ночує в наметах. Хтось – у бліндажах, де в’ївся міцний запах землі та диму. Свої домівки хлопці обігрівають «буржуйками». Чимало з них привезли волонтери з Тернополя.

- Так і живемо. Тісно, зате поки не мерзнемо. Та й звикли вже, - кажуть бійці.

По усій території умовного військового містечка – вириті траншеї, аби в разі чого вояки могли там перечекати обстріли. А до цього вдаватися, пояснюють, останнім часом змушені усе частіше.

- «Градами» по місту лупашать щодня, - стверджують вони.

Розвідник-кулеметник розвідроти 128-ї бригади Віталій наполягає:

- В Дебальцевому – війна. І якщо в самому місті це визначення ще відносне, то в його околицях – таки точно повномасштабна війна. Особливо це стосується такого населеного пункту, як Нікішино. Його уже називають українським Сталінградом. І, я вважаю, бійці, які там постійно перебувають – справді герої.
Поки розмовляємо з Віталієм, чути гучні вибухи. Здається, що вони - зовсім-зовсім неподалік від нас.

- Цей артобстріл десь за 10 кілометрів звідси, на блок-посту «Святослав», - уточнює військовий.

Там вибухи не вщухали впродовж усього дня. Лише, бувало, на кількадесят хвилин противник брав перерву. Та потім знову поновлював обстріли. Із блок-посту, що на головній розв’язці містечка, було добре помітно, де на горизонті, зі сторони Донецька, падають снаряди.

- Хотіли заїхати ще на блокпост під Чорнухіно – завезти термобілизну, теплі куртки. Там наш знайомий тернополянин Андрій, - каже Юрій Штопко. – Але хлопці із 128-ї відмовились супроводжувати. Кажуть, там надто небезпечно. Та й Андрій з того часу і досі не виходить на зв'язок. Сподіваюсь, справа лише у пошкодженні вишок і відсутності зв'язку. В будь-якому випадку ми усе залишили в 128-й – і хлопці радо це передадуть нашим на блокпост. Хай лиш звернуться.

У місто – з військовим супроводом

Аби добратися до лікарні залізничників, у 128-й нашому кортежу виділяють супровід з озброєних розвідників. Вулички містечка – майже порожні. До медзакладу дістаємося швидко. На подвір’ї – нікого. Усередині - жодного руху. Згодом назустріч виходить заступниця головного лікаря. Кличе відповідальну за кухню, аби глянула, чи потрібні ті харчі, які привезли волонтери.

- Ми ж лікарня залізничників. Залізниця нас забезпечує, як може, - пояснює лікарка. – Але те, що ви привезли, ті ліки – для нас дуже велика допомога. Ми ж приймаємо до себе всіх хворих, всіх поранених. Вони звертаються щодня. Рани переважно мінно-вибухові – у людей пошкодження кінцівок, голови…

Розвантажуємо фургон і рушаємо далі. На черзі – ще одна лікарня. Аби добратися до неї, проїжджаємо повз усе Дебальцеве. У центрі в багатьох будівлях розвалені покриття, знесені стіни, вибиті вікна. Склом, ніби снігом, вкрита добра частина дороги і тротуару. Усе це – наслідки нічних обстрілів «Градом». В РНБО стверджують: атакували містечко зі сторони «ДНР». Кажуть, що мають усі докази щодо цього. Натомість чимало місцевих свято вірять: по них стріляли «укропи».

У наступній лікарні – центральній міській - уже помітний рух. Є пацієнти, є лікарі на місцях. Колектив переважно жіночий. Після розмов про ситуацію у місті працівниці не стримують сліз. Запитують: «Коли це все нарешті закінчиться?».

Допомозі від волонтерів у цьому медзакладі зраділи найдужче. Кажуть, люди до них сходяться з усіх усюд. Тож не вистачає ліків. Коли хлопці з фургона вивантажували два медичні французькі ліжка, заступниця головлікаря розчулилася до сліз. Усе повторювала, протираючи очі: «Ребята, спасибо! Спасибо, ребята!».

«Задобриться приехали»

Наприкінці дня для пересічних жителів Дебальцевого волонтери завезли фургон з гуманітарною. Роздавали усе у центрі міста. Люди по-різному реагували на «халявну» їжу, одяг, іграшки для дітей.

- Вчера вы по нам «Градами» стреляли, а сегодня задобриться приехали, – казала у спину волонтерам старша жінка. А тоді попросила банки з салом.

За якихось п’ять хвилин бус оточили зо два десятки людей. За сало, бува, ледь не сварилися. Тим часом осторонь стояли ще зо два десятки городян і спостерігали за всім з байдужим виглядом.

Вони не уявляють, як в «укропа» можна щось взяти. Впевнені, що це якась показуха. Що ми задобрюватися приїхали. Бо ж вони свято вірять, що це українці вчора по них «Градами» лупашили. Ось дивиться на тебе і ненавидить… І як їх переконати, що це ідіотизм? – каже до мене один із розвідників.   

- Шкода наших хлопців, як зараз змушені воювати на Донеччині. Ось справді шкода, - каже регіональний видавець Медіа Корпорації RIA Юрій Штопко. - Як на мене, там населення лиш відсотків 10 за Україну. Інші мають інформаційний голод і не знаю, що навколо них відбувається насправді. Телебачення «Новоросії» заявило, що по мирних стріляють українські карателі – і люди в це вірять. Це дуже деморалізує…

Видавець додає, що незважаючи на значну порцію негативних вражень від населення, Донбас здати не можна, бо це буде зрадою щодо тих хто хлопців, які воюють, мерзнуть в окопах і особливо тих, які вже заплатили життям чи здоров'ям за право України бути єдиною.

- Дух солдатів - патріотичний. Волонтери щодня роблять неможливе. І ми не маємо права здатись – каже чоловік. – Головне, зважати, кому допомагаєте. Переконаний, що найважливіше допомагати військовим – і пораненим, і тим, хто на фронті. А от з гумдопомогою населенню треба бути обачнішим, бо складається враження, що частина цього усього має шанс потрапити не в ті руки, стати здобиччю сепаратистів або ненависників України.

Додому

Повертаємося назад, у 128-му. Вечеряємо з солдатами. Готуємося до виїзду на Ізюм. Згодом, коли ми вже оминули Слов’янськ, телефонує вояка-артилерист.

- Ви вчасно звалили звідси, — каже він. — Місто саме обстрілювати почали. Так жорстко, з апетитом.

Він знову телефонує під ранок:

- Той блок-пост останній, біля якого ви були... Пам'ятаєш?.. Його вже нема....

- А хлопці? – запитую.

- ...їх теж...  

thumb_49272_news_m

Активісти тернопільської "Самопомочі"
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Пригоди
Кілька годин тому у Генуї, що на півночі Італії, сталася катастрофа. Повністю обвалився автомобільний міст, що спричинило загибель десятків людей. Також пошкоджено безліч автомобілів. 14 серпня, близько обіду, переповнений автомобілями міст Моранді, що проходив над річкою Полчевера, обвалився. Досі не є відомою кількість загиблих. Свідком катастрофи стала тернополянка Ольга. "Це сталося буквально за пару секунд, якраз перед тим, як я мала їхати цією автост...
Суспільство
В Україні значно зменшилась сума коштів, яка спрямовувалась на забезпечення субсидій для населення. Зокрема, скорочення торкнулося тих домогосподарств, які мають площу у 120 метрів квадратних і більше. Така тенденція триватиме і далі, адже держбюджет надто перевантажений. Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK розповів кандидат юридичних наук, експерт з питань ЖКГ Андрій Нікончук, пише Реально. «Ук...
Суспільство
За даними Гідрометцентру, протягом 13-16 серпня на території Тернопільщини утримається надзвичайна пожежна небезпека 5 класу. Для того, щоб уникнути надзвичайних ситуацій, в управлінні  ДСНС України в Тернопільській області повідомили, що забороняється робити при пожежній небезпеці 5 класу. Отож, тернополянам забороняється заїжджати в ліс автомобілями, розпалювати багаття в лісах та лісосмугах, полювати в лісі з використанням вогнепальної зброї, спалювати...
Суспільство
У Тернополі на проспекті Злуки розпочалися роботи з влаштування підвищеного пішохідного переходу, у зв’язку з чим буде частково обмежений рух автотранспорту на ділянці дороги від транспортної розв’язки вулиць Збаразька – Злуки – Промислова – Текстильна – Енергетична в напрямку транспортної розв’язки вулиць Злуки – Тарнавського – Є. Коновальця – Галицька. При сприятливих погодніх умовах, ремонтні роботи заплановано завершити до святкування Дня міста. До сло...
Суспільство
Від початку 2018-го року лікарями відділу серцево-судинної та рентгеноендоваскулярної хірургії комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» виконано 319 операцій на серці та 122 операції на різних судинах. Також протягом семи місяців поточного року тут виконали 153 стентувань коронарних судин при гострому інфаркті міокарда. Лікарями відділу виконуються операції на відкритому серці для лікування набутих вад клапанів...
Суспільство
Про це написала активістка Катерина Бойко. Відповідні документи, які підтверджують рішення Тернопільської облради вона опублікувала у Facebook. "Безкоштовному проїзду для учасників бойових дій бути! Щойно забрали рішення Тернопільської обласної ради, де чорним по білому написано, що пільговий (БЕЗКОШТОВНИЙ) проїзд для учасників бойових дій буде діяти так, як було раніше, до постанови кабінету міністрів України про монетизацію пільг. Щодо останньої, то відп...
Суспільство
Хоч не платить за послугу якийсь відсоток тернополян, та цілком можливо, що постраждати можуть усі, адже підприємство через такий стан речей може припинити свою діяльність. Найбільша заборгованість від одного домогосподарства становить 7 774 гривні. За адресою цього боржника зареєстровано 22 (!) особи.  2 млн 470 тисяч гривень становить заборгованість за вивіз сміття ДП “Фірма Альтфатер Тернопіль”, яке вивозить близько 70% твердих відходів в обласному цент...
Кримінал
Українському олігарху Миколі Гуті загрожує ув’язнення за махінації з міжнародними кредитами в агрохолдингу Мрія. На тлі цих подій він, перебуваючи за межами України, спокійно орудував своєю нерухомістю у Європі, намагаючись продати розкішну віллу в Німеччині співвласнику мережі магазинів АТБ Віктору Карачуну. За дорученням кредиторів, які постраждали через доведення Гутою агрохолдингу до банкрутства, агенти розшукують по всьому світу майно махінатора з мет...
Суспільство
Випускниця Ковалівської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів Монастириського району Марія Чупа — одна із чотирьох абітурієнтів Тернопільщини, які цьогоріч здали предмет ЗНО на 200 балів. Дівчина отримала максимальний результат із тестування з біології. — У школі я проявляла нахил до природничих і точних наук. Чи не з найбільшим захватом вчила математику та біологію, — розповідає Марія. — Вважаю, що в цьому велика заслуга моїх педагогів. Вони — професіона...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!